Активне залучення фізкультурно-спортивних організацій до боротьби з ігроманією дає можливість повніше використовувати багатий соціальний потенціал спорту. Концепція регіональної політики щодо профілактики ігроманії шляхом розроблення та впровадження моделей фізкультурно-профілактичної роботи спрямована на зменшення числа підлітків, які зловживають іграми й через це скоюють злочини; зниження числа осіб з асоціальною поведінкою, правопорушень у молодіжному середовищі; підвищення рівня фізичної підготовленості.
Дослідники, які займаються проблемами молодіжної ігроманії, одностайні в тому, що варто віддавати пріоритет саме первинній профілактиці ігроманії, яка найчастіше залишається „за кадром”, оскільки основні зусилля спрямовані на лікування вже сформованої залежності. Серед задач первинної профілактики виділяються такі: навчити потенційного пацієнта справлятися з емоційним напруженням і формувати еквівалентні своїм можливостям цілі; навчити навичок спілкування критичного мислення, прийомів подолання стресу та невпевненості в собі, опору психологічному тиску однолітків, адекватних методів вирішення своїх життєвих проблем.
На думку дослідників , антиігрове навчання необхідно починати в дошкільному та молодшому шкільному віці, тобто до того, як будуть сформовані стійкі емоційно-мотиваційні установки на вживання тютюну й алкоголю. Це навчання повинно відповідати психологічним і соціокультурним особливостям навчальної групи, бути особистісно орієнтованим. Існує велика кількість тестів, що дозволяють визначати типи акцентуацій особистості.
У сучасній ситуації, коли процес ігрової залежності йде досить активно серед усіх груп населення, виникла необхідність організації такої роботи, у ході якої створюються умови для самопізнання, саморозвитку, самореалізації молоді, орієнтування її на здоровий спосіб життя. Соціалізація особистості через спорт робить можливим пізнання складної системи цінностей суспільства. На думку деяких соціологів , спорт уже через свою природу й особливості передбачає певну соціалізацію шляхом засвоєння соціальних цінностей, які набуває особистість у процесі занять фізичною культурою та спортом.
Для підвищення ефективності профілактичних заходів серед молоді „групи ризику” доцільним є пошук нових форм психопрофілактики з використанням сучасних інформаційних технологій. Ефективність таких заходів може бути обумовлена, з одного боку, формуванням негативного емоційного (суб'єктивного) ставлення молодої людини до вживання наркотиків, з іншого боку - зміною, корекцією та компенсацією психофізіологічних характеристик її типу поведінки, які, можливо, сприяють неадекватній поведінці, ігрової залежності.
У залежності від спрямованості профілактичної роботи на конкретну категорію населення, можна виділити такі стратегії:
1. Профілактика, що базується на роботі в школі, створення мережі „здорових шкіл”, включення профілактичних занять у навчальні програми всіх шкіл.
2. Профілактика на основі роботи в родині.
3. Профілактика за допомогою засобів масової інформації.
4. Профілактика, спрямована на групу ризику в неорганізованих колективах – на територіях, вулицях, з бездоглядними, безпритульними дітьми.
5. Підготовка фахівців у сфері ігропрофілактики.
Профілактичні програми поділяються за напрямками роботи на когнітивні, афективні, афективно-інтерперсональні, поведінкові, альтернативні, середовищні, суспільні, орієнтовані на родину.
Це цікаво:
Психолого-педагогічні основи екологічного виховання
Науково-технічний прогрес викликав бурхливий розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, зумовив появу великої кількості шкідливих речовин, побутових і виробничих відходів, що суттєво забруднюють і руйнують навколишнє середовище, викликають незворотні зміни в біосфері Землі. Спеціа ...
Особливості економічного виховання
Економічне виховання — організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів. Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість — знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, в ...
Основні напрямки всебічного розвитку особистості, їхні завдання
Основними напрямами всебічного розвитку особистості є: - моральне виховання – формування в учнів моральних понять, поглядів, виховання моральних почуттів, вироблення моральної поведінки; - розумове виховання – озброєння учнів знаннями, формування наукового світогляду, формування умінь і навичок; - ...
На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.