Психолого-педагогічна характеристика дітей із ринолалією

У логопедичній літературі ринолалія визначається як порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату. При ринолалії артикуляція звуків відрізняється від норми. Так, при нормальній фонації у дитини під час вимови усіх (крім носових) звуків мовлення, відбувається відділення носоглоточної та носової порожнин від глоточної та ротової. Під час мовлення м'яке піднебіння безперервно опускається та піднімається на різну висоту в залежності від звуків, що вимовляються та швидкості мовлення. При порушенні функцій піднебінно-глоткового зімкнення з’являється специфічний для ринолалії носовий відтінок мовлення. В залежності від характеру порушення функції піднебінно-глоточного зімкнення виділяють різні форми ринолалії: відкриту, закриту та змішану.

Причини ринолалії прийнято ділити на органічні й функціональні залежно від того, чи порушують вони анатомічну будову мовленнєвого апарату в його центральному або периферичному відділах, чи призводять лише до порушення його нормального функціонування. До органічних причин слід віднести наявність піднебінних ущелин і анатомічні зміни в порожнині носоглотки (органічно ушкоджений периферичний відділ мовленнєвого апарату), а також паралічі і парези м'якого піднебіння (органічне враження центрального відділу мовленнєво-рухового аналізатора). До функціональних причин належить гіпо- або гіперфункція (тобто знижена або підвищена активність) м'якого піднебіння без явних ознак органічного ушкодження. У дуже рідких випадках функціональною причиною ринолалії може стати наслідування. Крім перерахованих умов виникнення ринолалії, пов'язаних безпосередньо з дефектами піднебінно-глоточного зімкнення, причиною можуть бути й порушення слуху. При повній відсутності або вираженій недостатності слухового контролю над процесом голосоутворення дитині не вдається повністю відрегулювати цей процес – вона просто не чує «носового» звучання свого мовлення.

І. Єрмакова наголошує, що наявність піднебінної ущелини спричиняє появу цілого ряду дуже серйозних симптомів уже з перших днів життя дитини, що суттєво ускладнюють увесь хід її розвитку. Порушуються такі життєво важливі функції, як харчування (дитина не може нормально смоктати і ковтати), дихати (повітря не зігрівається й не очищається в носових порожнинах, а безпосередньо через ущелину відразу потрапляє в дихальні шляхи, що значно підвищує ризик виникнення респіраторних захворювань). Більш схильні ці діти й до вушних захворювань.

Внаслідок наявної піднебінної ущелини корінь язика відтягується в глиб ротової порожнини, надмірно піднімається вгору й прикриває собою ущелину. Таке «заднє» положення язика, в свою чергу, додатково перешкоджає виходу повітря через рот. Кінчик язика при цьому перебуває в постійно опущеному положенні і виявляється недорозвиненим. Відзначене положення язика, цього найбільш активного органа артикуляції звуків, обумовлює найтяжче порушення звуковимови. Кінчик язика практично не бере участі в артикуляції звуків, незважаючи на те що більшість приголосних звуків української мови є саме передньоязиковими. Загальна невиразність звуковимови ускладнюється ще й тим, що всі ротові звуки вимовляються з носовим відтінком. Без спеціальної логопедичної роботи, розпочатої з раннього віку, більшість дітей практично не можуть самостійно оволодіти вимовою, а в найбільш важких випадках здатні видавати лише окремі звуки. Навіть якщо в мові дітей, що страждають на ринолалію, і є деякі звуки, що артикулюються майже нормально, то вони вимовляються з носовим відтінком. До того ж сам голос звучить тихо й глухо, оскільки резонування відбувається в основному в носовій порожнині, де звук у значній мірі поглинається й не може дати такого сильного звучання, як при резонуванні в порожнині рота .

Г. Соломатіна вказує, що намагаючись якось покращити звуковимову й одночасно затримати витік повітря через ніс, дитина підсилює напругу м'язів язика, губ, крил носа, а нерідко й усього обличчя, що створює враження крайньої напруженості мовлення (на обличчі з'являються гримаси). Як зовнішній вигляд дитини, так і наявні в неї грубі порушення мовлення в більшості випадків призводять до важкого переживання дефекту й поступовій появі вторинних психічних нашарувань. Такі діти нерідко стають сором’язливими, замкнутими, у деяких з них з'являється підвищена дратівливість, у більшості з них виявляються різні рухові порушення (рівноваги, координації рухів, недиференційованість рухів пальців рук і артикуляційних рухів). Тому діти із ринолалією швидко виснажуються і перенасичуються будь-яким видом діяльності (тобто, швидко втомлюються). Втома позначається на загальній поведінці дитини, на її самопочутті. Це може виявлятися в посиленні головних болів, розладі сну, млявості.

Як показують дослідження С. Ляпідевського, окрім неминучих при ринолалії порушень голосу й звуковимови, в дітей нерідко спостерігається загальне недорозвинення мови з характерною бідністю словникового запасу й несформованістю граматичного складу, що пов'язано з недостатньою практикою мовного спілкування. У частини дітей має місце затримка психічного розвитку або розумова відсталість різного ступеня виразності. Як правило, у таких дітей відзначаються нестійкість уваги і пам'яті, низький рівень розуміння словесних інструкцій, недостатність регулюючої функції мовлення, низький рівень контролю за власною діяльністю, порушення пізнавальної діяльності, низька розумова працездатність. Психічний стан цих дітей нестабільний, у зв'язку з чим їхня працездатність різко коливається .

Це цікаво:

Місце розділу «Елементи цифрової техніки» в програмі радіотехнічного гуртка, та методичні рекомендації щодо його вивчення
З огляду на те, що цифрова обробка інформації практично вже стала основною складовою роботи пристроїв не лише електронної автоматики, але й усієї радіоелектронної апаратури, ця тема набуває особливого значення. Ознайомлення з основами роботи цифрових електронних пристроїв, з фізичною суттю процесів ...

Мова і стиль дисертаційної праці
Оскільки дисертація є насамперед кваліфікаційною працею, її мові і стилю слід приділити дуже серйозну увагу. Адже саме мовно-стилістична культура дисертації найкраще виявляє загальну культуру її автора. Мова і стиль дисертаційної роботи як частина писемної наукової мови склалися під впливом так зва ...

Обґрунтування шляхів удосконалення методики проведення предметних уроків із природознавства в 3 класі
На основі аналізу теоретичних основ досліджуваної проблеми та результатів констатуючого експерименту ми визначили шляхи вдосконалення методики організації та проведення предметних уроків із природознавства в початковій школі. До них належать, зокрема, такі: Попередня підготовка вчителя і учнів до п ...