Аналіз проблеми організації логопедичної допомоги в умовах сім’ї, яка виховує дитину порушеннями мовлення у психолого-педагогічній літературі

Педагогіка і виховання » Організація логопедичної допомоги в умовах сім’ї, яка виховує дитину з ринолалією » Аналіз проблеми організації логопедичної допомоги в умовах сім’ї, яка виховує дитину порушеннями мовлення у психолого-педагогічній літературі

Сторінка 1

Діти з порушеннями мовлення – це діти, що мають відхилення в розвитку мовлення при нормальному слухові і збереженому інтелекті. Порушення мовлення різноманітні, вони можуть проявляться в порушенні вимови, граматичного складу, бідності словникового запасу, а також у порушенні темпу й плавності мовлення. Л. Волкова зазначає, що всі види порушень на основі психолого-лінгвістичних критеріїв можна розділити на дві великі групи в залежності від того, який вид мовлення порушений: усне чи писемне. Порушення усного мовлення, у свою чергу, можуть бути розділені на два типи:

1) фонаційне (зовнішнє) оформлення висловлення, що називають порушеннями вимовної сторони мовлення;

2) структурно-семантичне (внутрішнє) оформлення висловлення, що у логопедії називають системними або поліморфними порушеннями мовленням, пов’язаним із органічним ураженням центральної нервової системи. За ступенем важкості мовленнєві порушення можна розділити на ті, що не є перешкодою до навчання в масовій школі, і важкі порушення, що вимагають спеціального навчання. Водночас порушення мовлення можуть бути вродженими або набутими в результати дії несприятливих факторів чи перенесеного захворювання.

Таке чи інакше, незважаючи на якість та характер мовленнєвих порушень, більшість із них діагностується на етапі молодшого дошкільного віку, коли дитина починає вимовляти не лише окремі звуки, а складати їх у слова та речення. З огляду на це, зазвичай порушення мовлення спочатку помічають батьки, які є першими вихователями маляти. Коли батькам стає зрозуміло, що порушення мовлення не зумовлені віковими особливостями, вони звертаються за допомогою спеціаліста-логопеда. Б. Пузанов наголошує, що діагноз, який ставить дефектолог, і міра тяжкості дефекту у більшості випадків зумовлюють емоційні реакції батьків та атмосферу родинних відносин .

Дослідження Є. Савіної довели відмінності у ставлення до мовленнєвого дефекту в батьків, особливості формування їхніх батьківських установок.

В. Семіченко розглядає батьківські установки як структуроване поняття, що включає цілий ряд різноманітних понять, таких як цінності, сприйняття дитини, уявлення і очікування, пов'язані з її розвитком та вихованням. Батьківські установки включають також оцінку того, що дитина може або не може робити, знання про процеси її когнітивного і соціального розвитку, ролі батьків у житті дітей, цілі навчання дитини, виховні стратегії. Так, більшість матерів, доглядаючи за дитиною з перших днів її життя, любить її такою, якою вона є, і за те, що вона є.

На думку І. Колосова, усвідомлення тяжкого мовленнєвого відхилення в дитини викликає у матері депресію, що супроводжується почуттям горя, співчуття до дитини, необхідності самопожертви заради неї. Батько, навпаки, насамперед дивиться в майбутнє: його більше цікавить, яким виросте його син або донька. Усвідомлення того, що при наявності важкого мовленнєвого дефекту в дитини досягнення успіху неможливо, призводить до розчарування батька, а у зовсім важких випадках – несприйняття дитини і відмову від родини. Батьки сильніше, ніж матері, відчувають меншовартість перед громадськістю через очевидний дефект у їхньої дитини, і бояться того, що поведінка такої дитини справить сильне враження на навколишніх. Так, наприклад, у батьків дітей із важкою мовленнєвою патологією був виявлений депресивний стан, почуття незадоволеності, гнів і агресивність відносно членів родини.

На думку Т. Богданової, долаючи хронічний стрес, пов'язаний з вихованням дитини з порушеннями мовлення, родина використовує різні стратегії – внутрішні та зовнішні. Зовнішні стратегії ґрунтуються на вмінні спиратися на індивідуумів і установи, що не входять у систему родини. До них належать: уміння знаходити й використовувати допомогу інших людей – сусідів, друзів, інших родин, що мають подібні проблеми; уміння використовувати ресурси державної підтримки.

При цьому зазначити, що різні види підтримки неоднаково використовуються на різних етапах життєвого циклу. Як показують спеціальні дослідження, суспільна підтримка частіше використовується в повному обсязі парами більш старшого віку, ніж молодими подружжями. Говорячи про внутрішні стратегії психологи виділяють пасивну й активну позиції. Розглянемо їх. Стратегія пасивної позиції полягає в уникненні пошуку рішення проблеми. Вона заснована на сподіванні, що все влаштується саме по собі. Стратегія активної позиції. полягає в здатності ідентифікувати ті умови, які можна змінити, і активній діяльності з їхньої зміни, а також у здатності ідентифікувати умови, які на даний момент змінити неможливо, і прийняти їх як даність.

Страницы: 1 2

Це цікаво:

Методика використання ігор у процесі образотворчої діяльності учнів
Образотворче мистецтво — один з важливих предметів у початкових класах, оскільки воно відіграє незамінну роль у процесі формування емоційної сфери та творчого розвитку особистості. Мистецтво здатне ввести дитину у світ творчості, принести їй перші творчі радості, а радість творчості — одна з найбіл ...

Ідея народності виховання за Ушинським
Однією з найважливіших соціальних і педагогічних проблем Ушинський вважав ідею народності виховання, яку він трактував досить широко. Термін "народність" він розумів, як історію того чи, іншого народу, його ісгорианий розвиток, географічні й природні умови/в яких живе народ, економічні, с ...

Використання нових інформаційних технологій навчання математики
Сучасне суспільство ставить перед системою освіти нові завдання, пов'язані з розробкою педагогічної стратегії в умовах комп'ютеризації та інформатизації всіх боків життя суспільства. Істотні зміни в інформаційному середовищі проживання людини призвели до зниження ефективності традиційних підходів д ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com