Особливості середовищного підходу у вихованні за Ю. Мануйловим

Сторінка 1

Підхід у вихованні є способом пізнання і розвитку особистості дитини, системою дій із середовищем, що перетворюють його в засіб діагностики, проектування і продукування виховного результату. Ю. Мануйлов звертає увагу на ту обставину, що поняття середовище повинно, по-перше, бути ємним, багатовимірним, що включає в себе духовні, соціальні, фізичні складові зовнішнього світу. По-друге, воно повинно давати можливість бачити буття дитини «серед хаосу і порядку», що виконують різні функції в його життєдіяльності. По-третє, поняття середовище повинно відображати як суб'єктивні, так і об’єктивні позиції дитини в процесі виховання. І по-четверте, воно має бути технологічним, щоб з його допомогою можна було не тільки описувати і пояснювати навколишній світ дитини, але і створювати його.

Середовище являє собою сукупність ніш і стихій, серед яких і у взаємодії з якими протікає життя дітей. Ніша (природна, соціальна, культурна) – це певний простір можливостей, що дозволяє дітям задовольняти свої потреби. Будучи матеріальним, соціальним чи духовним утворенням, ніша забезпечує вираження дитиною своїх суб’єктних властивостей. Стихія – це неорганізована, нічим не стримувана сила, що діє в природному і суспільному середовищі у вигляді соціального руху, інформаційного потоку, хвилі інтересу до чого-небудь, коливань настроїв. Стихія панує над дітьми і детермінує обрання ними можливостей саморозвитку. З функціональної точки зору середовище розуміється як те, серед чого перебуває суб’єкт, за допомогою чого формується його образ життя, що переломлює його розвиток і типізує особистість.

Ю. Мануйлов формулює наступні концептуальні положення середовищного підходу у вихованні:

1. Середовище «осередняє» особистість (багата - збагачує, бідна-збіднює, вільна - звільняє, здорова - оздоровлює, обмежена - обмежує). Чим триваліше перебування особистості в середовищі, тим значніше її «осереднення».

2. Дозволяючи дитині реалізуватись, середовище опосередковує дитину подійними можливостями, що дозволяє спостерігати, змагатися, надає можливість що-небудь вміти і мати.

3. Середовище, грою своїх стихій, допомагає дітям, змушуючи їх слідувати коридорами можливостей, які «прокладаються» способами буття. Одні можливості виявляються спогляданням, другі – творенням, треті – опором, четверті – суперництвом.

4. Творчі дії вихователів формують середовища з нішами у ньому. Будь-які дії вихователів ведуть до появи певних стихій і ніш. При цьому зміст дій (оформлення, обладнання, забезпечення тощо) переважно «працює» на ніші, а способи здійснення дії (співучасть, співпраця, суперництво) – на стихії.

Підпорядкувати вплив середовища виховним цілям і таким чином перетворити його на виховний засіб можливо тільки за допомогою «середовищетворчих» дій, що породжують, попереджують, підтримують або руйнують ті чи інші ніші і стихії, які продукують належне значення життєвого середовища.

Визначаючи середовищний підхід як технологію опосередкованого (через середовище) управління процесом формування та розвитку дитини, Ю. Мануйлов включає в нього діагностику середовища, його проектування та продукування виховного результату. Середовищна діагностика являє собою набір дій, що дозволяють судити про ціле – середовище, про його частини – особистість. Вона розглядається як імовірнісна і застосовується виключно до оцінки особистісного типу, а не до індивідуальності дитини.

Запропонована автором методика дозволяє, по-перше, визначати тип особистості, спосіб її життя і середовища функціонування виховної системи, яка є критерієм оцінювання отриманого результату, по-друге, обстежити реальне середовище і оцінити його можливості, по-третє, визначити існуючі у дітей значення середовища, панівні системи та домінуючі змінні способу життя; по-четверте, виявити елементи середовища, що слугують «харчуванням» для її мешканців, і нарешті, по-п'яте, визначити тип особистості дитини на основі порівняння даних діагностики з еталоном типу особистості (якщо це нормативна діагностика ) або з колишніми результатами (релятивна діагностика).

Розуміючи під «середовищетворчою» стратегією загальний план дій суб’єкта управління з середовищем, що включає набір різних елементів, за допомогою яких передбачається отримання середовища з належними значеннями, Ю. Мануйлов виділяє наступні логічні шляхи їх отримання:

- відновлення значень раніше існуючих ніш, що втратили свою значимість і цінність (відродження гімназій, ліцеїв, кадетських корпусів);

- заповнення ніш, що вичерпали свої резервні можливості необхідними властивостями, якостями, значеннями (перетворення шкіл у комплекси, спецшколи);

- сходження до повноти значень існуючих ніш (використання всього виховного потенціалу існуючих ніш);

- повернення популярності нішам, які втратили актуальність або силу (наприклад, у ряді випадків значення школи як культурного центру мікрорайону);

- відтворення ніш зі значеннями, заданими моделлю (будівництво спортивного комплексу, організація клубу філателістів);

Страницы: 1 2

Це цікаво:

Зв’язок школи та сім’ї в фізичному вихованні дітей
Школа може здійснювати правильне фізичне виховання дітей при наявності тісного контакту в роботі з батьками. Умови життя дитини, харчування, режим, використання різних факторів природи, фізичні ігри та вправи – всі ці засоби фізичного виховання можуть бути використані не тільки школою, але і батька ...

Методи навчання як компонент дидактичної структури
1. Методи навчання - дидактична категорія. 2. Класифікація методів навчання. 3. Характеристика окремих методів навчання (крім проблемного і програмованого): а) розповідь; б) бесіда; в) робота з книжкою; г) драматизація; д) прослуховування художнього слова; е) спостереження; є) демонстрація; ж) лабо ...

Особливості мислення молодших школярів
У педагогічній психології проблема мислення — одна з найактуальніших. Вона органічно пов'язана з проблемою засвоєння і застосування учнями знань. Вивчаючи мислення школярів, можна простежити діапазон їх можливостей у засвоєнні знань, оскільки саме за допомогою мислительної діяльності учні набувають ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com