У сучасному житті особливу актуальність придбаває проблема усвідомлення відповідальності дорослих перед дітьми. Конвенція про права дитини передбачає гарантію свободи і гідності дітей, створення умов, при яких вони можуть відбутися як особи. Держава повинна поважати право дитини на збереження своєї індивідуальності, дорослі зобов'язані керувати дитиною з метою розвитку його здібностей.
У зв'язку з цим вдосконалення системи освіти вимагає упровадження в практику загальноосвітніх установ комплексу заходів, направлених на своєчасне забезпечення кожній дитині адекватних умов для його розвитку, формування повноцінної особи, отримання освіти.
Під індивідуально-диференційованим навчанням ми розуміємо таке навчання, основна мета якого полягає в розвитку дитини як особливої, одиничної істоти, представника роду людського, носія своєрідних індивідуальних рис, що відрізняють його від інших.
Основною метою диференційованого навчання є створення найкомфортніших умов для ефективного навчання особи, забезпечуючих їй досягнення такого рівня освоєння матеріалу, який відповідає її пізнавальним можливостям.
Проблема навчання і виховання обдарованих дітей придбала особливе значення на порозі ХХI століття. Помітне прискорення в політичному і інтелектуальному осмисленні соціальних, технічних, економічних і культурних феноменів, характерних для глобалізації, викликало необхідність створення системи підтримки і захисту інтересів обдарованих учнів, змінило погляд на підходи до навчання обдарованої молоді.
Сьогодні проблема навчання обдарованих напряму пов'язана з новими умовами і вимогами швидко змінного світу, що породив ідею організації цілеспрямованого утворення людей, що мають яскраво виражені здібності в тій або іншій області знань.
Виявлення, навчання і підтримка обдарованих дітей в даний час в багатьох країнах здійснюються за рахунок спеціально розроблених державних програм. Для визначення здібностей і обдарованості використовуються спеціальні методики. Довгі роки інтелект розглядали як головний показник обдарованості. В даний час позначилися дві основні тенденції в дослідженні дитячої обдарованості: всю більшу увагу привертають так звані "неінтелектуальні" чинники інтелекту (тобто значення тих або інших якостей особи для розвитку здібностей), і посилюється інтерес до природних передумов інтелекту.
Проблема успадкованості здібностей і обдарованості (їх завдатків) дуже складна, і не завжди спадковий потенціал служить гарантією майбутній творчій продуктивності. У якому ступені творчі імпульси перетворяться на творчу індивідуальність, багато в чому залежить від впливу навколишніх обдарованих дітей дорослих. Іноді обдаровані діти не показують високих досягнень через відсутність інтенсивної і постійної педагогічної підтримки.
Думка про те, що обдаровані діти здатні самі вирішувати важкі ситуації, особливо шкідлива в період інтенсивного формування особи (вік від 2 до 7 років). Час надходження в школу, період отроцтва і т.д., коли особливо яскраво можливі прояви законів нерівномірності індивідуального розвитку, можуть виявитися періодами найбільших стресів для обдарованих дітей. Особливу проблему представляє поєднання обдарованості з ранніми проявами у дітей психічної патології, зокрема спадково обумовленої.
Це цікаво:
Колажі та панно
Поговоримо про види площинних флористичних робіт – колажі та панно. Площинні або двовимірні роботи – це структурні флористичні роботи, які мають два основних виміри: довжину та ширину. На відміну від тривимірних робіт, третій вимір (глибина) не настільки важливий у площинних, тому його не враховуют ...
Використання підручника з географії та прийоми роботи з ним
Робота з підручником географії. Підручник − основне джерело знань. Головним завданням у роботі з ним при навчанні географії є формування в школярів уміння самостійно користуватися підручником для придбання нових знань. Методичний апарат підручника складається з логічно пов'язаного, систематиз ...
Основні напрямки всебічного розвитку особистості, їхні завдання
Основними напрямами всебічного розвитку особистості є: - моральне виховання – формування в учнів моральних понять, поглядів, виховання моральних почуттів, вироблення моральної поведінки; - розумове виховання – озброєння учнів знаннями, формування наукового світогляду, формування умінь і навичок; - ...
На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.