Народна педагогіка як наука. Поняття «народна педагогіка» та «етнопедагогіка»

Термін «народна педагогіка» був впроваджений українським педагогом Олександром Духновичем. Вперше він зустрічається у підручнику «Народна педагогия в пользу училищ и учителей сельських». Народна педагогіка – це галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. Даний термін використовують на позначення емпіричних педагогічних знань без належності до конкретної етнічної спільноти. У другій половині роки ХХ ст. у педагогічну науку Г.Н. Волковим був впроваджений термін «етнопедагогіка» – це галузь педагогіки, яка вивчає шляхи й можливі шляхи реалізації інноваційних педагогічних ідей конкретного народу в сучасній науково-педагогічній практиці, способи встановлення контактів народної педагогічної мудрості з педагогічною наукою та найпродуктивніші види їх взаємодії, аналізує педагогічне значення явищ народного життя і визначає їх відповідність сучасним завданням виховання.

Народну педагогіку Г. Волков розглядає як предмет етнопедагогіки і зазначає, що народна педагогіка є педагогіка мас, загальна педагогіка, а не педагогіка тільки педагогів-префесіоналів, проте вона найважливіша для педагогів, особливо – для вихователів дитячих садочків і вчителів початкових класів. Народна педагогіка, на його думку, є пансофією виховання, з її поклонінням матері, з культом дитини, з вірою у всесилля батька, є своєрідною релігією.

М. Євтух, А. Марушкевич та Н. Дем’яненко вбачають в українській народній педагогіці сукупність педагогічних знань та виховного досвіду, які збереглися у традиціях сімейного виховання, усній народній творчості та родинних обрядах.

До особливостей етнопедагогіки належать:

централізація особистості, вивчення загальнолюдських якостей через призму суспільного життя;

виховання у дітей та юнаків повагу до праці;

дотримання принципу природо відповідності, побудова навчання відповідно до вікових, статевих та індивідуальних особливостей дитини;

підготовка до засвоєння молодими людьми моральних знань, норм і правил поведінки;

вшановування сімейних цінностей, звичаїв, традицій, високий авторитет батьків.

Надбання етнопедагогіки використовується сучасною українською національною школою в організації навчально-виховного процесу.

Українська народна педагогіка є складовою народознавства (українознавства) й водночас одним із засобів його реалізації на практиці, тобто є основою сучасної педагогіки народознавства.

Педагогіка народознавства – це напрям сучасної педагогіки, шкільної практики, який забезпечує засвоєння учнями (в процесі продовження творчих традицій, звичаїв та обрядів, у діяльності, поведінці) культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів та прадідів.

Народознавство у вузькому значенні (етнографія) є наукою про культуру, побут народу, його походження й розселення, національні традиції, звичаї, обряди. У широкому значенні – це сукупність сучасних наук про народ, його духовність, національну культуру, історію, а також здобутки народного та професійного мистецтва, які відображають багатогранність життя народу, нації.

Серед галузей народної педагогіки дослідники виділяють наступні:

родинна педагогіка – сукупність знань і досвіду щодо створення і збереження сім’ї, трудових, моральних, мистецьких, сімейних та інших традицій. Вона сприяє формуванню в дітей любові до батька і матері, дідуся й бабусі, поваги до померлих та ін.;

педагогічна деонтологія (грец. deon – потрібне, необхідне) – народне вчення про виховні обов’язки батьків перед дітьми, вчителів – перед учнями, вихователів – перед вихованцями, вироблені народом етичні норми, необхідні для виконання ними педагогічних функцій;

педагогіка народного календаря – сукупність знань про виховання дітей та молоді послідовним залученням їх до сезонних робіт, звичаїв, свят і обрядів.

Наукова педагогіка може бути знайдена у працях учених, а народна — в рідній мові, народній творчості (у піснях, прислів'ях, приказках, загадках, казках, легендах, оповіданнях), у дитячому фольклорі, в народних традиціях, звичаях, святах, обрядах, ритуалах, символах, образотворчому, музичному, танцювально-хореографічному мистецтвах, у знаннях і досвіді родинного виховання дітей та підлітків, у сімейно-побутовій культурі, народних дитячих іграх, іграшках.

Таким чином, народна педагогіка — це неписаний багатотомний усний підручник про навчання й виховання підростаючих поколінь, який твориться народом, зберігається у його пам'яті й постійно ним використовується, систематично збагачується і вдосконалюється.

Нещодавно в педагогічній науці з'явився ще один термін — «етнопедагогіка». Запропоноване педагогом Г.Н. Волковим слово є синонімом до поняття «народна педагогіка». Про це можна стверджувати, розглядаючи два цих поняття лише з певного смислового аспекту. Якщо перше поняття включає в себе емпіричні педагогічні знання і засоби без належності до певної етнічної спільності, то друге пов'язане з конкретною етнічною належністю педагогічних традицій. До прикладу, народну педагогіку українців називаємо «українською етнопедагогікою». Вона включає в себе як загальнолюдське (інтернаціональне), так і самобутнє (національне).

Це цікаво:

Виховний захід для учнів ПТНЗ з економіки. Гра «Брейн-ринг»
1.Тема: «Брейн-ринг». 2.Мета: Розвивати пізнавальну, уміння аргументовано викладати свою точку зору в процесі обговорення питання, брати участь у дискусіях. Удосконалювати навички групової й індивідуальної роботи учнів. Закріпити знання з економічної теорії. 3. Форма проведення виховного заходу: зм ...

Особливості розвитку дітей в підлітковому віці
Кожен віковий період готує людину до переходу на більш високий рівень. З роками люди отримують безліч можливостей впливати на оточуючий світ, в той час, як в дитинстві гра – домінуючий засіб в силу недостатньої розвиненості «дорослих» засобів дії та пізнання. Про це говорять Л.С. Виготський, А.С. М ...

Ефективна робота вчителя – міцні знання учнів
Форм і методів роботи по активізації пізнавальної і розумової діяльності учнів надзвичайно багато. Вчитель шукає і знаходить свої способи, варіанти такої роботи. Бо тільки продумана, творча робота вчителя викликає інтерес учнів до його предмета, спонукає їх до творчості, сприяє розвитку особистості ...