Структура та функції естетичної культури особистості

Сторінка 4

На нашу думку, доцільно інтегрувати різні визначення і означити естетичну культуру особистості як вищий рівень сформованості її естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток художньо-естетичних здібностей, що дає змогу естетично сприймати навколишній світ, розвиває потребу творити і зберігати прекрасне в ньому. Рівень художньо-естетичної культури особистості виявляється як у розвитку всіх компонентів художньо-естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, смаків, потреб, ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах.

Логічним продовженням і конкретизацією визначення естетичної культури особистості є з’ясування її структури. Так у педагогічній літературі найчастіше виділяються наступні компоненти естетичної культури:

художньо-естетичне сприймання - здатність виділяти в

мистецтві і житті естетичні якості, образи і переживати естетичні почуття;

естетичне почуття - емоційні стани, що викликані оцінним ставленням людини до явищ дійсності і мистецтва;

художньо-естетичні потреби - потреби в спілкуванні з художньо-естетичними цінностями; потреби творити прекрасне; потреби в естетичних переживаннях;

художньо-естетичні смаки - здатність оцінювати витвори мистецтва, художньо-естетичні явища з позицій естетичних знань і ідеалів;

художньо-естетичні ідеали - соціально та індивідуально-психологічно зумовлені уявлення про досконалу красу в природі, суспільстві, людині, мистецтві;

художні уміння, здібності в галузі мистецтва, в творчій діяльності

З аналізом структури естетичної культури тісно пов’язаний механізм її формування, що також є актуальним у нашій роботі. Так, в основі формування естетичної культури особистості лежить інтерес - як спонукальна сила, що постає зі ставлення людини до світу. Стосовно цього Гельвецій зазначає, що “якщо фізичний світ підпорядкований законам руху, - то світ духовний не менш підпорядкований законам інтересу. На землі інтерес є всевладний чаклун, що змінюється в очах всіх істот всякого предмета”.

Акцентуючи увагу на аналізі естетичного інтересу, О.Ф.Лазурський на початку XX століття писав, що людині властива: “Наявність або ж відсутність естетичного інтересу; ступінь його інтенсивності. Любити мистецтво, відчувати в ньому постійну потребу, почувати пристрасть до будь-якого мистецтва (музики, літератури, театру і т.д.); здатність до естетичних переживань, володіти художнім смаком. Шукати в художньому творі, головним чином, зміст: цікавість фабули, повчальність, інтерес до певних тем; любити переважно художню форму: красу вірша, витриманість стилю, художнє поєднання фарб і звуків (естетизм). Схильність до реалізму, до точного сприйняття безпосередньо даної дійсності; шукати в мистецтві красивої вигадки, ілюзії, яка забрала б її з дійсності; чи, зрештою, шукати в ньому проникнення у вищу реальність (метафізичну і релігійну) і її символічного зображення. Схильність шукати в мистецтві відображення суб’єктивних, особистісних настроїв і почуттів (ліричний елемент), - об’єктивного опису навколишньої дійсності (епічний елемент). Переважаючі елементи художньої насолоди: схильність до гармонійно-прекрасного; до витонченого і таємного; до грізного, похмурого і трагічного; до фантастичного і таємного; до комічного, до сентиментального і т.д.” .

Схематично структуру естетичної культури подаємо таким чином:

Рис. 1.1. Структура естетичної культури

Вагомий внесок у вивчення проблеми естетичного інтересу як підгрунтя для розвитку особистісної культури внесли видатні вчені Л.С.Виготський і С.Рубінштейн. Перший трактував такі інтереси як “цілісні динамічні тенденції, що визначають структуру спрямованості наших реакцій”.

За тлумаченням С.Рубінштейна, “інтерес - спрямованість особистості, що завершується в спрямованості або зосередженості її думок на певному предметі”.

Тому в естетичному розвитку особистості всі види естетичних потреб передбачають і зумовлюють одна одну, але певної залежності між ними нема. Людина може випробовувати естетичну потребу в сприйманні об’єктивних форм дійсності, але залишитись байдужою до мистецтва. У цьому контексті К.Ушинський зазначав, що діяльність, яка прагне задовольнити вищі моральні ідеали і взагалі духовні потреби людини є вже мистецтвом. Педагогічна діяльність, на думку педагога, є “першим, вищим із мистецтв” саме тому, що вона спрямована практично “задовольнити найвищу з потреб людини і людства - їх прагнення до вдосконалення в самій людській природі”.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Це цікаво:

Пошук шляхів вдосконалення методики формування вмінь молодших школярів розв’язувати текстові задачі
Навчальний процес – це складна динамічна система, у якій в органічній єдності відбувається взаємопов’язана діяльність вчителя і учня. Ця система стає ефективною, якщо вчитель знає індивідуальні відмінності в розвитку мислення школярів, оперативно враховує готовність дитини до опанування нового мате ...

Історія виникнення технології
Докорінна зміна освітньої мети переорієнтовує процес навчання на особистість дитини — його гуманізацію, загальнорозвивальний характер. Особистісно орієнтоване навчання передбачає організацію навчання на засадах глибокої поваги до особистості вихованця, врахування особливостей індивідуального розвит ...

Орфографічні ігри
1. Розсипані літери. Ціль: формування навиків поєднання букв в слові. Хід роботи: викладач пише великими літерами на аркуші паперу слова та, не показуючи його, розрізає на букви, кажучи: «Було в мене слово. Воно розсипалося на літері». Потім показує літери і розсипає їх на столі: «Хто швидше здогад ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com