Особливості середовищного підходу у вихованні за Ю. Мануйловим

Сторінка 1

Підхід у вихованні є способом пізнання і розвитку особистості дитини, системою дій із середовищем, що перетворюють його в засіб діагностики, проектування і продукування виховного результату. Ю. Мануйлов звертає увагу на ту обставину, що поняття середовище повинно, по-перше, бути ємним, багатовимірним, що включає в себе духовні, соціальні, фізичні складові зовнішнього світу. По-друге, воно повинно давати можливість бачити буття дитини «серед хаосу і порядку», що виконують різні функції в його життєдіяльності. По-третє, поняття середовище повинно відображати як суб'єктивні, так і об’єктивні позиції дитини в процесі виховання. І по-четверте, воно має бути технологічним, щоб з його допомогою можна було не тільки описувати і пояснювати навколишній світ дитини, але і створювати його.

Середовище являє собою сукупність ніш і стихій, серед яких і у взаємодії з якими протікає життя дітей. Ніша (природна, соціальна, культурна) – це певний простір можливостей, що дозволяє дітям задовольняти свої потреби. Будучи матеріальним, соціальним чи духовним утворенням, ніша забезпечує вираження дитиною своїх суб’єктних властивостей. Стихія – це неорганізована, нічим не стримувана сила, що діє в природному і суспільному середовищі у вигляді соціального руху, інформаційного потоку, хвилі інтересу до чого-небудь, коливань настроїв. Стихія панує над дітьми і детермінує обрання ними можливостей саморозвитку. З функціональної точки зору середовище розуміється як те, серед чого перебуває суб’єкт, за допомогою чого формується його образ життя, що переломлює його розвиток і типізує особистість.

Ю. Мануйлов формулює наступні концептуальні положення середовищного підходу у вихованні:

1. Середовище «осередняє» особистість (багата - збагачує, бідна-збіднює, вільна - звільняє, здорова - оздоровлює, обмежена - обмежує). Чим триваліше перебування особистості в середовищі, тим значніше її «осереднення».

2. Дозволяючи дитині реалізуватись, середовище опосередковує дитину подійними можливостями, що дозволяє спостерігати, змагатися, надає можливість що-небудь вміти і мати.

3. Середовище, грою своїх стихій, допомагає дітям, змушуючи їх слідувати коридорами можливостей, які «прокладаються» способами буття. Одні можливості виявляються спогляданням, другі – творенням, треті – опором, четверті – суперництвом.

4. Творчі дії вихователів формують середовища з нішами у ньому. Будь-які дії вихователів ведуть до появи певних стихій і ніш. При цьому зміст дій (оформлення, обладнання, забезпечення тощо) переважно «працює» на ніші, а способи здійснення дії (співучасть, співпраця, суперництво) – на стихії.

Підпорядкувати вплив середовища виховним цілям і таким чином перетворити його на виховний засіб можливо тільки за допомогою «середовищетворчих» дій, що породжують, попереджують, підтримують або руйнують ті чи інші ніші і стихії, які продукують належне значення життєвого середовища.

Визначаючи середовищний підхід як технологію опосередкованого (через середовище) управління процесом формування та розвитку дитини, Ю. Мануйлов включає в нього діагностику середовища, його проектування та продукування виховного результату. Середовищна діагностика являє собою набір дій, що дозволяють судити про ціле – середовище, про його частини – особистість. Вона розглядається як імовірнісна і застосовується виключно до оцінки особистісного типу, а не до індивідуальності дитини.

Запропонована автором методика дозволяє, по-перше, визначати тип особистості, спосіб її життя і середовища функціонування виховної системи, яка є критерієм оцінювання отриманого результату, по-друге, обстежити реальне середовище і оцінити його можливості, по-третє, визначити існуючі у дітей значення середовища, панівні системи та домінуючі змінні способу життя; по-четверте, виявити елементи середовища, що слугують «харчуванням» для її мешканців, і нарешті, по-п'яте, визначити тип особистості дитини на основі порівняння даних діагностики з еталоном типу особистості (якщо це нормативна діагностика ) або з колишніми результатами (релятивна діагностика).

Розуміючи під «середовищетворчою» стратегією загальний план дій суб’єкта управління з середовищем, що включає набір різних елементів, за допомогою яких передбачається отримання середовища з належними значеннями, Ю. Мануйлов виділяє наступні логічні шляхи їх отримання:

- відновлення значень раніше існуючих ніш, що втратили свою значимість і цінність (відродження гімназій, ліцеїв, кадетських корпусів);

- заповнення ніш, що вичерпали свої резервні можливості необхідними властивостями, якостями, значеннями (перетворення шкіл у комплекси, спецшколи);

- сходження до повноти значень існуючих ніш (використання всього виховного потенціалу існуючих ніш);

- повернення популярності нішам, які втратили актуальність або силу (наприклад, у ряді випадків значення школи як культурного центру мікрорайону);

- відтворення ніш зі значеннями, заданими моделлю (будівництво спортивного комплексу, організація клубу філателістів);

Страницы: 1 2

Це цікаво:

Проблема організації естетичного розвиваючого середовища в ДНЗ
Естетичне виховання – цілеспрямований процес формування творчої особистості, здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне і створювати художні цінності. Таке визначення Б.Т.Ліхачева має відношення до зрілої особистості. Однак і діти в дошкільному і навіть у ранньому віці здатні реагувати на пр ...

Класифікація нетрадиційних уроків та їх характеристика
Лекція — одна із форм організації навчання в загальноосвітньому навчальному закладі. її основою с системне усне викладення вчителем навчального матеріалу протягом одного уроку (чи пари уроків), головний зміст якого становлять аналіз та узагальнення фактів, а провідними прийомами є пояснення й мірку ...

Аналіз передового педагогічного досвіду з формування вмінь та навичок самостійної роботи в учнів початкових класів
За допомогою яких методів вдається реалізувати розвивальні цілі уроку?В своїй роботі користувалися перш за всеметодом проблемного навчання і формування творчих здібностей учнів. Невід'ємною частиною цього методу є евристична бесіда, під час якої, під керівництвом вчителя, учні проходять весь шлях п ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com