Розвиток проблеми у ХХ столітті

Сторінка 2

- через усі праці представників прогресивного напряму в освіті проходить думка про необхідність роботи з розвитку мовлення школярів у тісному взаємозв’язку з розвитком їх мислення;

- ідея зв’язку викладання російської мови з читанням літературних творів і розвитком мовлення учнів послідовно здійснюється у викладанні. Це підкреслюється і в працях, і в посібниках практичного характеру;

- серед проблем розвитку мовлення виокремлюється робота над словом у різних його аспектах.

Теоретичні праці видатних російських методистів ХІХ століття стали основою для подальших пошуків методичної теорії і педагогічної практики.

На початку ХХ століття посилилось науково-лінгвістичне спрямування у методиці викладання російської мови. У її розвитку брали участь відомі лінгвісти – Ф.Фортунатов, А.Ахматов, Д.Овсяннико-Куликовський. Початок століття ознаменувався подальшим поглибленням наукових засад і в методиці розвитку усного й писемного мовлення, появою практичних посібників, де визнавалася ідея щодо необхідності диференціації підходу до розвитку в в молодших школярів зв’язного мовлення (І.Бодуен де Куртене, В.Дога, Л.Кульман, М.Лопирєва, Н.Сентюріна, Є.Соловйова, М.Соколов, О.Тихєєва, І.Трояновський, Г.Тумим, Д.Тихомиров, О.Циоглинська та інші).

Так, Л.Кульман для покращення навчання спілкуватися запропонував систему прийомів для пояснення незрозумілих слів та виразів [4]. Відомі російські методисти М.Соколов, і Г.Тумім розробили питання внутрішнього зв’язку між усіма розділами мови, в число яких включили граматику та розвиток мовлення. М.Соколов також відводив чільне місце розвитку мовлення, стверджуючи, що «навчати рідної мови – значить займатися – якщо не виключно, то переважно – розвитком мовлення учнів, не виключаючи, звісно, й елементарної грамоти». Він підкреслював, що «елементарна грамота, і граматика, і пояснювальне читання – все «на потребу» розвитку мовлення, з яким і через яке кожен із цих розділів слугує загальній справі навчання рідної мови».

Відтоді і до сьогодні пропонувалися різні підходи та різні шляхи розв’язання проблеми розвитку мовлення учнів, майбутніх учителів, хоча про формування комунікативних умінь йшлося рідко.

Над проблемою розвитку мовлення учнів, студентів працювали й українські педагоги, лінгводидакти. Заслуговує на увагу посібник із розвитку мовлення молодших школярів, створений в Україні на початку ХХ століття В.Догою [3]. У ньому автор пропонує систему вправ на формування в учнів таких умінь і навичок з письмового спілкування, як складання за різноманітною тематикою й типами мовлення творів (описи, розповіді, міркування). Він також подає і серію вправ на вдосконалення вмінь висловлювати власну думку в усній формі, на інтонування простих речень та частин складносурядного; на підвищення й зниження голосу; надання голосу певного емоційного забарвлення.

Слід зазначити, що сформульовані завдання дають можливість учням спочатку спостерігати виучувані мовні одиниці в текстах, а потім перейти до побудови власних зв’язних висловлювань. Проте учена не була до кінця послідовним у питанні щодо навчання школярів продукувати власні тексти. Крім завдань на складання діалогів, пропонована методика не передбачала побудови інших різновидів висловлювань усної форми.

Цікавими є погляди С.Русової на проблему розвитку українського мовлення дошкільників та молодших школярів, яка в розвитку мовлення учнів бачила головне завдання школи. Вона перша серед вітчизняних методистів у своїй педагогічній творчості торкнулася питання про необхідність розвитку комунікативного мовлення. У своїх працях С.Ф.Русова вказувала на те, що процес використання мови з комунікативною метою є досить складним, оскільки не тільки передає думки однієї людини іншій, а й порушує в другої її власну думку, викликає певну реакцію у слухача. При цьому вона зауважувала, що в навчанні мови поряд ідуть два взаємопов’язані, але водночас різні процеси – знати (мову) і вміти (нею користуватися).

Видатна освітянка виступала за розширення мовленнєвої практики на уроках мови, зазначаючи, що «дитині у школі треба давати можливість вільно висловлювати свої думки, а не лише слухати свого вчителя» . На першому етапі вивчення мови вчитель, на думку вченої, «мусить викликати дітей на розмови, в ході яких вони розповідають йому, як і де живуть, що їх оточує» [6; 9], казки та оповідання на основі власного досвіду.

Страницы: 1 2 3

Це цікаво:

Прихід учнів до школи
Більшість дітей, які прийшли у школу, мають позитивну спрямованість до школи. Для більшості з них вступ до школи – це крок до дорослості, вони з нетерпінням дивляться на новий портфель, пенал, зошит, багато хто з дітей вміють читати, рахувати і невелика кількість писати. Вони хочуть вчитися. Але це ...

Макет факторно-критеріальної моделі оцінювання рівня соціокультурного розвитку молоді на етапі вступу до вузу
Для побудови системи кваліметричної оцінки рівня соціокультурного розвитку молоді, що вступає до вузу за напрямком "Соціологія" на спеціальність "Соціологія" чи "Соціальна робота", ми використовували метод групових експертних оцінок. За його основу прийнято гіпотезу пр ...

Загальні вимоги до автореферату
Написання автореферату - заключний етап виконання дисертаційної роботи перед поданням її до захисту. Призначення автореферату - широке ознайомлення наукових працівників з методикою дослідження, фактичними результатами і основними висновками дисертації. Автореферат друкують державною мовою. Публікац ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com