Народна педагогіка як наука. Поняття «народна педагогіка» та «етнопедагогіка»

Термін «народна педагогіка» був впроваджений українським педагогом Олександром Духновичем. Вперше він зустрічається у підручнику «Народна педагогия в пользу училищ и учителей сельських». Народна педагогіка – це галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. Даний термін використовують на позначення емпіричних педагогічних знань без належності до конкретної етнічної спільноти. У другій половині роки ХХ ст. у педагогічну науку Г.Н. Волковим був впроваджений термін «етнопедагогіка» – це галузь педагогіки, яка вивчає шляхи й можливі шляхи реалізації інноваційних педагогічних ідей конкретного народу в сучасній науково-педагогічній практиці, способи встановлення контактів народної педагогічної мудрості з педагогічною наукою та найпродуктивніші види їх взаємодії, аналізує педагогічне значення явищ народного життя і визначає їх відповідність сучасним завданням виховання.

Народну педагогіку Г. Волков розглядає як предмет етнопедагогіки і зазначає, що народна педагогіка є педагогіка мас, загальна педагогіка, а не педагогіка тільки педагогів-префесіоналів, проте вона найважливіша для педагогів, особливо – для вихователів дитячих садочків і вчителів початкових класів. Народна педагогіка, на його думку, є пансофією виховання, з її поклонінням матері, з культом дитини, з вірою у всесилля батька, є своєрідною релігією.

М. Євтух, А. Марушкевич та Н. Дем’яненко вбачають в українській народній педагогіці сукупність педагогічних знань та виховного досвіду, які збереглися у традиціях сімейного виховання, усній народній творчості та родинних обрядах.

До особливостей етнопедагогіки належать:

централізація особистості, вивчення загальнолюдських якостей через призму суспільного життя;

виховання у дітей та юнаків повагу до праці;

дотримання принципу природо відповідності, побудова навчання відповідно до вікових, статевих та індивідуальних особливостей дитини;

підготовка до засвоєння молодими людьми моральних знань, норм і правил поведінки;

вшановування сімейних цінностей, звичаїв, традицій, високий авторитет батьків.

Надбання етнопедагогіки використовується сучасною українською національною школою в організації навчально-виховного процесу.

Українська народна педагогіка є складовою народознавства (українознавства) й водночас одним із засобів його реалізації на практиці, тобто є основою сучасної педагогіки народознавства.

Педагогіка народознавства – це напрям сучасної педагогіки, шкільної практики, який забезпечує засвоєння учнями (в процесі продовження творчих традицій, звичаїв та обрядів, у діяльності, поведінці) культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів та прадідів.

Народознавство у вузькому значенні (етнографія) є наукою про культуру, побут народу, його походження й розселення, національні традиції, звичаї, обряди. У широкому значенні – це сукупність сучасних наук про народ, його духовність, національну культуру, історію, а також здобутки народного та професійного мистецтва, які відображають багатогранність життя народу, нації.

Серед галузей народної педагогіки дослідники виділяють наступні:

родинна педагогіка – сукупність знань і досвіду щодо створення і збереження сім’ї, трудових, моральних, мистецьких, сімейних та інших традицій. Вона сприяє формуванню в дітей любові до батька і матері, дідуся й бабусі, поваги до померлих та ін.;

педагогічна деонтологія (грец. deon – потрібне, необхідне) – народне вчення про виховні обов’язки батьків перед дітьми, вчителів – перед учнями, вихователів – перед вихованцями, вироблені народом етичні норми, необхідні для виконання ними педагогічних функцій;

педагогіка народного календаря – сукупність знань про виховання дітей та молоді послідовним залученням їх до сезонних робіт, звичаїв, свят і обрядів.

Наукова педагогіка може бути знайдена у працях учених, а народна — в рідній мові, народній творчості (у піснях, прислів'ях, приказках, загадках, казках, легендах, оповіданнях), у дитячому фольклорі, в народних традиціях, звичаях, святах, обрядах, ритуалах, символах, образотворчому, музичному, танцювально-хореографічному мистецтвах, у знаннях і досвіді родинного виховання дітей та підлітків, у сімейно-побутовій культурі, народних дитячих іграх, іграшках.

Таким чином, народна педагогіка — це неписаний багатотомний усний підручник про навчання й виховання підростаючих поколінь, який твориться народом, зберігається у його пам'яті й постійно ним використовується, систематично збагачується і вдосконалюється.

Нещодавно в педагогічній науці з'явився ще один термін — «етнопедагогіка». Запропоноване педагогом Г.Н. Волковим слово є синонімом до поняття «народна педагогіка». Про це можна стверджувати, розглядаючи два цих поняття лише з певного смислового аспекту. Якщо перше поняття включає в себе емпіричні педагогічні знання і засоби без належності до певної етнічної спільності, то друге пов'язане з конкретною етнічною належністю педагогічних традицій. До прикладу, народну педагогіку українців називаємо «українською етнопедагогікою». Вона включає в себе як загальнолюдське (інтернаціональне), так і самобутнє (національне).

Це цікаво:

Головні тенденції розвитку вищої освіти в європейських країнах
Останнім часом прогресивна світова спільнота все частіше звертається до думки про те, що вища освіта в усіх країнах Західної Європи переживає нелегкі часи. Даний факт зумовлений виникненням своєрідного розриву між освітою з усіма її провідними елементами (цілі, структура, зміст, методи навчання) та ...

Дисципліна й навчальна тема, спрямована на формування вмінь з виконання конкретної трудової операції
Головна мета дисципліни «Загальна поліграфія» - дати студентам загальне уявлення про виробничі процеси та способи їх реалізації, про історію розвитку цієї галузі, про основні складові поліграфічної продукції та їх характеристики, основні технологічні процеси (додрукарські, друкарські, брошурувально ...

Характеристика читання як виду мовленнєвої діяльності
У початковій школі на уроках читання є величезні можливості для розвитку в учнів грамотного, логічно побудованого і образного мовлення, багатого за своїм структурно-логічним і змістовним складом. Приділяючи спеціальну увагу такому розвитку учнів, учитель готує їх до уважного сприймання художньої лі ...