Структура та функції естетичної культури особистості

Сторінка 3

Науково-самоосвітній компонент охоплює естетичні судження, смаки, ідеали, що сформовані у процесі навчання і самоосвіти. В.Сухомлинський акцентує на необхідності теоретичної підготовки педагога в галузі естетики й мистецтвознавства, а також постійного розширення і вдосконалення знань шляхом самоосвіти.

Практично-конструктивний компонент передбачав створення педагогом естетичних умов для навчання і виховання, використання нових естетико-виховних можливостей природного і соціального середовища, навчальної, виробничої діяльності, побуту, спілкування в художньому процесі.

Аналіз педагогічної спадщини В.Сухомлинського свідчить про те, що до естетичної культури вчителя він включав моральну культуру, культуру почуттів, емоцій, мовну культуру, творче ставлення до професійної діяльності, володіння методикою естетичного виховання в навчально-виховному процесі, естетику побуту, спілкування і т. ін. Саме йому вдалося дослідити взаємозв’язок усіх сторін виховання, значення духовного багатства особистості вчителя для навчально-виховної роботи, розкрити форми і методи естетичної підготовки і самопідготовки вчителя в педагогічному колективі школи.

Мистецтво, за словами В.Сухомлинського, це час і простір, у якому живе краса людського духу. А тому пізнання цінностей мистецтва повинно, насамперед, пробуджувати душу людини, підіймати її до прекрасного.

Проблеми, пов’язані з визначенням параметрів естетичної культури особистості досліджували М.Веселовська, М.Волошина, О.Дем’янчук, В.Кальянова, В.Мещерякова, Л.Дементьєва, О.Рудницька та ін.

Так, на думку О.Рудницької, розуміння значення художньо-естетичних поглядів для системного обґрунтування моделі художньо-естетичного виховання як процесу, де відбувається взаємодія зовнішніх (культура суспільства) і внутрішніх (установка, цілі й потреби особистості на саморозвиток) чинників, вкрай важливе, оскільки вони становлять “світоглядне ядро естетичної культури і визначають суть усіх її форм і елементів, забезпечують діалектичний зв’язок естетичної свідомості й самосвідомості”.

У свою чергу, професор О.Дем’янчук базисом у складному процесі формування естетичної культури особистості вважав її знання та “формування на основі цих знань естетичних смаків і розвиток художньо-творчого сприйняття навколишнього світу”.

У філософському словнику естетична свідомість визначається як форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, норми, ідеали тощо і концентровано виражається у мистецькій творчості та естетичних поглядах. Як оформлена система ідей, поглядів, понять про естетичне становить зміст естетичної свідомості, що набуває значення нормативної системи, зразка, і забезпечує відповідність предметного змісту людської діяльності історичному досвіду художньо-естетичних відносин. Соціальна функція цієї системи розкриває себе у формі художньо-естетичних поглядів, які визначають спрямованість художньо-естетичної свідомості суб’єкта, соціуму, вибірковість естетичного ставлення до потенційних і актуальних цінностей суспільства.

Таким чином, естетичні погляди - це концептуальне відображення художньо-естетичного буття й естетичних відношень з точки зору художньо-естетичної самосвідомості суб’єкта. Вони відбивають також духовні потреби певної соціальної групи, репрезентують “світоглядну картину” – об’єктивні образи предметів в їх ціннісних зв’язках (через призму узагальнених оцінюючих суджень, засвоєних суб’єктом у вигляді культури).

В естетичних поглядах відбувається універсалізація схем художньо-естетичної діяльності, понятійне осмислення її предметного змісту в культурному й соціально-історичному контексті людського цілепокладання (потреб як предмета діяльності та її результатів).

В узагальненому вигляді сутність поняття естетична культура нами розглядається як єдність почуттів, смаків та ідеалів, які матеріалізуються у процесі перетворення світу за законом краси. Характер цих відносин формує зміст художньо-естетичної свідомості й художньо-естетичної діяльності.

У педагогічній теорії є різні визначення естетичної культури. Так, Н.Мойсеюк визначає естетичну культуру як здатність особистості до повноцінного сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя за законами краси.

У свою чергу В. Лозова зазначає, що естетична культура передбачає сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий людину світ, оберігати природну красу.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Це цікаво:

Народна педагогіка як наука. Поняття «народна педагогіка» та «етнопедагогіка»
Термін «народна педагогіка» був впроваджений українським педагогом Олександром Духновичем. Вперше він зустрічається у підручнику «Народна педагогия в пользу училищ и учителей сельських». Народна педагогіка – це галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах ...

Течії зарубіжної педагогіки. Їхні методологічні основи
В зарубіжній педагогіці багато різноманітних течій: 1. філософські напрямки: екзистенціалізм, що проповідує вирішальну роль внутрішніх, спонтанних запитів; неотомізм, що пропагує ідеї над розуму і Бога, закликає до виховання духовності; прагматизм, що вважає необхідним засвоєння знань тільки в проц ...

Сутність морального виховання та погляди на нього в педагогічній теорії і практиці
Мораль розглядається у вузькому і широкому розумінні. Термін використовується вузько, коли враховуються інтереси лише своєї сім’ї, школи, жителів населеного пункту. У цьому випадку нерідко абстрагуються від деяких принципів загальнолюдської та національної моралі. У загальному аспекті мораль – це і ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com