Структура та функції естетичної культури особистості

Сторінка 4

На нашу думку, доцільно інтегрувати різні визначення і означити естетичну культуру особистості як вищий рівень сформованості її естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток художньо-естетичних здібностей, що дає змогу естетично сприймати навколишній світ, розвиває потребу творити і зберігати прекрасне в ньому. Рівень художньо-естетичної культури особистості виявляється як у розвитку всіх компонентів художньо-естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, смаків, потреб, ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах.

Логічним продовженням і конкретизацією визначення естетичної культури особистості є з’ясування її структури. Так у педагогічній літературі найчастіше виділяються наступні компоненти естетичної культури:

художньо-естетичне сприймання - здатність виділяти в

мистецтві і житті естетичні якості, образи і переживати естетичні почуття;

естетичне почуття - емоційні стани, що викликані оцінним ставленням людини до явищ дійсності і мистецтва;

художньо-естетичні потреби - потреби в спілкуванні з художньо-естетичними цінностями; потреби творити прекрасне; потреби в естетичних переживаннях;

художньо-естетичні смаки - здатність оцінювати витвори мистецтва, художньо-естетичні явища з позицій естетичних знань і ідеалів;

художньо-естетичні ідеали - соціально та індивідуально-психологічно зумовлені уявлення про досконалу красу в природі, суспільстві, людині, мистецтві;

художні уміння, здібності в галузі мистецтва, в творчій діяльності

З аналізом структури естетичної культури тісно пов’язаний механізм її формування, що також є актуальним у нашій роботі. Так, в основі формування естетичної культури особистості лежить інтерес - як спонукальна сила, що постає зі ставлення людини до світу. Стосовно цього Гельвецій зазначає, що “якщо фізичний світ підпорядкований законам руху, - то світ духовний не менш підпорядкований законам інтересу. На землі інтерес є всевладний чаклун, що змінюється в очах всіх істот всякого предмета”.

Акцентуючи увагу на аналізі естетичного інтересу, О.Ф.Лазурський на початку XX століття писав, що людині властива: “Наявність або ж відсутність естетичного інтересу; ступінь його інтенсивності. Любити мистецтво, відчувати в ньому постійну потребу, почувати пристрасть до будь-якого мистецтва (музики, літератури, театру і т.д.); здатність до естетичних переживань, володіти художнім смаком. Шукати в художньому творі, головним чином, зміст: цікавість фабули, повчальність, інтерес до певних тем; любити переважно художню форму: красу вірша, витриманість стилю, художнє поєднання фарб і звуків (естетизм). Схильність до реалізму, до точного сприйняття безпосередньо даної дійсності; шукати в мистецтві красивої вигадки, ілюзії, яка забрала б її з дійсності; чи, зрештою, шукати в ньому проникнення у вищу реальність (метафізичну і релігійну) і її символічного зображення. Схильність шукати в мистецтві відображення суб’єктивних, особистісних настроїв і почуттів (ліричний елемент), - об’єктивного опису навколишньої дійсності (епічний елемент). Переважаючі елементи художньої насолоди: схильність до гармонійно-прекрасного; до витонченого і таємного; до грізного, похмурого і трагічного; до фантастичного і таємного; до комічного, до сентиментального і т.д.” .

Схематично структуру естетичної культури подаємо таким чином:

Рис. 1.1. Структура естетичної культури

Вагомий внесок у вивчення проблеми естетичного інтересу як підгрунтя для розвитку особистісної культури внесли видатні вчені Л.С.Виготський і С.Рубінштейн. Перший трактував такі інтереси як “цілісні динамічні тенденції, що визначають структуру спрямованості наших реакцій”.

За тлумаченням С.Рубінштейна, “інтерес - спрямованість особистості, що завершується в спрямованості або зосередженості її думок на певному предметі”.

Тому в естетичному розвитку особистості всі види естетичних потреб передбачають і зумовлюють одна одну, але певної залежності між ними нема. Людина може випробовувати естетичну потребу в сприйманні об’єктивних форм дійсності, але залишитись байдужою до мистецтва. У цьому контексті К.Ушинський зазначав, що діяльність, яка прагне задовольнити вищі моральні ідеали і взагалі духовні потреби людини є вже мистецтвом. Педагогічна діяльність, на думку педагога, є “першим, вищим із мистецтв” саме тому, що вона спрямована практично “задовольнити найвищу з потреб людини і людства - їх прагнення до вдосконалення в самій людській природі”.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Це цікаво:

Теоретичний аналіз змісту морального виховання
Сьогодні проблема морального виховання набуває все більшої актуальності. В умовах дегуманізації суспільних відносин, підкорення їх потребам ринку, утрати виховних ідеалів, відчуження людей один від одного важливим є пошук ефективних форм, методів та засобів морального виховання дітей дошкільного ві ...

Форми організації профільного навчання
Форми організації профільного навчання регламентують діяльність суб'єктів навчально-виховного процесу в системі профільних загальноосвітніх навчальних закладів і забезпечують умови для реалізації його мети і завдань. За характером взаємодії суб'єктів профільного навчання виділяються такі форми його ...

Проблеми, концептуальні положення та принципи системи розвивального навчання В.В. Ельконіна Д.Б. Давидова
Доки розробка нової системи мала чисто експериментальний характер, вона не зустрічала серйозної протидії. Але коли з’явився конкретний проект реалізації в умовах школи, коли школи-лабораторії продемонстрували реальні результати нової системи, стало зрозуміло, що реалізація системи суперечить інтере ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com