Історична доля української нації склалася так, що в період відновлення своєї державності український національний організм вступив ослабленим мужньо, багатовіковою духовною та збройною боротьбою за національне визволення та відновлення своєї державності, довготривалим перебуванням у підневільному стані, коли планово винищували духовну та інтелектуальну еліту, організовували нелюдські експерименти та голодомори.
У всі часи та у всіх народів світу серед важливих факторів формування національної самосвідомості була жива пам’ять про національних героїв, що передавалася з уст в уста, від дідів і батьків до синів та онуків, на основі якої народ витворював для себе національно-ідеальні типи, яких огортали ореолом святості, на вчинках яких вчилися, дії яких наслідували молоді покоління.
Сьогодні понад 65% молодих батьків, нагороджуючи дітей, не мають ані найменшого уявлення про мету, завдання, форми та методи виховання дітей у сім’ї; 20% керуються досвідом народної педагогіки, виховуючи власних дітей так, як їх самих виховували їхні батьки. І лише 15% мають належні психолого-педагогічні знання, ознайомлені з науково-педагогічною літературою, з найпередовішим досвідом виховання дітей у сім’ї та в різних типах шкіл і позашкільних закладів. Ця частина батьків і забезпечує належний розвиток, виховання та підготовку дітей до навчання у школі, дітей, з яких в основному і виростають майбутні “хорошисти” і відмінники навчання. А решта дітей приходять до школи практично не підготовленими до сприйняття складних навчальних програм з переважної більшості предметів, що в кінцевому підсумку породжує серйозні труднощі для вчителів у справі формування всебічно й гармонійно розвиненої, національно свідомої і потенційно актуальної особистості з кожної дитини, що потрапляє до школи.
Діти, які сьогодні вчаться в початкових класах, народилися або прийшли до школи уже після проголошення України незалежною, суверенною державою. Вони живуть і формуються під впливом конституції України, Державної національної програми “Освіта”, нового закону “Про освіту”, в якому зазначено: “Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу.”
Це цікаво:
Експериментальна перевірка
Розвиток логіко- алгоритмічного мислення у молодших школярів на уроках математики. З досвіду роботи вчителя початкових класів МОУ «Сош№22» м. Балаково Васиной Тетяни Петрівни. У концепції модернізації освіти пріоритетною метою покликана та, що розвиває. Розглядаючи розвиваючі можливості математики, ...
Дидактичні аспекти розвивального навчання
1. Ідея розвивального навчання в дидактиці Характеристика складових системи розвивального навчання (за дослідженнями Л.В. Занкова). 2. Дидактичні аспекти розвивального навчання у дослідженні Д.Б. Ельконіна і В.В. Давидова. Ключові поняття: розвиток, розвивальне навчання. 1. Їдея розвивального навча ...
Моніторинг якості освіти у класах розвивального навчання гімназії №1 смтБорова, Харківської області
27 грудня 2005 року на педагогічній раді гімназії було прийнято рішення про участь Борівської гімназії №1 в експериментально-дослідній роботі з проблеми «Моніторинг якості освіти у загальноосвітніх навчальних закладах». Напрямом для моніторингу директор Терентьєва Л.Г. запропонувала обрати вивчення ...
На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.