Перспективи розвитку української освіти

Педагогіка і виховання » Реформування освітньої галузі в наш час » Перспективи розвитку української освіти

Сторінка 2

здійснити перегляд нормативів і форм оплати праці наукового та науково-педагогічного складу;

підвищити роль і вдосконалити організацію діяльності наглядових рад університетів;

розробити нову систему суспільно-державного контролю та оцінки діяльності вищих навчальних закладів;

прийняти рішення щодо відповідальності університетів у разі зловживання своїми правами, що погіршують якість освітніх послуг;

розробити критерії оцінки діяльності вищих навчальних закладів для визначення їх рейтингів, які застосовуватимуться для публічного моніторингу;

обов'язковим елементом автономії університетів повинно також стати розширення участі студентів в управлінні діяльністю навчального закладу, удосконалення форм і методів функціонування студентського самоврядування у вищих навчальних закладах. Але йдеться про участь справжню і компетентну, а не формально проголошену чи неприродно гіпертрофовану.

Найголовнішою проблемою, яка сьогодні постає в освітянському середовищі є проблема оптимізації мережі вищих навчальних закладів. На сьогодні найгострішими є чотири питання.

По перше – в Україні на 46 млн. населення, яке щорічно зменшується, є аж 904 вищі навчальні заклади, коли у розвинених країнах із таким самим населенням їх кількість не перевищує й сотні. Це є прикрим джерелом недовіри світової спільноти до якості освіти в Україні, що формує далеко не найкращий імідж нашій нації.

По друге – вищі навчальні заклади державної форми власності підпорядковані 26 міністерствам і відомствам, що теж є далеким від оптимальності. Це своєрідне "натуральне господарство", хоч як би не захищали представники галузей "свої" навчальні заклади.

По третє – середня кількість студентів вищих навчальних закладів України становить 6,6 тис. осіб. Причому, в половині з них цей показник менший за середній, а у комунальних і приватних – значно нижчий.

По-четверте, однією з найболючіших проблем вищої школи – є відокремлені структурні підрозділи. На сьогодні їх зареєстровано 1005, тобто більше, ніж самих навчальних закладів.

Для розв’язання цих проблем необхідно:

провести поетапну та добре продуману передачу вищих навчальних закладів, які підпорядковані іншим міністерствам і відомствам, до сфери управління Міністерства освіти і науки;

оптимізувати впродовж 2009 – 2010 років мережу вищих навчальних закладів шляхом їх об'єднання і створення ефективних університетів із урахуванням регіональних і загальнодержавних потреб щодо фахівців із вищою освітою.

Це дозволить:

створити регіональні, дослідницькі університети, в яких буде зосереджено високий науковий, педагогічний, методичний і виховний потенціал;

вирішити проблеми якісного кадрового забезпечення як для навчального процесу, так і для наукових досліджень;

уникнути дублювання та підготовки надлишкової кількості фахівців з окремих напрямів і спеціальностей.

Проблемним питанням на етапі повної реалізації міжнародних зобов'язань України щодо запровадження двоступеневої освітньої структури "бакалавр-магістр" може стати новий перелік напрямів підготовки бакалаврів.

Слід визнати, що як ключовий документ системи вищої освіти, "Перелік-2006" не є зовсім вдалим, і адекватно не відображає ні реалій вищої школи, ані перспективи її розвитку. Після "скорочення" діючого раніше "Переліку-1997" кількість напрямів зросла з 76 до 146. Це практично унеможливило підготовку академічних і професійних бакалаврів з багатьох напрямів, повернуло українську освіту до практики підготовки фахівців за одноступеневою "радянською" схемою.

Аналогічна ситуація складається і з проектом переліку спеціальностей із підготовки магістрів, кількість спеціальностей у якому, порівняно з чинним Переліком, помітно зростає. До того ж, пропозиції часто надходили і надходять з урахуванням інтересів лише навчальних закладів, без урахування факту відсутності в структурі економіки України не тільки окремих спеціальностей, але й цілих галузей виробництва із сумнівними перспективами їх відродження.

Страницы: 1 2 3 4

Це цікаво:

Особливості професійної підготовки у вузі та її специфіка на сучасному етапі
НТР перетворює інтелектуалізацію трудової діяльності в той чинник, що веде до розвитку професійних функцій практично всіх категорій економічно активного населення. Якісні зсуви в характері праці викликають значне зростання в загальному числі зайнятих частки фахівців, дістала освіта у вузах. Підвище ...

Педагогічні умови організації професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні
В Україні у досліджуваний періоду управління професійно - технічною освітою кадрів для швейної промисловості здійснювалося централізоване. Безпосереднє управління навчально-виховним процесом, контроль за роботою училищ, планування підготовки в них робітників і напрямок закінчивших училище у народне ...

Складання перспективного-поурочного плану викладання теми
Всі отримані до даного моменту проектувальні рішення повинні знайти відображення перспективно-поурочного плану вивчення теми. Перспективно-поурочний план - це документ, який містить перелік уроків по конкретній темі, а також організаційні і дидактичні характеристики кожного з них, представлені часо ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com