Формування педагогічної парадигми, яка ґрунтується на ідеології рівноправ’я

Педагогіка і виховання » Гендерне виховання у школі: Теорія та практика » Формування педагогічної парадигми, яка ґрунтується на ідеології рівноправ’я

Сторінка 3

Суперечлива позиція підтверджується його визначенням ґендерного виховання. На думку автора це – процес, спрямований на формування якостей, рис і властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі, рівноправні соціальні взаємини людей. Вітчизняна педагогіка розуміє ґендерне виховання як виховання особистості певної статі, а не сексуального партнера.

З цього визначення ми бачимо, що автор пропонує виховувати людину з набором характеристик, що визначаються статтю та мають бути необхідними суспільству, тобто вони обмежуватимуть вільний, всебічний розвиток особистості. А це є яскравим прикладом статеворольового підходу до виховання.

Автор підручника пов’язує ґендерне виховання з моральним, фізичним, естетичним, розумовим і трудовим і наводить наступні приклади. У процесі трудового виховання, пише В.П. Кравець, мають створюватись уявлення дітей про те, що праця людей різної статі повинна мати свою специфіку, яка пов’язана з фізіологічними особливостями та історичним аспектом розвитку людини (виділено нами): праця чоловіків традиційно передбачає більші фізичні навантаження, ніж праця жінок. Зв’язок ґендерного виховання з моральним автор вбачає в ознайомленні дітей з елементарними поняттями про мораль, роллю в суспільстві людей різної статі, орієнтація дітей на майбутню соціальну функцію (виділено нами). Специфіка ґендерного виховання, на думку автора, полягає в тому, що людина як суб’єкт діяльності не може виступати як безстатева істота.

В.П. Кравець підкреслює, що способом прояву ґендерних особливостей дітей і відображенням сформованості їх ґендеру є гра. В ній діти через виконання певних ролей засвоюють уявлення про ґендерну поведінку. Хлопчики частіше вибирають для гри „силові сюжети” й у зв’язку з цим відповідні ролі. Дівчаткам більше імпонують ігри з традиційними жіночими ролями.

З цим не можна не погодитись, адже засвоєні ролі є наслідком ґендерної соціалізації. Однак викликає заперечення твердження автора, що якщо дівчинка ще задовго до реального вступу в роль нареченої і матері припиняє гратися в дочки-матері, тим самим вона придушує в собі те, що, на думку Кравця, є умовою розвитку жіночності.

Треба відмітити, що таких самих помилок припускаються й російські дослідники. У роботах таких авторів, як А.Н. Дахін „Наша социальная роль (или о гендерном подходе в педагогике)”, С.Н. Ениколопов та Н.В. Дворянчиков „Концепции и перспективы исследования пола в клинической психологии”, С. А. Коробкова „Учет гендерных различий учащихся в процессе воспитания и обучения как новая педагогическая проблема”, О. Луковицька „Половая социализация” та ін. термін „ґендер” зустрічається саме як синонім слова „стать”. Автори не відійшли від стереотипного мислення і, судячи з аналізу їхніх текстів, стоять на біодетерміністських позиціях.

Ми змушені визнати, що наші навчальні програми, курси, матеріали, підручники багато в чому мають, як і раніше, патріархатний у ґендерному відношенні характер і ще слабо враховують демократичні тенденції розгляду цих проблем. Разом з тим трансформація освіти з урахуванням ґендерного підходу розглядається як один з основних механізмів на шляху до впровадження принципу рівності статей. Нерозуміння ґендерних питань працівниками сфери освіти всіх рівнів загрожує не лише тим, що гальмує процес впровадження ґендерного підходу в систему освіти. Воно вже само по собі поглиблює наявну нерівність між чоловіками та жінками, посилює дискримінаційні тенденції.

На жаль, існуючий стан речей поглиблюється недостатнім рівнем розвитку українських ґендерних досліджень в освіті, які зустрічають ряд труднощів. Чухим Н.Д. у статті „Стратегії ґендерної освіти у вищій школі” [93] підкреслює, що як міждисциплінарна галузь знання, вони не виокремленні в самостійну наукову сферу, не мають відповідних інституцій, видань, слабо розробляються фаховими факультетами й кафедрами, які вважають їх периферійною науковою сферою. Українські університети неохоче йдуть на створення наукових ґендерних та жіночих центрів, які б стали дослідницькими базами розвитку даного напрямку в університетах.

Страницы: 1 2 3 4

Це цікаво:

Наукове вивчення як основна форма наукової роботи
Будь-яке наукове дослідження від творчого задуму до кінцевого оформлення наукової праці здійснюється індивідуально. Проте можна визначити і деякі загальні методологічні підходи до його проведення, що прийнято називати вивченням у науковому сенсі. Сучасне науково-теоретичне мислення намагається дійт ...

Характеристика основних видів диференційованого навчання
Диференціація навчання передбачає застосування методів, організаційних форм, спрямованих як на підтягування відстаючих у навчанні, так і на поглиблення знань учнів, що вчаться з випередженням. Диференціація навчання – це розрізнення діяльності тих, хто навчається, за такими мотиваційними позиціями ...

Можливість використання змагальних методів навчання при вивченні курсу «Політична економія»
Дисципліна «Політична економія» передбачає вивчення таких тем і розділів: Тема 1 «Предмет і метод політичної економії»; Розділ 1. «Загальні засади економічного розвитку суспільства»; Розділ 2. «Теоретичні основи ринкової економіки»; Розділ 3. «Відтворення суспільного виробництва та економічне зрост ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com