Вплив рухової активності на організм дитини

Фізична активність – складова частина здорового способу життя. Вона трактується як діяльність індивідуума, направлена на досягнення фізичної досконалості, і характеризується конкретними якісними і кількісними показниками. Поняття “фізична активність” в більшій мірі відображує соціально мотивоване відношення людини до фізичної культури [28]. Звісно, що мета фізичної освіти відбивається також в досягненні певного рівня фізичної активності. На думку В.К. Бальсевича, фізична активність людини повинна розглядатися як головна сфера формування фізичної культури особистості.

Поняття “рухова активність” визначається як будь-який рух тіла, що роблять скелетні м’язи, в результаті якого відбувається достовірне збільшення енергетичних витрат вище рівня основного обміну.

Н.А. Аршавський вважає, що “життям організму, його зростом і розвитком править рухова активність”. Згідно його теорії про “енергетичне правило скелетних м’язів”, розвиток і функціональне благополуччя дитячого організму знаходиться в прямій залежності від об’єму рухової активності дитини. Ще у минулому столітті в літературі було показано шкідливий вплив малорухомого способу життя школярів на їх здоров’я (розвиток короткозорості, неврозів, порушень постави і сколіозів, головної болі та ін.)

Вплив рухової активності на організм, що розвивається, полягає також у створенні енергетичної основи для зростання та розвитку, діяльності морфофункціональних систем, а також у благотворній стимулюючій дії на формування психічних функцій. Ці положення у сукупності забезпечують і оздоровчий ефект фізичних вправ.

В теперішній час доведена недостача фізичних навантажень школярів, що несприятливо відбивається на їх розвитку і стану здоров’я.

Потреба дитини в рухах виявляється в організованих (різні види фізичного виховання і спорту) і неорганізованих (спонтанна м’язова діяльність) формах рухової активності. Для забезпечення всебічного гармонійного розвитку дітей, укріплення їх здоров’я необхідно, щоб рухи були оптимальними за різноманітністю, кількісними і якісними параметрами кожного з них.

Протягом життя рухова активність людини має різне значення. В дитячому віці вона визначає нормальний зріст і розвиток організму, найбільш повну реалізацію генетичного потенціалу, підвищує опірність захворюванням. Саме в цей період зросту організм найбільш чутливий до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища, в тому числі і до обмеження рухової активності.

Руховий дефіцит за мірою небезпеки для здоров’я можна прирівнювати до голодування. При гіпокінезії знижуються стійкість організму, його здібність до врівноваження з середовищем, що змінюється. В основі цих змін лежать зсуви, які відбуваються на клітинному рівні, в тому числі і зміни активності деяких ферментів – природних каталізаторів обмінних процесів. Зайва вага школярів також пов’язана з гіпокінезією.

“Рухове голодування” і відсутність загартування в кінцевому результаті знижують роботоздатність, ведуть до подальшого розладнання реактивності організму, створюють сприятливі умови для захворювань.

Багато авторів вважає, що обмеження рухового режиму школярів є однією з ведучих причин розвитку різних відхилень в здоров’ї дітей.

Унаслідок гіпокінезії відбуваються структурні зміни в органах і системах. Виникає та звана “атрофія від невикористання”. Зрозуміло, що цей процес у першу чергу стосується скелетних м’язів і м’язів серця. Це пов’язане з тим, що при гіпокінезії головний удар наноситься по м’язовій системі. Зниження функції м’язових волокон приводить до зменшення постійного рівня стимуляції синтетичних процесів в працюючому органі. Знижується продукція метаболітів і активність ферментів, які активізують процеси в функціонуючому органі. Виникає переваження процесів катаболізму над процесами анаболізму. Внаслідок цього зменшується м’язова сила.

За даними соціологічних досліджень різних контингентів населення (в тому числі дітей і підлітків), виявлено прямий зв’язок фізичної активності з різними захворюваннями серцево-судинної системи. Внаслідок зниження фізичної активності різко зменшується навантаження на серцево-судинну систему. Особливу роль тут відіграє фактор суттєвого зменшення “кисневого запиту” при систематичному скороченні енерговитрат. Зменшення “кисневого запиту” і запиту на субстрати окислення приводить до зниження функціональних можливостей кардіореспіраторної системи. Діяльність серцево-судинної системи стає менш “економною”. Це проявляється у лабільності, прискоренні серцевих скорочень, зниженні систолічного об’єму крові і сили серцевих скорочень у стані спокою. Змінюється регуляція кровообігу: сильно підвищується ЧСС при незначних фізичних навантаженнях. При гіпокінезії відбуваються певні зміни функції судинного русла і тонусу судин. Знижується систолічний і підвищується діастолічний тиск.

Це цікаво:

Методи виховання моральних якостей старших дошкільників
Моральне виховання, як і будь-який напрям виховної роботи з дітьми старшого дошкільного віку, передбачає використання системи прийомів, способів, операцій пізнання особливостей їхнього світовідчуття, мислення, поведінки і цілеспрямованого впливу на них. Щодо цього дошкільна педагогіка має у своєму ...

Особистісно орієнтований підхід у використанні ігор на уроці німецької мови
Мовні ігри допомагають формувати вимовні, лексичні та граматичні навички, тренують уживання мовних явищ на різних етапах вивчення іноземної мови. Висока ефективність мовної гри безсумнівна. Учителі і діти працюють з використанням «ігрових» матеріалів легше, веселіше, а головне, продуктивніше. Основ ...

Основні причини, що приводять до виховання педагогічної занедбаності учнів
У педагогічних працях розглянуто широкий спектр проблем, пов'язаних з вихованням підростаючого покоління. Зокрема, це проблема родинного виховання дітей та підлітків, оскільки «сім'я . - це первинний осередок багатогранних, людських відносин - господарських, моральних, духовно-психологічних, естети ...