Гендерне виховання у школі: теорія та практика

Педагогіка і виховання » Гендерне виховання у школі: теорія та практика

Виховання - друга після научіння сторона соціалізації дитини, здобуття нею людського життєвого досвіду. Виховання націлене на формування людини як особистості, її відношення до миру, суспільства, людей.

Гендер - це соціальний статус, який з’ясовує індивідуальні можливості освіти, професійної діяльності, доступу до влади, сексуальності, сімейної ролі та репродуктивної поведінки. Тут і надалі, під гендером ми будемо розуміти фундаментальний вимір соціальних відносин.

Гендерне виховання - це процес формування в школярів гендерної культури, яка сприятиме всебічному розвиткові особистості дитини.

Гендерна демократія - система волевиявлення двох статей - жінок і чоловіків у громадянському суспільстві як рівних у правах і можливостях, що законодавче закріплені й реально забезпеченні в усвідомленні політико-правових принципів, діях, розбудові суспільних і державних структур з урахуванням гендерних інтересів та потреб.

Гендерна ідентичність - усвідомлення себе пов’язаним із культурними визначеннями мужності та жіночності; особистісне осмисленні і прийняття своєї приналежності до певної статі. Поняття діє не за межами суб’єктивного досвіду і слугує психологічною інтеріорізацією чоловічих чи жіночих рис, виникаючи в результаті процесу взаємодії "Я" і інших. Існування трансвеститської и транссексуальної ідентичностей показує, що гендер не залежить тільки від статі, а є результатом побудови гендерних ідентичностей.

Гендерна культура - сукупність загальнолюдських цінностей у особистісній та суспільній сферах буття та відповідних до них потреб, інтересів і форм діяльності, пов’язаних з процесом відмови від гендерних стереотипів і забобонів, що зумовлено усвідомленням нових позитивних соціокультурних ролей, які спираються на ідеї рівноправ’я та партнерства між чоловіком і жінкою.

Гендерна педагогіка - це сукупність підходів, спрямованих на те, щоб допомогти дітям почувати себе у школі комфортно і впоратися із проблемами соціалізації, важливою складовою яких є самоідентифікація дитини як хлопчика чи дівчинки. Мета гендерної педагогіки - корекція впливу гендерних стереотипів на користь прояву та розвитку особистих схильностей індивіда.

Гендерна політика - утвердження партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей і завдань та методів їх досягання в діяльності політичних структур - держави, політичних партій, громадсько-політичних об'єднань.

Гендерна рівноправність - це рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між чоловіком і жінкою та розрізнення ролей, які вони відіграють.

Гендерні ролі -

1) зразки поведінки жінок і чоловіків, які ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов’язаних з їх статтю;

2) сукупність загальноприйнятих, з точки зору культури, норм і правил поведінки, які закріплюються за людьми в конкретній ситуації. Гендерні ролі відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються з часом.

Гендерна соціалізація - процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження в залежності від того, чоловіком чи жінкою вона народилась

Гендерна стратифікація - ієрархічний розподіл в суспільстві економічних та соціальних ресурсів за статевою належністю.

Гендерні стереотипи - набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються існуючого становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Гендерні стереотипи закріплюють існуючі гендерні розбіжності і стають перепоною до змін стану справ у сфері гендерних відносин.

гендерне виховання статевий рольовий

Гендерні стратегії - визначення суспільно значимих гендерних спрямувань в діяльності соціумів та їх організаційних структур, направлених на утвердження гендерної демократії в суспільстві з метою розвитку гендерної культури.

Гендерна чутливість - один з критеріїв оцінки планування змін, проектів, методів дослідження і аналізу. Зміни, що плануються, методи, чутливі в гендерному відношенні, якщо вони враховують існуюче становище жінок і чоловіків, не погіршують становище жінок і чоловіків, сприяють встановленню гендерного балансу.

Дискримінація - процес, шляхом якого члени соціально визначеної групи сприймаються по-іншому через їх приналежність до даної групи.

Дискримінація за статевою ознакою - практика, шляхом якої одній статі надається перевага порівнюючи з іншою. У більшості суспільств це розглядається як дискримінація, що сприяє чоловікам шкодячи жінкам.

Дискримінація позитивна - один з засобів для вирівнювання гендерного балансу. На практиці вона означає надання переваг жінкам перед чоловіками в усіх ключових сферах: при прийомі на престижні, високооплачувані посади, у вищі навчальні заклади, висування кандидатур до органів влади і т.д. В основі такої політики лежить ідея, що якщо вибір між однаково кваліфікованими чоловіками і жінками робиться "на загальних підставах", то перевага першим (чоловікам) надається практично автоматично, закріплюючи стереотип домінування чоловіків. Якщо не застосовується принцип позитивної дискримінації, то шанси для жінок більш справедливі. В свою чергу, збільшення кількості жінок на високих посадах, в управлінні і інших ключових сферах допомагає сформувати в суспільстві більш справедливі гендерні стереотипи.

Маскулінність - нормативні уявлення про соматичні, психічні та поведінкові якості, що характерні для чоловіків.

Патріархат - система суспільних відносин, що характеризується домінуючою роллю чоловіків у хазяйстві, суспільстві та родині; це володарювання чоловіків як соціальної групи над жінками, що прийняло форму твердої соціальної системи.

Сексизм - зарозуміле, зверхнє, зневажливе ставлення представників однієї статі до іншої. Ґрунтується на удаваному уявленні про превагу моральних, інтелектуальних, культурних, фізичних і інших якостей у однієї статі по відношенню до іншої.

Скляна стеля - це невидимі і формально не визначені перепони, які перешкоджають кар’єрному зростанню жінок. Маючи однаковий чи переважаючий, порівняно із колегами-чоловіками, рівень професіоналізму, жінки, тем не менш, зупиняються у кар’єрному зростанні частіше за все на рівні виконавців, або, у найкращому випадку, стають заступниками керівників. Ці перепони обумовлені як глибокими гендерними стереотипами про другорядні ролі жінок взагалі, про обмеженість їхніх здібностей, так і так званим страхом успіху, якого зазнають багато жінок, які працюють.

Соціалізація - процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості. Соціалізація передбачає взаємодію людини з соціальним оточенням, яке впливає на формування її певних соціальних якостей та рис, на активне засвоєння й відтворення нею системи суспільних.

Фемінінність - нормативні уявлення про соматичні, психічні та поведінкові якості, що характерні для жінок.

Політичні та соціально-економічні перетворення, що відбуваються в Україні і спрямовані на утвердження демократичних засад розвитку держави, зумовлюють необхідність відповідних змін у всіх сферах життя суспільства, в тому числі і в галузі освіти, складовою якої є виховання.

Природним є те, що цей процес супроводжується зміною усталених стереотипів і цінностей щодо відносин у суспільстві, у тому числі і гендерних. Але усвідомлення українським суспільством об’єктивних змін у гендерних стосунках гальмується відсутністю відповідної системи набуття знань з цих питань. Саме з огляду на це технології та методи навчання з урахуванням гендерного компонента набувають особливої цінності при вихованні особистості. Освіта, що базується на врахуванні гендерного підходу, формує егалітарну свідомість майбутніх громадян, сприяє реалізації принципу рівних прав і можливостей, в той час як патріархатне мислення гальмує розвиток суспільства і робить його менш динамічним, негативно впливає на формування особистості. Вільний розвиток особистості передбачає і обов’язкове врахування особливостей статі. Освіта грає в цьому процесі чи не найважливішу роль. Саме тому в демократичних країнах активно розвиваються навчальні програми з гендерних досліджень, а використання гендерного підходу в соціальному пізнанні вже давно стало соціальною нормою, де гендер розглядається як один з базових принципів соціальної стратифікації.

До недавнього часу проблема гендеру була на периферії суспільної самосвідомості та самопізнання і сприймалась частіше за все як другорядна характеристика суспільного устрою. Але зараз, в умовах демократизації ми повинні зрозуміти, що основне призначення гендерної освіти - подолання сексизму, поворот освіти до формування цілісної картини світу, насамперед світу культури - сприяє як найшвидшому здійсненню процесу суспільних перетворень.

Необхідно зазначити, що невід’ємною складовою демократичного світогляду особистості вважається формування гендерної культури через гендерне виховання, що включає в себе питання аналізу його стратегій і межує з такими дисциплінами, як філософія, педагогіка, психологія, соціологія та інші. Основними поняттями у рамках цієї тематики є поняття "гендер" і "виховання".

В нашій роботі ми використовуємо таке визначення поняття "виховання". Виховання - друга після научіння сторона соціалізації дитини, здобуття нею людського життєвого досвіду. Виховання націлене на формування людини як особистості, її відношення до миру, суспільства, людей.

Зміст поняття "гендер" укладений насамперед в ідеї соціального моделювання або конструювання полу. Гендер - сукупність соціальних репрезентацій, а не природою закріплена даність. Гендер - культурна маска статі, те, що ми думаємо про стать у межах наших соціокультурних уявлень.

Отже, під гендером розуміють стать як соціальне явище, як продукт культури. Гендер - це соціальний статус, який з’ясовує індивідуальні можливості освіти, професійної діяльності, доступу до влади, сексуальності, сімейної ролі та репродуктивної поведінки. Тут і надалі, під гендером ми будемо розуміти фундаментальний вимір соціальних відносин.

Під гендерною культурою ми розуміємо сукупність загальнолюдських цінностей у особистісній та суспільній сферах буття та відповідних до них потреб, інтересів і форм діяльності, пов’язаних з процесом відмови від гендерних стереотипів і забобонів, що зумовлено усвідомленням нових позитивних соціокультурних ролей, які спираються на ідеї рівноправ’я та партнерства між чоловіком і жінкою. Відповідно гендерне виховання школярів - це процес формування в них гендерної культури, яка сприятиме всебічному розвиткові особистості дитини.

Вибір теми дослідження і її актуальність обумовлені необхідністю переборення гендерних стереотипів в системі освіти. Для подолання стереотипних уявлень має бути створена відповідна система набуття знань і виховання школярів з урахуванням гендерного підходу, наслідком чого має стати підвищення рівня гендерної культури суспільства.

Метою дипломної роботи є: на основі критичного аналізу існуючих традиційних "негендерних" систем виховання та гендерних теорій в освіті сформулювати нову педагогічну парадигму, що ґрунтується на ідеології рівноправ’я та запропонувати відповідні до неї методи та засоби виховання гендерночутливого світосприйняття учасників навчально-виховного процесу.

З поставленої мети були сформульовані такі завдання дослідження:

Розглянути й охарактеризувати недоліки існуючих традиційних систем виховання, що стосуються проблем статі або ігнорують її, як такі, що гальмують процес розвитку особистості.

Проаналізувати сучасний стан теорій гендерної освіти і виховання, їх основні підходи та тенденції розвитку.

Сформувати нову педагогічну парадигму, яка ґрунтується на ідеології рівноправ’я.

Розглянути основні чинники гендерного виховання та відповідні до них методи та засоби формування гендерночутливого світосприйняття в учасників навчально-виховного процесу.

Розглянути основні засади підготовки майбутніх вчителів у дусі нових гендерних стратегій.

Об’єкт дослідження: гендерна освіта і виховання школярів.

Предмет дослідження: головні засади теорії і практики гендерного виховання в школі.

Методологічною основою дослідження є гендерний підхід до вивчення соціальних та соціально-педагогічних процесів, що заснований на теорії соціокультурного конструювання статі.

При написанні дипломної роботи ми проаналізували велику кількість джерел українських, російських та зарубіжних вчених-педагогів з проблем статі.

Для об’єктивної оцінки різних виховних теорій було проаналізовано твори, автори яких стоять на позиціях статеворольового підходу до виховання школярів. Серед них слід назвати роботи таких вчених, як А.Г. Хрипкової та Д.В. Колесова "Девочка-подросток-девушка", "Мальчик-подросток-юноша", В.Д. Єремєєвої та Т.П. Хризман "Мальчики и девочки - два разных мира", Д.В. Колесова "Пол и секс в современном обществе: Книга для учителя", Л.І. Столярчук "Полоролевая социализация школьников: теория и практика воспитания" та інші.

Були розглянуті праці українських гендерологів Л.О. Смоляр "Прогрес та перспективи жіночих і гендерних досліджень в Україні", Н.Д. Чухим "Стратегії гендерної освіти у вищій школі", О.А. Луценко "Проблема преподавания гендерных спецкурсов в системе высшего образования", Л.О. Бут та О.А. Луценко "Гендерна освіта в вузі", Л.С. Кобелянської "Гендерна освіта в Україні: реалії та перспективи" та інші.

Крім того проаналізовано роботи провідних російських дослідниць, таких як І.С. Кльоцина "Практикум по гендерной психологии", "Гендерная социализация", О. Ярская-Смирнова "Скрытый учебный план сквозь призму гендерного анализа", "Гендерные аспекты дискурса учебной литературы по социальной работе", Л.В. Штильова "Основные понятия и важнейшие термины", "Оценка эффективности гендерного просвещения педагогов как социальной технологии изменения профессионального сознания", "Педагогика и гендер: развитие гендерных подходов в образовании" та багатьох інших.

Також були використані праці західних дослідників: Г. Крейг "Психология развития", Кіммел Майкл С. "Гендероване суспільство", Берн Ш. "Гендерная психология" та інші.

Практичне значення дипломної роботи: може бути використана викладачами та студентами, які цікавляться гендерним підходом у педагогіці та майбутніми дослідниками проблеми методики гендерного виховання школярів.

Дипломна робота містить вступ, два розділи, висновки, пояснення термінів, список використаної літератури, додаток.

У вступі обґрунтована актуальність теми, дане роз’яснення основним поняттям, що використані в роботі.

В першому розділі піддано аналізу традиційний "безстатевий" та статеворольовий підходи до виховання школярів, а також доведені переваги і необхідність використання гендерного підходу в освіті.

В другому розділі сформовано нову педагогічну парадигму, що базується на рівноправності, запропоновані методи гендерночутливого виховання школярів, надані рекомендації батькам і вчителям щодо шляхів подолання гендерних стереотипів, що гальмують всебічний розвиток особистості, розглянуті основні засади підготовки фахівців - майбутніх учителів, з урахуванням гендерного підходу.

У висновку проаналізовано результати дослідження щодо виконання завдань, які ми поставили у дипломній роботі.

Результати дипломної роботи були апробовані на студентських наукових читаннях "Гендерні студії" та на Всеукраїнській науково-практичній студентській конференції "Сучасна молодь - крок у майбутнє".

Це цікаво:

Характеристика асоціальної поведінки школярів
В останні роки алкогольна й наркологічна ситуація в Україні стала надзвичайною. Темпи наркотизації й алкоголізації, вага і масштаби їхніх наслідків створюють істотну загрозу здоров'ю нації, суспільному ладу і національній безпеці. Сформована в країні субпопуляція людей, які зловживають алкоголем і ...

Проблема в педагогіці та методиці
Сучасне інформаційне суспільство рухається шляхом розвитку творчого мислення людини. Творча людина може успішно адаптуватися в суспільстві, протистояти негативним обставинам, знаходити позитивні виходи зі складних життєвих ситуацій, вона здатна до самореалізації своїх можливостей, саморозвитку. Але ...

Світом править рука, що гойдає колиску
«Важко знайти таку націю, в історії якої залишили б про себе пам'ять так багато видатних жінок, як це ми бачимо в українській. Ярославна — дружина князя Ігоря, княгиня Ольга, дочки Ярослава Мудрого (Анна — королева Франції, Єлизавета — королева Норвегії, Анастасія — королева Угорщини), Євпраксія (о ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com