Не викликає суперечок, що інтелектуальний потенціал суспільства зростає. Це зумовлює зміни й у практиці навчання. Пріоритетним виявляється той напрямок, у якому реалізуються всі можливі інтелектуальні засади дитини, розвиток яких сприяє її розумовому зростанню.
"Розум – це добре організована система знань" – писав видатний педагог К.Д.Ушинський. І формування розумових умінь та навичок це важкий і багатогранний процес, який потребує неабияких зусиль. Першочергово це відбувається в дошкільному віці, але найбільшого розвитку набуває в школі. Тут в процесі навчання, учнів вчать мислити, тобто з урахуванням їхніх природних особливостей забезпечують засвоєння ними прийомів розумової діяльності, які в подальшому допоможуть їм самостійно здобувати знання, розвивати інтелект.
На практиці, педагоги часто вдаються до такої ілюзії: що формування і розвиток мислення учнів, якесь спеціальне завдання, немовби додаткове до основної мети навчання: дати школярам необхідні знання, сформувати в них учбові уміння і навички.
Складається враження, що знання накопичуються якби самі -по –собі, уміння і навички формуються поруч з ними, але паралельно цьому йдуть процеси розвитку мислення та інтелектуальних здібностей. Проте, це не так. В процесі формування упорядкованої репрезентативної системи знань постійно співставляються і співвідносяться один з одним різні факти. Вони узагальнюються і диференціюються, входять в різні ланцюги причинно-наслідкових зв’язків, що призводять до найбільш ефективного засвоєння знань, розвитку мислення, що формує інтелект дитини.
На сучасному етапі розвитку педагогічної науки в Україні, формування інтелектуальних здібностей учнів посідає одне з чільних місць методичної діяльності вчителя. Адже величезне інформаційне навантаження на учнів зростає з року в рік. Тому формування в учнів навичок синтезу та аналізу, порівняння та узагальнення, розвитку критичного мислення допоможе вирішити дану проблему, що є актуально для вітчизняної освіти.
Об’єктом даної роботи є педагогічний процес по формуванню інтелектуальних здібностей учнів.
Предметом – методологічні технології впливу на формування інтелектуальних вмінь та здібностей.
Питання розвитку та формування інтелектуальних вмінь і навичок умовно можна поділити на два аспекти: педагогічний і психологічний. Даний напрямок добре вивчено і розроблено в зарубіжній літературі. Це пов’язано з тим, що на Заході психологія як наука розвивалась швидше і краще ніж у нас. Тому питання інтелекту з психологічної точки зору розроблено і вивчено досить суттєво в зарубіжній науці.
Сьогодні досить обширно і ґрунтовно розробляється тема формування та розвитку інтелектуальних вмінь учнів. Багато уваги приділяють цій темі вчені методисти та вчителі-практики. В останні роки в журналах "Педагогіка і психологія", "Рідна школа", "Преподавание истории в школе" , "Історія в школах України" з’являються статті з даної теми як загальнотеоретичного характеру, так і конкретні пропозиції і розробки уроків в цьому напрямку.
Джерельною базою даного дослідження є програмні освітні документи розроблені Міністерством освіти і науки України та Академією педагогічних наук.
Для кращого розкриття теми перед роботою було поставлено ряд завдань:
- підбір та аналіз джерел і літератури;
- дослідити педагогічні та психологічні основи формування інтелекту;
- проаналізувати розвиток інтелектуальних здібностей учнів засобами історії;
- висвітлити процес формування мислення як основного фактору інтелектуального зростання;
- розгляд прийомів активізації інтелектуальної діяльності учнів на уроках історії.
Практичне значення роботи полягає в тому, що результати даного дослідження можуть бути застосовані на уроках історії при розробці методичних рекомендацій для вчителів-істориків.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.
У першому розділі розкриваються теоретичні засади інтелектуальних вмінь та навичок. Другий – присвячений висвітленню методичних прийомів і засобів впливу на формування інтелектуальних вмінь учнів. В третьому розділі викладаються практичні засади формування інтелектуальних вмінь учнів у процесі викладання історії.
Це цікаво:
Мета як основний компонент
діяльності. функції і фактори постановки цілей
Цілепокладання (цілеутворення) – процес висування цілей діяльності. Основні функції цілепокладання: усвідомлення смислу діяльності і життя в цілому, установка пріоритетів актуальних життєвих задач; планування і проектування (поступове прирощування результатів); економічність (запобігання зайвих зус ...
Організація, проведення та аналіз результатів педагогічного експерименту
Основні теоретичні положення активізації пізнавальної діяльності при роботі з математичними задачами фінансового змісту, які висвітлені в роботі, були реалізовані під час проведення експериментального дослідження у шевченківській загальноосвітній школі. Для уточнення активізації пізнавальної діяльн ...
Традиційні "безстатеві"
теорії виховання
У сучасній педагогічній науці співіснують три основні теорії виховання і навчання школярів: традиційна ("безстатева") виховна теорія сформована в радянські часи, у якій йдеться про виховання дитини як такої; статеворольовий підхід до виховання, якій акцентує увагу на статі дитини і окремо ...
На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.