Останніми роками зросла увага до проблем теорії і практики естетичного виховання як найважливішому засобу формування відношення до дійсності, засобу етичного і розумового виховання, тобто як засобу формування всесторонньо розвиненої, духовно багатої особистості.
А формувати особистість і естетичну культуру, - відзначають багато письменників, педагоги, діячі культури (Д.Б. Кабальовський, А.С. Макаренко, Б.М Неменський, В.А. Сухомлинський, Л.М. Толстой, К.Д. Ушинський), - особливо важливо в найсприятливішому для цього шкільному віці. Відчуття краси природи, оточуючих людей, речей створює в дитині особливі емоційно психічні стани, порушує безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, розвиває мислення, пам'ять, волю і інші психічні процеси.
Навчити бачити прекрасне навкруги себе, в навколишній дійсності покликана система естетичного виховання. Для того, щоб ця система впливала на дитину найефективніше і досягала поставленої мети, Б.М. Неменський виділив наступну її особливість: "Система естетичного виховання повинна бути, перш за все єдиної, об'єднуючої всі предмети, всі позакласні заняття, все суспільне життя школяра, де кожний предмет, кожний вид заняття має свою чітку мету в справі формування естетичної культури і особи школяра."
Але у всякої системи є стрижень, основа, на яку вона спирається. Такою основою в системі естетичного виховання ми можемо рахувати мистецтво: музику, архітектуру, скульптуру, живопис, танець, кіно, театр і інші види художньої творчості. Мотив для цього нам дали ще Платон і Гегель. На підставі їх поглядів стало аксіомою, що мистецтво є головним змістом естетики як науки, і що краса є основне естетичне явище. Мистецтво містить в собі великий потенціал для розвитку особи.
Зі всього вищесказаного, можна припустити, що, залучаючи молодшого школяра до багатющого досвіду людства, накопиченого в мистецтвах, можна виховати високоморальну, різносторонньо розвинену сучасну людину.
Це припущення і визначило тему дослідження: "Роль естетичного виховання у формуванні підростаючої особистості школярів".
Предмет дослідження - особливості використання засобів естетичного виховання школярів.
Об'єкт дослідження - естетичне виховання школярів.
Мета - виявлення можливостей засобів естетичного виховання.
Гіпотеза - естетичне виховання ефективне, якщо використовувати в учбовій діяльності засоби мистецтва, культури, природи та взагалі навколишнього світу.
Завдання:
Вивчити і проаналізувати літературу по проблемі естетичного виховання школярів.
Визначити засоби та методи формування естетичної свідомості школярів.
Розробити методику роботи з естетичного виховання школярів.
Методи дослідження:
теоретичний аналіз літератури,
спостереження,
педагогічний експеримент,
бесіда.
У цьому розділі ми розглянемо основні теоретичні підходи вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів до проблеми естетичного виховання молодших школярів, розкриємо поняття "естетичне виховання", виявимо його мету, завдання, розглянемо основні категорії естетичного виховання і їх особливості в молодшому шкільному віці, а також шляхи і засоби естетичного виховання.
Це цікаво:
Вплив Інтернет-залежності на виховання школярів
На думку спеціалістів комп`ютерна залежність розвивається швидше, ніж алкоголізм. Достатньо півтора року. Скільки дітей в Україні вже стали залежними від комп’ютерних ігор, ніхто не підраховував. Але що їх багато - вже факт. Діти, які ночують у приміщенні комп`ютерних залів, - реальність сьогоднішн ...
Особливості використання комп’ютерних технологій у розвитку молодших
школярів
Загальновідомо, що, у молодшому віці, починаючи з 4-х років, іде активне формування знань, умінь, навичок знакового письма, читання й лічби. Уже на початку навчання в школі учні відрізняються один від одного рівнем обізнаності з навколишнім світом, спостережливістю, умінням думати, запам'ятовувати ...
Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти україни
У сучасному світі, який ввійшов у третє тисячоліття, розвиток України визначається у загальному контексті Європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу отриманн ...
На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.