Підготовка майбутніх учителів до виховання школярів у дусі нових гендерних стратегій

Педагогіка і виховання » Гендерне виховання у школі: теорія та практика » Підготовка майбутніх учителів до виховання школярів у дусі нових гендерних стратегій

Сторінка 7

Критичний аналіз існуючих в педагогіці підходів до виховання дозволив нам стверджувати, що традиційна педагогіка або не помічає жодних існуючих відмінностей, що гальмує навчально-виховний процес, орієнтуючи на маскулінний стандарт виховання, або акцентує увагу на явних біологічних відмінностях між хлопчиками і дівчатками.

Так, проаналізувавши традиційну "безстатеву" теорію виховання, яка була притаманна педагогіці радянських часів, ми виділили ряд її суттєвих недоліків:

не дозволяє враховувати нерівномірність розвитку хлопчиків і дівчаток, усереднює його;

нівелювання статі може привести до порушення статевої ідентичності дитини;

виховання орієнтоване на маскулінний стандарт, що викликає труднощі у навчанні і вихованні дівчат, орієнтація на повноцінний і всебічний розвиток особистості відсутня;

відсутність повноцінного статевого виховання; інформація про міжстатеві відносини зведена до медичних і санітарно-гігієнічних аспектів проблеми;

Як противага "безстатевому" вихованню, розвивається статеворольовий підхід у вихованні і навчанні дітей. Зроблений нами аналіз статеворольового підходу показав, що вплив стереотипів на виховання й навчання дітей в педагогічному процесі дуже сильний. В межах цього підходу вітається виховання дівчинки переважно жіночною, фемінінною, а хлопчика мужнім, маскулінним. Серед особливостей статеворольового підходу до виховання і навчання ми визначили такі:

орієнтація на підкреслення розбіжностей між статями, на "особливе призначення" чоловіка й жінки, заохочення видів діяльності, що відповідають статі;

виховання в дусі твердого (визначеного) вибору статевої ідентичності і як наслідок вибір видів поведінки, що виходить із статевої приналежності;

обґрунтування доцільності роздільного за статтю навчання;

наявність твердих культурально сформованих гендерних схем і осуд відступів від традиційних патріархатних моделей будови суспільства

Отже, проаналізувавши статеворольовий підхід можна сказати, що він обмежує всебічний розвиток особистості, що суперечить гуманістичним стандартам в освіті.

Всупереч означеним підходам взятий нами за основу гендерний підхід у освіті й вихованні виступає як індивідуальний, що не перешкоджає прояву дитиною своєї ідентичності. Цей підхід дає людині більшу волю вибору й самореалізації, допомагає бути досить гнучким і вміти використовувати різні можливості поведінки. Основними складовими гендерного підходу в освіті є:

орієнтація на нейтралізацію й пом’якшення розбіжностей між статями, відсутність орієнтації на "особливе призначення" чоловіка й жінки, заохочення видів діяльності, що відповідають інтересам особистості;

виховання в дусі вільного вибору гендерної ідентичності;

вибір видів поведінки виходячи з конкретної ситуації;

обґрунтування недоцільності роздільного за статтю навчання;

тенденція до розмивання культурно сформованих гендерних схем, можливість відступу від традиційних патріархатних моделей будови суспільства;

Треба взяти до уваги, що гендерне виховання є спеціальною, спрямованою, систематичною й організованою взаємодією агентів виховання (усвідомлено діючих осіб) з вихованцями. У процесі гендерного виховання створюються умови для ефективного розвитку й самореалізації особистості дитини як застава максимальної самореалізації особистості дорослого в майбутньому.

Наше дослідження виявило, що однією з проблем сучасної педагогіки є неоднозначне розуміння науковцями нової для них гендерної термінології. Використання терміна "гендер" як синоніма слова "стать" досить часто зустрічається у вітчизняних дослідженнях, підручниках. Саме це обумовлює необхідність створення нової педагогічної парадигми.

Аналіз педагогічної літератури показав, що максимально сприяти формуванню педагогічної парадигми, яка ґрунтується на ідеології рівноправ’я буде впровадження гендерної концепції в освіту, а це, в свою чергу, сприятиме здійсненню особистісного (індивідуального) підходу в навчанні й вихованні дітей, підсилить потенціал педагогічної взаємодії, створить більш сприятливу ситуацію як для педагогів, так і для вихованців.

Страницы: 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Це цікаво:

Визначення поняття «якість знань» у науковій літературі
Поняття «якості знань» передбачає співвіднесення видів знань (закони, теорії, прикладні, методологічні, оцінювальні знання) з елементами змісту освіти й тим самим з рівнями засвоєння. (пед. Словник) У педагогічній науці можна виділити декілька напрямів у вивченні і розробці проблеми якості знань, у ...

Групова динаміка й психологія малої групи
Групи і їхня значимість. Людина має потребу в спілкуванні із собі подібними й очевидно одержує радість від такого спілкування. Більшість із нас активно шукає взаємодії з іншими людьми. У багатьох випадках наші контакти з іншими людьми короткочасні й незначні. Однак, якщо двоє або більше людей прово ...

Поняття педагогічної взаємодії
Термін «педагогічна взаємодія» як поняття в науковій літературі трактується неоднозначно. У філософії взаємодія розглядається як категорія, що відображає процеси впливу різних об’єктів один на одного, їх взаємообумовленість, взаємоперехід, зміну стану (О.О. Бодальов, Л.П. Буєва, Б.Ф. Ломов, Б.Д. Па ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com