Структура та функції естетичної культури особистості

Сторінка 1

Вирішення завдань у духовній сфері оновлення українського суспільства передбачає різнобічний розвиток культури почуттів сучасної людини. Домінування абстрактно-логічних способів мислення підростаючого покоління призвело до спрощення та примітивізації емоційного життя, девальвації художньо-естетичних цінностей у свідомості молоді. Існуюча “ерозія загальнолюдських цінностей і гуманістичних ідеалів” та “деградація духу” зумовили необхідність відродження гуманістичних основ виховання творчої особистості на засадах принципів її самостійності й суверенності.

Негативні явища, які останнім часом набули значного поширення в молодіжному середовищі, не можна пояснити лише недоліками у виховній роботі з молоддю. Однак, на нашу думку, причини тут глибші й вагоміші, й криються вони в соціальному бутті, зумовлені тими деформаціями, що відбувалися в суспільстві в застійний період. Тому й вирішити завдання художньо-естетичного виховання молоді, формування її естетичних інтересів і потреб не можна за допомогою лише освітньо-виховних заходів, без докорінних, реформуючих змін сучасного суспільного життя.

Соціальне оновлення суспільства передбачає активізацію духовного потенціалу народу, який реалізується в естетичній культурі. Естетична культура як суспільне явище трансформується і транслюється на суб’єктивно-особистісному рівні. Водночас художньо-естетичні здобутки окремих індивідів інтегруються в загальне культурологічне поле. Цей процес пов’язаний з різнобічним творчим розвитком індивідуальності, оволодінням різними сторонами культури особистості, формуванням морально-естетичних і духовних орієнтирів на ґрунті пріоритету загальнолюдських цінностей.

В умовах переходу до ринкової економіки активізуються технократичні тенденції, виникає “технічна цивілізація, ділова культура”, нівелюється особистість, що дегуманізує суспільство, заперечує художньо-естетичне начало в багатьох сферах людського життя. У свою чергу процеси модернізації суспільства певною мірою зумовлюють зміни світогляду людини, її духовних орієнтирів. Характерними стають тенденції до руйнування людської душі, дисбалансу її складників - почуття і розуму, до утвердження жорстокого типу особистості. Все це призводить до зміцнення об’єктивних духовних аспектів життя.

З огляду на ці дестабілізуючі фактори саме базисні культурні цінності суспільства мають стати перешкодою на шляху руйнівних процесів. Естетизована українська культура, на нашу думку, створює умови для розкриття особистісних якостей формування естетичних інтересів, потреб і смаків, творчої самореалізації людини. Тому проблема розвитку естетичної культури особистості є багатоаспектною і досліджувались філософами, психологами, естетами, культурологами, мистецтвознавцями, педагогами та ін.

Але за всієї відмінності концептуальних поглядів на художньо-естетичну культуру спільною є точка зору щодо динамічності цього явища, детермінованості його розвитку соціально-історичними процесами, умовами життя людини, характером епохи й цивілізації суспільства, національними відносинами, в які поставлений суб’єкт культури, тощо.

Аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури дає підстави для висновку, що реальним базисом людини є сукупність її суспільних за своєю природою ціннісних орієнтацій, що реалізуються в процесі діяльності. Ґрунтуючись на такому підході, сучасна педагогічна наука визначає культуру як певний рівень розвитку людської діяльності в її якісних категоріях. За такого підходу увага акцентується на тому, що не всяка діяльність збагачує культуру особистості, а лише та, внаслідок якої розвивається і змінюється сама людина. Індивідуально-неповторне творення самого себе і навколишнього світу, що складає найсуттєвіші риси культури людини як особистості, дає підстави В.Донію, Г.Несен, Л. Сохань, І.Єрмакову та ін. характеризувати цей феномен як соціально значущу творчу діяльність у діалектичному зв’язку її результативного вираження і процесуальності.

У ході дослідження нами з’ясовано, що поняття естетичної культури особистості відображає певну градацію рівнів розвитку естетичної свідомості, співіснування її зразків, що відповідають вимогам суспільства. Цей термін застосовується у науковій та публіцистичній літературі поряд із такими словосполученнями як моральна культура, політична культура, культура обслуговування, культура виробництва і т.д. Такі поняття носять оцінний характер і використовуються для визначення особливої, бажаної якості того чи іншого виду людської діяльності. Вони мають зміст лише в тому випадку, якщо в реальності поряд з подібними “культурними” формами співіснують і “некультурні”, які не відповідають ідеальним уявленням форми такої активності.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Це цікаво:

Оцінка виконаного проекту
Як зазначає Чечель З.І., на останніх етапах проектування і учень, і педагог аналізують і оцінюють результати діяльності, які часто ототожнюються лише з виконаним проектом. Насправді при використанні методу проектів існують, принаймні, два результати. Перший (прихований) – це педагогічний ефект від ...

Гіпо і гіпертермія
У реальному житті процеси теплопродукції не завжди відповідають процесам тепловіддачі. Так, у випадку переваги одного із процесів над іншим температура ядра змінюється. Температура може змінюватись під впливом ендогенних або екзогенних чинників. Наприклад, при дії низької температури паралельно з і ...

Проблеми у викладанні інформатики у середній школі
Є багато прихильників ідеї повернутися до фундаментальності у викладанні курсу інформатики. Нажаль, в межах однієї дисципліни таку реформу здійснити неможливо. Потрібно суттєво змінити програму вивчення математики у загально освітній школі, доповнивши її вивченням елементів формальної логіки, теорі ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com