Теоретичне обгрунтування експериментальної методики самостійних занять фізичними вправами молодших школярів

Сучасні темпи життя вимагають від учнів, щоб вони змолоду дбали про своє фізичне вдосконалення, мали знання в галузі гігієни і медичної допомоги, вели здоровий спосіб життя, самостійно займалися фізичними вправами.

В статті 6 закону України “Про фізичну культуру і спорт” серед основних показників розвитку фізичної культури першим зазначено рівень здоров’я і фізичного розвитку різних верств населення. Водночас, як свідчать різні джерела, дані показники сьогодні в Україні знаходяться на низькому рівні. Так, за даними Державного комітету з фізичної культури і спорту України 90% дітей, учнів мають різні відхилення у стані здоров’я. А більше ніж у 50% з них є незадовільною фізична підготовленість. Висновок тут може бути лише один – проблема здоров’я, фізичної підготовленості населення України не просто зачіпає інтереси країни; від того, як вона буде вирішуватися, прямо залежатиме національна безпека держави. Така постановка питання вимагає нових нетрадиційних підходів до рзв’язання проблеми здоров’я і фізичної підготовленості населення і, в першу чергу, молоді.

Одним з таких підходів може бути спроба побудови навчально-тренувального процесу дітей молодшого шкільного віку в системі самостійних занять.

Розробка експериментальної методики ґрунтувалась на основних положеннях програми з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів, де зазначається, що головною метою в роботі вчителя фізичної культури в початкових класах є виховання бажання займатися фізичними вправами та навчити дітей самостійно виконувати найпростіші рухові дії, ігрові вправи; правила безпеки. У початкових класах здійснюється інтенсивний розвиток фізичних якостей, з врахуванням сенситивних періодів, необхідних для зміцнення здоров’я та формування систем організму дітей.

В державній програмі з фізичного виховання зазначається, що головними аспектами організаційно-методичного ходу сучасного уроку фізичної культури є формування навичок самостійних занять фізичними вправами, здійснення міжпредметних зв’язків, використання системи домашніх завдань на основі найбільш раціональних методів організації навчання школярів. З урахуванням цих аспектів ми розробили комплекси фізичних вправ у системі самостійних занять.

В основу формування експериментальної системи нами були покладені такі педагогічні положення:

1. Комплексний підхід до розвитку фізичних якостей.

Наші дослідження фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку показали, що багато учнів мають недостатньо розвинені головні рухові якості: силу, гнучкість. Тому систематичний розвиток фізичних якостей з чітким дозуванням навантажень є обов’язковою умовою експериментальної методики.

2. Раціональна побудова комплексів вправ, яка дозволяє всебічно впливати на організм дитини. Вправи підібрані з урахуванням вікових особливостей організму дітей молодшого шкільного віку. До кожного комплексу включені вправи, що потребують роботи різних груп м’язів і спрямовані на розвиток фізичних якостей.

3. Використання ігрового методу для підвищення мотивації дитини до занять фізичними вправами. У молодшому шкільному віці необхідно стимулювати творчі здібності дитини, надати їй допомогу в пробудженні інтересу для самоосвіти, в набутті стійкої потреби в творчому мисленні.

4. Використання системи самоконтролю для визначення приросту показників фізичних якостей. Після кожного комплексу вправ, які пропонується виконати дитині. Проти кожного тесту учасник експерименту записує свої показники після першого, другого та третього тижня тренування. Це надає можливість дитині спостерігати зміни своїх результатів тестування фізичних якостей протягом всього циклу самостійних занять фізичними вправами.

5. Тісний зв’язок програми самостійних занять з програмним матеріалом фізичного виховання школярів. Система комплексів відповідає вправам, які пропонуються державною програмою з фізичного виховання за розділами: легка атлетика, спортивні ігри, гімнастика та домашні завдання.

Процес виконання фізичних вправ передбачав дотримання таких педагогічних принципів:

- принцип свідомості і активності. У вступі ми наголошували на необхідності виховання сили волі та розвитку фізичних якостей для життя людини, намагалися створити у дітей чітку уяву про вплив систематичного виконання фізичних вправ на їх організм. Велику роль відіграва самостійний облік результатів фізичної підготовленості після виконання вправ.

Це цікаво:

Темперамент в індивідуальному стилі навчальної діяльності молодшого школяра
Розглядаючи людину, а отже, учня як "інтегральну індивідуальність" (В.С.Мерлін), можна виділити різні рівні: "людина - індивід" (властивості темпераменту); "людина - соціальна група" (статус); "людина - особистість" (ціннісні орієнтири) та дослідити їх взаємо ...

Вікова періодизація розвитку особистості
Вікова періодизація – це поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періди), що вимірюються роками. В педагогіці шкільний вік поділяють на : - молодший шкільний вік (6-7 до 11-12 років; - середній шкільний вік (підлітковий) ( від 12 до 15 років) - старший шкільний вік (юнацький) (ві ...

Сучасні проблеми екологічного виховання дошкільників
Катастрофічний стан навколишнього середовища, що нині вже істотно визначає здоров'я людей, тривалість їх життя, саму можливість стабільного існування, спонукає до дослідження та роздумів усіх небайдужих людей. Проблеми природокористування постають сьогодні перед громадськими діячами, письменниками, ...