Підготовка майбутніх учителів до виховання школярів у дусі нових гендерних стратегій

Наявний досвід показує, що робота в сфері гендерної освіти педагогів повинна носити безперервний характер. Вчителів можна направляти на курси підвищення кваліфікації, на яких буде говоритися про гендерну тенденційність у педагогіці й про те, як з нею боротися, тому що необразливі на перший погляд гендерні розходження в навчальному процесі грають досить важливу роль.

Якщо говорити про професійну підготовку студентів педагогічних навчальних закладів, то вона повинна включати в себе:

введення курсів з гендерної проблематики в систему вищої освіти;

викладання базових знань з гендерної проблематики: методології гендерних досліджень, феміністської теорії для кращого оволодіння певним категоріальним апаратом;

участь студентів у семінарах з гендерної проблематики, літніх школах, тренінгових програмах, наукових читаннях, науково-практичних конференціях;

формування в них потягу до незалежності, вміння самостійного прийняття рішень, подолання набутої безпорадності внаслідок авторитарного сімейного та шкільного виховання;

використання феміністської критики та деконструкції стереотипів для формування нової особистості, яка комфортно і адекватно вписується до концепції демократичного суспільства;

використання інтерактивних методів навчання.

На жаль, сучасна вища освіта все ще тяжіє до консерватизму й досі ретранслює існуючі гендерні стереотипи і, як результат, не сприяє досягненню гендерної рівності у суспільстві. З іншого боку, вищі навчальні заклади України вже мають позитивний досвід впровадження гендерних курсів до навчальних програм підготовки студентів.

Метою гендерної освіти є формування ідентичності, альтернативної тоталітарним цінностям патріархатного суспільства. Вона повинна активно застосовуватись у навчанні майбутніх педагогів, оскільки саме вони стануть носіями гендерної культури, виховуватимуть її у школярів, що сприятиме демократизації Українського суспільства.

Гендерна проблематика в освіті виникла як наслідок затвердження гуманістичної парадигми у педагогіці, усвідомлення важливості збереження інтелектуального потенціалу суспільства. Тому вона має досліджуватись як багатоаспектна, комплексна проблема зусиллями спеціалістів в області педагогіки.

На жаль, дослідження показують, що сучасній педагогіці властиві відбір, селекція дітей, а не надання переваги розвитку і саморозвитку потенційних можливостей дитини. Вона все ще ретранслює існуючі гендерні стереотипи і, як результат, не сприяє досягненню гендерної рівності у суспільстві.

Ця проблема знаходить дуже актуальне звучання в умовах гуманітаризації освіти, модернізації загальноосвітньої школи, у концепції якої підкреслюється, що найважливішим завданням виховання є формування в школярів громадянської відповідальності, правової самосвідомості, духовності й культури, ініціативності, самостійності, толерантності, здатності до успішної соціалізації в суспільстві й активній адаптації на ринку праці. Отже, гендерна освіта вирішує безліч важливих соціальних завдань, і необхідність її розвитку не повинна викликати сумнівів. Все більше визнання у працівників освіти знаходить думка про те, що гендерна педагогіка повинна стати необхідним компонентом громадянської освіти.

Отже вкрай необхідною стає розробка проблеми інтеграції в освіту і виховання концепції гендерних відносин шляхом створення нової педагогічної парадигми та впровадження відповідних до неї методів та засобів виховання гендерночутливого світосприйняття в учасників навчально-виховного процесу. Виходячи з цього нами був сформульований перелік відповідних завдань, які були виконані. Зроблена робота дозволяє представити наступні висновки.

У сучасній педагогічній науці співіснують три основні теорії виховання і навчання школярів: традиційна ("безстатева") виховна теорія сформована в радянські часи, у якій йдеться про виховання дитини як такої; статеворольовий підхід до виховання, якій акцентує увагу на статі дитини і окремо виховує дівчинку і хлопчика як два різних види; гендерний підхід, що базується на рівноправності і спрямований на всебічний розвиток особистих схильностей індивіда.

Це цікаво:

Праця, як один з основних компонентів формування особистості з досвіду В.О. Сухомлиського
Для Сухомлинського виховання в праці – це, насамперед, виховання любові до праці. Але, звичайно, одночасно ця робота вихователя допомагає йому вирішити ще багато задач. Підтримка любові до навчання, до знань; виховання любові до людей, до природи, до всього живого і прекрасного; розвиток схильносте ...

Планування і облік у навчальних майстернях
Однією з передумов правильної організації навчального процесу є планування роботи шкільних майстерень. Лише знаючи наперед, які саме об'єкти доведеться виготовляти, можна розподілити їх за класами і в часі. Ні в якому разі не можна допускати, щоб була «штурмівщина», коли замовлення надходять раптов ...

Особливості використання комп’ютерних технологій у розвитку молодших школярів
Загальновідомо, що, у молодшому віці, починаючи з 4-х років, іде активне формування знань, умінь, навичок знакового письма, читання й лічби. Уже на початку навчання в школі учні відрізняються один від одного рівнем обізнаності з навколишнім світом, спостережливістю, умінням думати, запам'ятовувати ...