Зміст і структура іншомовної соціокультурної компетенції

Сторінка 1

В умовах сьогодення іноземна мова розглядається як засіб спілкування й залучення до культури іншого народу, що поступово стає домінантною стратегією викладання іноземної мови в сучасній школі. Особлива увага до вивчення іноземної мови в початковій ланці освіти пояснюється схильністю до засвоєння мовних явищ, яка в дитинстві є набагато більшою. Загалом слід зазначити, що останнім часом у педагогіці відбувається перебудова практики та методів роботи в школі, а головною визнано проблему підтримки інтересу учня до навчання (у тому числі й іноземної мови).

Основними компетенціями, котрих потребує сучасне життя, як зазначено в положенні про "Критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти", є політичні і соціальні. У контексті нашого дослідження особливий інтерес становить питання формування соціальної компетенції (нагадаємо, що в перекладі з латинської competentia означає "коло питань, явищ, у яких певна особа має досвід, знання, авторитет". Структуру соціальної компетенції складає значна кількість часткових соціальних компетенцій, до яких належать соціокультурна, комунікативна, інтелектуальна, особово-адаптивна компетенції, а також співпраця й організаторська діяльність.

Кожна із соціальних компетенцій представлена рядом психологічних критеріїв, таких як толерантність, адаптивність, упевненість у собі за умов невизначеності, націленість на успіх, неконфліктність тощо. Від рівня їх сформованості залежить те, наскільки комфортно людина відчуває себе в суспільстві. Оскільки, як було зазначено вище, часткові соціальні компетенції (соціокультурна, комунікативна, особово-адаптивна та ін.) разом становлять соціальну компетентність, відповідно, перелічені психологічні критерії характеризують як часткові компетенції, так і соціальну компетенцію в цілому.

На наш погляд, поняття соціальної компетенції слід аналізувати інтеграційно, спираючись на розуміння соціальної компетентності – базисної, інтегральної характеристики особистості, яка своєю багатокомпонентністю охоплює всі вияви функціонування людини в соціумі, відображаючи її досягнення в розвитку стосунків з іншими членами суспільства, а також забезпечуючи повноцінне опанування соціальною реальністю та можливість ефективно вибудовувати свою поведінку залежно від ситуації й відповідно до прийнятих у соціумі на даний момент норм і цінностей. Інтеграційність соціальної компетенції виявляється в міждисциплінарності знань і здібностей та тісному взаємозв’язку з іншими видами компетенцій: комунікативною, інтелектуальною, інтеркультурною та соціокультурною, про що вже йшлося вище.

Оскільки особистість є істотою соціальною, то формат соціальної компетентності охоплює як соціальні мотиви, знання, навички, необхідні для успішної взаємодії із соціальним середовищем, так і самопочуття та самосприйняття особистості в мінливому соціумі. Під соціальною компетентністю розуміють також здатність до встановлення соціальних контактів і здійснення взаємодії у великих і малих соціальних групах, уміння бути відповідальним, готовність вирішувати проблеми країни й регіону, виявляти етичне ставлення до інших людей, регулювати конфлікти ненасильницьким шляхом, брати участь у функціонуванні та розвитку демократичних інститутів.

Починаючи з 90-х років минулого століття особливої актуальності набула проблема формування соціокультурної компетенції (СКК), дослідженням якої займались такі науковці, як Л.П. Рудакова, Е.М. Ряховська, І.Н. Іванова, І.Ю. Щербина, О.В. Бірюк, О.М. Соловйова, Є.А. Орлова, Т.В. Починок, Т.М. Галушка, І.М. Рахмана та ін. З точки зору дослідників, соціокультурна компетенція являє собою знання учнями "елементів національної культури, національно-культурної специфіки мовної поведінки носіїв відповідної мови і здатність користуватися такими елементами соціокультурного контексту: звичаї, правила, норми, країнознавчі знання носія мови". Також було детально досліджено складові соціокультурної компетенції, до яких належать країнознавча (Н. Брукс, М. Бірам, Л.П. Голованчук, В.В. Сафонова та ін.), лінгвокраїнознавча (Є.М. Верещагін, В.Г. Костомаров, О.Г. Оберемко, Г.Д. Томахін) і соціолінгвістична компетенції (М. Адельман, Н.Ф. Бориско, Х.Б. Браун, Н.Б. Ішханян, Д. Левін). У змісті перелічених компетенцій відображено такі компоненти міжкультурного спілкування, як змістовний – країнознавча, культурознавча та міжкультурна інформація (країнознавча компетенція), мовний – лексика з національно-культурною семантикою, мовленнєвий етикет, техніко-комунікативні кліше (лінгвокраїнознавча компетенція), комунікативний – норми, сценарії, ритуали спілкування, техніка міжкультурного спілкування (соціолінгвістична компетенція).

Страницы: 1 2 3

Це цікаво:

Шляхи, засоби і форми естетичного виховання
Процес естетичного виховання триває впродовж всього життя людини і напрямки цієї роботи багатогранні (рис. 1.2). Виділимо найбільш суттєві з них. 1. Життя і діяльність дитини в сім'ї. Тут закладаються основи формування естетичних смаків, естетичних почуттів. Організація естетичного побуту в оселі, ...

Типи класифікацій педагогічної занедбаності дітей
Є різні типи класифікації дітей з нестандартною поведінкою. І. Невський А. в основу класифікації ставить поведінку дітей, поділяючи їх на: - важковиховуваних; - педагогічно занедбаних; - підлітків-правопорушників; неповнолітніх злочинців. ІІ. Оржаховська В. за основу бере спрямованість особистості ...

Педагогічний контроль і облік у фізичному вихованні
Педагогічний контроль — це система заходів, що забезпечують перевірку запланованих показників фізичного виховання для оцінки застосовуваних засобів, методів і навантажень. Основна мета педагогічного контролю — це визначення зв'язку між факторами впливу (засобу, навантаження, методи) і тими змінами, ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com