Методика вивчення звуків, букв. Робота над складом, складоподілом, наголосом

Педагогіка і виховання » Актуальні питання навчання грамоти » Методика вивчення звуків, букв. Робота над складом, складоподілом, наголосом

Сторінка 1

Звуки бувають голосні – наголошені і ненаголошені і приголосні – тверді і м’які, дзвінкі і глухі, а букви – великі й малі, друковані і рукописні, каліграфічні. Неправомірними тому є словосполучення «голосні букви», «приголосні букви», «тверді, м’які букви», які ще подекуди вживаються вчителями і учнями початкових класів. Здійснюючи процес навчання грамоти, вчителі повинні брати до уваги такі особливості української фонетики і графіки:

1. В українській мові є 6 голосних звуків: [а], [о], [у], [е], [и], [і], які на письмі можуть позначатися 10 буквами; а, я, о, у, ю, е, е, й, і, ї.

Букви я, ю, є, ї на початку слова і складу, після апострофа позначають сполучення звука [й] з відповідними голосними: [йа], [йу], [йе], [йі], наприклад, яма, знають, моє, їжак.

Однією з особливостей української графіки є передача на письмі відповідними буквами звукосполучення [йо] – йо. Зорове сприйняття букви й в даному буквосполученні сприяє тому, що учні добре чують і відповідний звук, наприклад, у словах його, район. Зіставлення на слух звукосполучення [йо] з іншими – [йа], [йу], [йе], [йі] може служити одним Із методичних прийомів ознайомлення зі звуковим значенням букв я, ю, є, ї.

Букви я, ю, є, крім того, можуть виконувати й іншу роль – позначати голосні звуки [а], [у], [е] після м’яких приголосних, наприклад, у словах: [пол'а] – поля, [л’уди] – люди, [син’є] – синє.

2. Приголосні звуки діляться на тверді і м’які. У початкових класах до м’яких приголосних звуків відносять не тільки [д’], [з’], [й], [л’], [н’], [р’], [с’], [т’], [ц’], [дз’], а й усі інші приголосні звуки, які знаходяться в позиції перед голосним її], наприклад, у словах: півень, жінка, шість, білочка, кінь тощо.

М’якість приголосних звуків в українській мові позначається буквами ь, я, ю, є, і. У кінці слів м’якість приголосних звуків завжди позначається м’яким знаком.

В окремих випадках м’якість приголосних звуків графічно не позначається: сніг – [с’н’іг], звір – [з’в’ір]. Правильне читання і написання таких слів у першому класі учні засвоюють за зразком, поданим учителем.

3. В основі української графіки лежить складовий принцип, за яким звукове значення букв, які позначають приголосні, може бути виявлене тільки в складі, оскільки воно залежить від наступної букви голосного звука. Якщо взяти, скажімо, склади на, ня, ни, ні, ну, ню, не, не, то правильно відтворити звукове значення букви н можна тільки за умови, якщо її прочитати разом з наступними буквами. В одних випадках вона читається як звук [н], в інших – як звук [н’]. Букви я, ю, е, які стоять на початку слова і складу або взяті окремо, можуть бути прочитані так, як вони називаються – [йа], [йу], [йе]. Але в сполученні з попередніми буквами, що позначають приголосні (ля, тю, нє), вони мають бути прочитані як голосні звуки [а], [у], [е] після відповідних м’яких приголосних [л’], [т’], [н’].

Наведені приклади пояснюють необхідність формувати у першокласників уже на початку букварного періоду складове читання, щоб не було буквеного прочитування слів.

4. За дзвінкістю/глухістю більшість приголосних звуків української мови утворюють пари: [б] – [п], [б’] – [п’], [г] – [х], [г’] – [х’], [г] – [к], [г’] – [к’], [д] – [т], [д’] – [т’], [ж] – [ш], [з] – [с], [з’] – [с’], [д] – [ч], Частина приголосних звуків є дзвінкими непарними (сонорні), до них належать; [в], [в’], [й], [л], [л’], [м], [м’], [р], [р’]. Слід мати на увазі, що в українській мові, на відміну від російської, звуки [в] і [ф], [в’] і [ф1] не утворюють пар за дзвінкістю/глухістю: звуки [в], [в’] належать до сонорних, а [ф], [ф’] – до непарних глухих.

Страницы: 1 2 3

Це цікаво:

Розуміння потенціального словника в лінгвістиці та методиці
Активний і пасивний словниковий запас утворюють так званий наявний або реальний словник, який служить основою для формування потенційного (потенціального) словника. На відміну від наявного словника, що включає знайомі лексичні одиниці, які учні вживають для вираження своїх думок або для сприймання ...

Структура пізнавального процесу
1. Основні ланки процесу пізнання та їх взаємозв’язок. 2. Характеристика окремих ланок пізнавального процесу: а) первинного сприймання; б) усвідомлення; в) осмислення; г) закріплення; д) застосування. 3. Знання, уміння і навички як компоненти дидактичного процесу. Ключові поняття: засвоєння, первин ...

Вплив соціальних факторів на самооцінку учнів
Дошкільник стає школярем, змінюється його внутрішня позиція, самосприйняття, режим, устрій життя, погляди, цінності, мотиви. Це знаходить своє відображення в Я – концепції дитини. Поряд з цим на формування самооцінки школяра мають вплив такі фактори: позиція батьків, вчителів, однокласників, друзів ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com