Народна педагогіка як наука. Поняття «народна педагогіка» та «етнопедагогіка»

Педагогіка і виховання » Народна педагогіка в системі освіти України » Народна педагогіка як наука. Поняття «народна педагогіка» та «етнопедагогіка»

Сторінка 2

Українська етнопедагогіка складалася у процесі формування української народності і пройшла загальнолюдські стадії суспільного прогресу. В ході історичного розвитку вона набула свого національного колориту з властивими йому особливостями мови, фольклору, звичаїв, традицій, родинно-побутових стосунків.

Загальнолюдські аспекти й елементи етнопедагогіки, її норми базуються на властивих для будь-якого суспільства зв'язках між людьми, на обов'язкових для життя відносинах. Серед загальновизнаних у всі часи благ першими і найціннішими є здоров'я і життя людини. Спільними для всіх умовами буття були й лишаються продовження роду і ті соціальні явища, які покликані служити цьому,— шлюб, сім'я, народження і виховання дітей, забезпечення морального захисту людини на ґрунті гуманності від свавілля окремих осіб. «Немає мудріших, ніж народ, учителів»,— писав М. Т. Рильський. Народна педагогіка наймудріша, бо вона створювалася протягом віків, шліфувалася, перевірялася досвідом мільйонів людей багатьох поколінь. У складі народної педагогіки видіялють п'ять провідних, нерозривно пов'язаних між собою, компонентів:

народна фамілогія,

народне дитинознавство,

батьківська педагогіка,

народна дидактика,

народна деонтологія.

Народна фамілогія об'єднує народні знання й досвід будівництва міцної, здорової сім'ї. «Без сім'ї немає щастя на землі»,— кажуть українці.

Народне дитинознавство концентрує в собі усталені погляди на дітей, емпіричні знання про умови й рушійні сили онтогенезу людських якостей на стадії дитинства, закономірності перебігу фізіологічних, сенсорних, емоційних, вольових та пізнавальних процесів у дитячому віці, особливості формування дитини як особистості від народження й до фізіологічного дозрівання та включення у доросле життя.

Батьківська педагогіка репрезентує народну мудрість соціалізації дитини в сім'ї на основі передачі їй дорослими (матір'ю, батьком та ін.) духовного й виробничого досвіду, прищеплення культури поведінки.

Народна дидактика відображає здобутки трудящих у галузі розумового й світоглядного розвитку підростаючого покоління, що концентруються у поглядах на принципи, зміст і методи навчання, зміцнення пізнавальних сил і здібностей дитини. Реалізується вона переважно через дитячу мову й мову дорослих, загадки, прислів'я й приказки, скоромовки, казки, оповідання, постійне залучення дітей і підлітків до посильної праці, спілкування з природою, дотримання мовленнєвого етикету, дитячі ігри, іграшки, забави, малювання тощо.

Народна педагогічна деонтологія (із грецької - наука про потрібне, необхідне) обстоює етичну сферу обов'язкового в думках і вчинках кожної людини. Це те архіобов'язкове, без чого істинне виховання справжньої людини немислиме. Як, приміром, прищеплення дітям змалку працьовитості, любові до рідної мови й культури народу і почуття приязні до інших народів; знання свого родоводу; шанобливе ставлення до батька й матері, землі, хліба; охорона честі родини; піклування про молодших, хворих, калік, людей похилого віку; шанування народних звичаїв, традицій, символів народного мистецтва. Вироблення цих та інших якостей у дітей та підлітків, за народною деонтологією, вихователь зобов'язаний постійно тримати в центрі своєї уваги сьогодні, завтра, постійно. Те, що треба навчити наших дітей завжди свято берегти у душі й серці, думках і поведінці, українці називають «берегинею».

Педагогічний вплив народної педагогіки на формування особистості важко переоцінити. Діти й підлітки сприймають її легко, природно і просто, навіть не відчуваючи, що їх виховують. Очевидно, це й дало підставу К. Д. Ушинському сказати, що «виховання, створене самим народом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях». Тому народна педагогіка здавна і привертала увагу багатьох діячів культури.

Вивчення української етнопедагогіки започаткував Г. С. Сковорода у другій половині XVIII ст., заклавши підвалини просвітительсько-демократичного напряму її вивчення. Тенденцію самобутності родинно-побутової культури українців у зв'язку з активізацією національного життя народу відображено у творчості І. П. Котляревського. Важливе значення має трактування батьківської педагогіки Т.Г. Шевченком, І.Я. Франком, Лесею Українкою.

Українську етнопедагогіку вивчали, досліджували і розвивали такі педагоги, вчені та митці, як Л.І. Глібов, Я.І. Щоголів, Ю.А. Федькович, Б.Д. Грінченко, С.І. Воробкевич. Великого значення надавали таким її проявам як народні пісні, музика, казки, міфологія М.О. Добролюбов, К.Д. Ушинський, М.В. Гоголь.

Страницы: 1 2 

Це цікаво:

Місцеві органи управління освітою
Частину функцій Міністерство освіти і науки України виконує безпосередньо, а частину покладає на місцеві органи управління освітою. В Україні не створено спеціальних освітніх територіальних одиниць, як це практикується в деяких країнах світу (навчальні округи, або академії у Франції, шкільні округи ...

Вимога – принцип формування дисципліни
Розглядаючи питання про те, чи достатньо буде однієї свідомості, переконання в необхідності дотримувати дисципліну, Макаренко говорив: «Дисципліна, яка хоче спиратися тільки на одну свідомість, завжди зробиться розсудливою», постійно ставитиметься питання, як вчинити: так або не так. «Але, з іншого ...

Особливості мислення молодших школярів
У педагогічній психології проблема мислення — одна з найактуальніших. Вона органічно пов'язана з проблемою засвоєння і застосування учнями знань. Вивчаючи мислення школярів, можна простежити діапазон їх можливостей у засвоєнні знань, оскільки саме за допомогою мислительної діяльності учні набувають ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com