Концепція статеворольового виховання

Сторінка 3

Статеворольова соціалізація – це процес розвитку особистості, індивідуальності дівчинки, хлопчика, дівчини, юнака у реальній життєдіяльності, що здійснюється у системі взаємовідносин з дорослими, однолітками своєї та протилежної статі і з самим/самою собою.

Найбільший внесок у постановку й дослідження проблеми соціалізації й статеворольової соціалізації внесли І.С. Кон й А.В. Мудрик. Вони пишуть про взаємозв’язок і взаємодію соціокультурних і психологічних аспектів у розвитку цілісного вигляду індивіда як представника певної статі у вихованні дитини в ході статеворольової соціалізації.

Поняття „соціалізація” А.В. Мудрик розглядає як контекст життя особистості, представлений як система взаємодіючих і взаємопов’язаних структур – мего-, макро-, мезо- і мікрофакторів. Сутність соціалізації визначається як процес засвоєння дитиною соціального досвіду й формування готовності до його перетворення; засвоєні цінності інтерпретуються дитиною й стають підставою його життєвих вчинків, реалізації активності, динамізму й інтенсивності спілкування.

Розглянемо, у чому ж полягає зміст виховання школярів у процесі статеворольової соціалізації, сутність педагогічної діяльності по статеворольовому вихованню. Найбільш інформативно ці питання розкриває Л.И. Столярчук у своїй монографії „Полоролевая социализация школьников: теория и практика воспитания”.

Щодо змісту виховання школярів у процесі статеворольової соціалізації, то він включає розвиток здорової й цілісної індивідуальності хлопчиків і дівчаток через виховання в них наступних якостей:

адекватно усвідомлювати й переживати свої фізіологічні й психологічні індивідуальні чоловічі/жіночі особливості;

мати вміння й навички статеворольової поведінки, що відповідає соціальним вимогам суспільства до статевих ролей і культури взаємин статей, орієнтованих на вдосконалення жіночої/чоловічої індивідуальності;

за допомогою своїх знань, почуттів, умінь і навичок знаходити шляхи встановлення оптимальних взаємин з людьми своєї й протилежної статі у всіх сферах життя;

оптимально адаптуватися до соціальних умов різних позитивних співтовариств, протистояти тиску чужої волі, робити власний вибір як суб’єкта взаємин, передбачаючи його наслідки й відповідаючи за результати своєї статеворольової поведінки .

Оскільки в радянській педагогіці головна увага в основному приділялося розробці тих аспектів виховання, у яких визначені вимоги суспільства до формування соціально значимих якостей особистості, Л.И. Столярчук спробувала вивчити ці аспекти виховання школярів у процесі статеворольової соціалізації. При цьому вона виокремлює розвиток індивідуальності дівчинки, хлопчика, дівчини, юнака й статеворольове виховання в ході статеворольової соціалізації, що забезпечує, на її погляд, розвиток здібностей і підготовленість дівчаток і хлопчиків, дівчат і юнаків до реалізації різноманітного статеворольового репертуару, становленню жіночої/чоловічої індивідуальності .

Л.И. Столярчук відмічає, що виховання школярів у процесі статеворольової соціалізації припускає цілеспрямовану педагогічну діяльність по статеворольовому вихованню в контексті самого життя дитини, її загального розвитку, виховання, взаємин з дорослими й дітьми як своєї так і протилежної статі. З точки зору авторки, відносини, спрямовані на формування культури відносин однієї статі з іншою, дозволяють внести якісні зміни в особистість, індивідуальність дівчинки, хлопчика, дівчини, юнака шкільного віку.

Таким чином, як бачимо, статеворольовий підхід у вихованні являє собою традиційну систему поглядів на призначення чоловіка й жінки в суспільстві відповідно до їхніх біологічних характеристик, виховання хлопчика й дівчинки відповідно тим нормам, вимогам, стандартам, які пред’являє суспільство до людини історично.

Характерно, що у межах статеворольового підходу повсякчас наголошується на ідеї спільної діяльності, взаємодії хлопців і дівчат. Так, перераховуючи цінності, що мають засвоїти дівчатка і хлопчики у процесі статеворольового виховання, дослідниця пише, що сучасна культура взаємин статей жадає від чоловіка й жінки чутливості й раціональності, уміння яскраво сприймати зовнішні властивості й бажання виявити внутрішні, товариськості й уміння вчасно помовчати, рішучості й кмітливості, навичок ведення домашнього господарства й кваліфікованого виконання виробничих обов’язків. Однак, при цьому мається на увазі, що за ведення домашнього господарства буде відповідати жінка, а за виконання виробничих обов’язків – чоловік.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Це цікаво:

Сучасні концепції постановки даної проблеми
Вчені давно цікавилися тим, що зумовлює поведінкові відхилення у дітей і що можна зробити, щоб попередити виникнення цих відхилень. Грецькі філософи Демокрит, Платон, Аристотель були переконані в тому, що виховання шляхом переконань має позитивний вплив на розвиток вихованців. Так, Демокрит вважав, ...

Історія французької освіти
Система освіти Франції об’єктивно відіграє роль своєрідної лабораторії, дослідного поля, де проходять перевірку життям сучасні тенденції розвитку освіти. В освітніх проблемах цієї країни знаходять відображення важливі педагогічні процеси, що виходять за межи національних кордонів і становлять інтер ...

Розвиток творчого мислення
Як відомо, теорія і практика проблемного навчання розробляються передусім на основі досягнень психології мислення. Принципове значення для вирішення тих питань, які ми тут розглядаєм, мають висновки отримані при вивченні внутрішніх закономірностей мислення як процесу. В експерементальних психологіч ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com