Семінар як нестандартна форма організації навчальної діяльності

Педагогіка і виховання » Особливості навчання дітей підліткового віку » Семінар як нестандартна форма організації навчальної діяльності

Сторінка 1

Семінарські заняття в школі – форма відносно нова й мало розроблена. Широко застосовувані у вузах, у системі середньої професійної освіти, семінари не знайшли ще належного застосування в роботі вчителя, їхнє проведення відрізняється, як правило, епізодичністю.

Одна із причин такої ситуації – орієнтованість при підготовці й проведенні семінару на сформовані навички самоосвіти, які більшою мірою властиві дорослим людям.

Але в силу цієї ж причини семінар може виступати як важливий засіб для вироблення в школярів активності, самостійності, уміння працювати з літературою, мислити творчо. Певну користь може принести семінар, готовлячи школярів до навчання у вузі, забезпечуючи наступність в організаційних формах.

Визнаючи урок основною формою навчання, реформа освіти ставить завдання ширше практикувати різні нестандартні форми уроку. Серед них важливе місце займає така форма як семінар. Ця форма освітньої діяльності учнів сприяє одній з найважливіших завдань освітнього процесу: активізації пізнавальної діяльності учнів.

Важливість вивчення проблеми організації семінарських занять у школі для підвищення якості навчання відзначають Ю.К. Бабанський, В.В. Краєвський, і.Я. Лернер, М.Н. Скаткин й інші. Проблемам, пов'язаним з організацією подібних занять у школі, присвячені дослідження В.В. Зав'ялова, Л.М. Сигал, Є.В. Перистоль, І.Г. Щербакової. Разом з тим ця форма уроку в школі дидактами й методистами вивчена недостатньо, що гальмує її застосування вчителями. Не визначене місце семінару в системі навчання, специфіка й зв'язок з іншими формами навчання. Відстає методична розробка проведення семінарських занять, організація їх з урахуванням віку учнів. Відсутні практичні рекомендації вчителю, особливо початківцю.

Розглянемо методичні основи організації семінару в школі.

Семінар – це:

«вид навчальних занять, обговорення учнями під керівництвом викладача підготовлених ними повідомлень і доповідей»;

«форма навчального процесу, побудована на самостійному вивченні учнями за завданням керівника окремих питань, проблем, тим з наступним оформленням матеріалу у вигляді доповіді, реферату і його спільного обговорення».

Вважається, що семінари почали проводитися в Московському університеті із другої половини XIX століття, в істориків їх проводив В.Н. Гер’є. Семінарський метод навчання він розглядав як основну й найдієвішу форму прилучення студентів до використання хрестоматійних джерел й історичної літератури на науковій основі. Дотепер найчастіше використається лише питально-відповідна форма семінару й рідше – обговорення рефератів.

Питально-відповідні семінари значно легше вести вчителеві, учням готуватися до них теж досить просто. Але ця легкість і простота позначаються на якості вивчення матеріалу: вона не завжди відповідає потребам освіти. Метод питально-відповідного семінару в меншій мері спрямований на осмислення, у більшій – на завчання навчального матеріалу, тому що тут практично превалює повторення матеріалу підручника.

При переході до різноманітних форм семінарських занять учителю необхідно усвідомити труднощі, які зустрінуться на його шляху. Насамперед, самому вчителю треба перебороти тягу тільки до питально-відповідних семінарів і семінарів з обговоренням рефератів. Йому треба бути готовим до перешкод освоєння інших, більш складних, але й набагато більше продуктивних методів семінарських занять. Невдачі й промахи спочатку не повинні бути приводом до відторгнення нових методів як непридатних до використання.

Серед найбільш ефективних форм проведення семінару пропонується семінар з елементами дискусії. Сучасний семінар не може обходитися без дискусії.

Деяким учителям здається, що в цьому методі немає нічого незвичайного, адже зараз дискутують усі. Однак аналіз семінарів-дискусій показує, що нерідко зміст таких занять полягає у відомому, але трохи перефразованому вираженні: «Багато шуму і… нічого».

У перекладі із грецького дискусія – це розгляд, дослідження. В українській мові термін має кілька визначень:

«публічне обговорення якогось спірного питання, проблеми»;

«усна (рідше письмова) форма організації публічної промови, у процесі якої зіштовхуються різні, як правило, протилежні точки зору».

Тип дискусії залежить від цілей, певних учителем на конкретне заняття.

Імперативний тип дискусії (потребуючий безумовної згоди), в умовах якої учасники семінару приходять до загальної позиції, загальної точки зору на предмет обговорення.

Даний тип дискусії оцінюється як результативний: від декількох точок зору учасники семінару підійшли до однієї; єдина точка зору аргументована й докладно доведена всіма учнями й зрозуміла ними.

Страницы: 1 2 3 4

Це цікаво:

Альтернативна освіта
Основні форми навчання для одержання освітньої кваліфікації в системі болгарської вищої освіти – денна і вечірня. Процес введення дистанційної освіти в систему вищої освіти Болгарії усе ще продовжується. Він почався після внесення в 1999 році змін до Акту про вищу освіту. З 1999 року кількість студ ...

Класифікація рольових ігор
Адаптуючи поняття "рольова гра" до особливостей навчання англійської мови, необхідно зазначити, що саме в цьому контексті даний вид гри найбільш повно може використовуватись як метод організації на уроці англомовного комунікативного середовища. Одним із важливих аспектів дослідження навча ...

Методика і практика вузівського викладання
Професійні знання викладача - це відомості з педагогіки і психології про суть праці викладача, про особливості педагогічної діяльності і спілкування, особу викладача, про психічний розвиток учнів, їх вікові особливості і ін. У професійних знаннях викладач черпає еталони для свого індивідуального пр ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com