Історія формування середовищного підходу в педагогічній науці

Сторінка 2

У більшості зарубіжних досліджень освітнє середовище оцінюється у термінах «ефективності» освітнього закладу як соціальної системи – емоційного клімату, особистісного добробуту, особливостей мікрокультури, якості освітньо-виховного процесу. При цьому підкреслюється, що не існує заздалегідь підібраних поєднань показників, які б визначили цю ефективність, оскільки кожний освітній заклад унікальний та одночасно є відображенням процесів, які відбуваються у суспільстві.

У вітчизняній психології проблему оцінювання ролі освітнього середовища у розвитку дитини найточніше опрацював В. Слободчиков, який не тільки вбудував освітнє середовище у розвиток дитини, але й виділив витоки середовища у предметності культури суспільства: «Ці два полюси – предметність культури та внутрішній світ, сутнісні сили людини – в їх взаємозв’язку в освітньому процесі як раз і виникають межі змісту освітнього середовища та його склад».

Для характеристики освітнього середовища, потрібно визначити параметри, за якими його розглядають. Серед них виділяють: учень і суспільство, адже розвиток освітньої системи завжди зумовлюється об’єктивними потребами суспільства, тобто соціальним замовленням, а також суб’єктивними потребами окремої особистості, тобто учнем, який може бути охарактеризований з позиції вікових та психологічних особливостей, мотивації, індивідуального навчального досвіду та професійного самовизначення. Співіснування параметрів освітнього середовища – учень, школа, суспільство, вчитель, характеризуються взаємозв’язком, взаємодією та взаємозумовленістю.

Компоненти освітнього середовища розділяються на дві категорії: суб’єкт та об’єкт. Суб’єктами освітнього процесу є учні та вчитель. Об’єктами – засоби навчання та інструменти навчальної діяльності, методики, матеріальна база, область управління педагогічним процесом, засоби комунікації. Об’єкти – це носії інформації та навчальні дії, які, будучи засвоєнні та перетворені свідомістю суб’єктів, перетворюються в процесі навчальної діяльності на якості особистості – світобачення, систему цінностей і сенсів, переконань, компетенції і т.д.

У теорії виховання склалися різноманітні підходи до управління процесом розвитку і формування особистості дитини. Основою їм служать такі феномени дійсності як вік, індивідуальність, людська особистість, діяльність, ставлення, комплексність та ін. Продуктивність і значимість діяльнісного, системного, особистісного та інших підходів емпірично була підтверджена самим ходом розвитку виховної практики.

Тим не менш, умови сучасного життя все більше підводять дослідників до необхідності враховувати зростаюче значення середовища у розвитку дітей, у реалізації вищеназваних підходів. Опосередковане управління розвитком дитини неефективне, якщо середовище ускладнює саму діяльність. Виховна система може невірно працювати, якщо вона входить у супереч із середовищем. Особистісний, індивідуальний і інші підходи втрачають свою силу, якщо не береться до уваги соціокультурна та природна умови розвитку дитини. Дана обставина береться до уваги різними виховними системами, які потребують сприятливого середовища для реалізації свого потенціалу.

Страницы: 1 2 3

Це цікаво:

Педагогічна освіта і потреби сучасної української школи: роль педагогічної освіти у поширенні педагогічних інновацій
Мовна ситуація в Україні значною мірою залежить від вивчення української мови як базової дисципліни в загальноосвітній школі. Нові мотиви опанування державної мови вимагають оновлення методики викладання української мови, диференційованого підходу до визначення мінімальних, достатніх і спеціальних ...

Теоретичне обґрунтування і експериментальна перевірка методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру
Падіння рівня життя, соціальні потрясіння, погіршення загальнодоступної медичної допомоги, які відзначаються останнім часом, не дають підстави чекати позитивних зрушень в стані здоров'я дітей. На думку більшості учених, громадськості потрібні нові радикальні заходи по охороні здоров'я дітей. Необхі ...

Вплив соціальних факторів на самооцінку учнів
Дошкільник стає школярем, змінюється його внутрішня позиція, самосприйняття, режим, устрій життя, погляди, цінності, мотиви. Це знаходить своє відображення в Я – концепції дитини. Поряд з цим на формування самооцінки школяра мають вплив такі фактори: позиція батьків, вчителів, однокласників, друзів ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com