Про історію методу проектів

У процесі навчання відбувається постійна взаємодія вчителя та учнів. Учіння, що має яскраво виражене особистісне забарвлення, кожним з учнів здійснюється по-різному: один не може продемонструвати засвоєння знань, інший на основі раніше отриманого досвіду, навпаки, показує феноменальні здібності, а третій засвоїв певний стиль ставлення до предмета і наполегливо «не хоче» вчитися. Не можна заперечувати і особистісне сприйняття (або не сприйняття) вчителя учнем і навпаки, що також, безсумнівно, впливає на прогрес у навчанні.

Особистісний характер також носить і навчання. Передаючи навчальну інформацію, учитель вносить у зміст предмета і своє емоційне і ціннісне забарвлення. Незалежно від бажання вчителя в процесі передачі знань беруть участь і його переконання, пріоритети, мотивації, життєві концепції.

Учитель постає всезнаючим оракулом, що викладає істини, а от процес пізнання і відкриття цих істин часто залишається за рамками вчення. Ось тут і виникає проблема необхідності розвитку творчого мислення учнів і як обов'язкова умова реалізації цього на практиці – усунення домінуючої ролі педагога в процесі присвоєння знань і досвіду.

Введення в педагогічні технології елементів дослідницької діяльності учнів дозволяє педагогу не тільки і не стільки навчати, скільки допомагати школяреві вчитися, направляти його пізнавальну діяльність. Одним з найбільш поширених видів дослідницької праці школярів в процесі навчання сьогодні є метод проектів.

Метод проектів не є принципово новим у світовій практиці. Він виник ще на початку нинішнього століття в США. Його називали також методом проблем і пов'язувався він з ідеями гуманістичного напряму у філософії та освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж. Дьюі, а також його учнем В. Х. Кілпатриком.

Метод проектів привернув увагу російських педагогів ще на початку 20 століття. Ідеї проектного навчання виникли на території колишнього Радянського Союзу практично паралельно з розробками американських педагогів. Під керівництвом російського педагога С. Т. Шацького в 1905 році була організована невелика група співробітників, яка намагалася активно використовувати проектні методи в практиці викладання.

Пізніше, вже за радянської влади ці ідеї стали досить широко впроваджуватися в школу, але недостатньо продумано і послідовно і постановою ЦК КП в 1931 році метод проектів був засуджений і з тих пір до недавнього часу більше не робилися скільки-небудь серйозних спроб відродити цей метод у шкільній практиці. Разом з тим у закордонній школі він активно і досить успішно розвивався. У США, Великобританії, Бельгії, Ізраїлі, Фінляндії, Німеччини, Італії, Бразилії, Нідерландах і багатьох інших країнах, де ідеї гуманістичного підходу до освіти Дж. Дьюі, його метод проектів знайшли широке поширення і придбали велику популярність у силу раціонального поєднання теоретичних знань і їх практичного застосування для вирішення конкретних проблем навколишньої дійсності в спільній діяльності школярів. "Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де і як я можу ці знання застосувати" - ось основна теза сучасного розуміння методу проектів, що і залучає багато освітніх системи, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними вміннями.

Це цікаво:

Шляхи реалізації естетичного виховання на уроках іноземної мови
У сучасній педагогіці розроблені різні шляхи та засоби реалізації естетичного компоненту виховання на уроці та в позаурочній діяльності. У широкому розумінні естетичний вплив має вся діяльність вчителя, його спілкування з учнями. Проте особливе місце у вихованні естетично особистості займає вплив м ...

Самовиховання як вищий етап процесу виховання. Прийоми самовиховання
Самовиховання успішно здійснюється в школі за таких умов: в дитячому колективі створено сприятливий для самовиховання клімат; в учня, який хоче займатися самовихованням сформовано ідеал, до якого він прагне; в учнів наявний певний рівень свідомості, коли вони правильно оцінюють свої дії і поведінку ...

Становлення особистості через виховання
Перші спроби розглядати виховання як соціальний феномен зробив Е. Дюркгейм. Виховання за своєю природою є таким: його сутність полягає в соціалізації індивідів, підготовці до життя, до взаємодії у групах, суспільстві. Виховувати дитину – означає проявити до неї «примушення», яке є головною ознакою ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com