Формування педагогічної парадигми, яка ґрунтується на ідеології рівноправ’я

Педагогіка і виховання » Гендерне виховання у школі: Теорія та практика » Формування педагогічної парадигми, яка ґрунтується на ідеології рівноправ’я

Сторінка 3

Суперечлива позиція підтверджується його визначенням ґендерного виховання. На думку автора це – процес, спрямований на формування якостей, рис і властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі, рівноправні соціальні взаємини людей. Вітчизняна педагогіка розуміє ґендерне виховання як виховання особистості певної статі, а не сексуального партнера.

З цього визначення ми бачимо, що автор пропонує виховувати людину з набором характеристик, що визначаються статтю та мають бути необхідними суспільству, тобто вони обмежуватимуть вільний, всебічний розвиток особистості. А це є яскравим прикладом статеворольового підходу до виховання.

Автор підручника пов’язує ґендерне виховання з моральним, фізичним, естетичним, розумовим і трудовим і наводить наступні приклади. У процесі трудового виховання, пише В.П. Кравець, мають створюватись уявлення дітей про те, що праця людей різної статі повинна мати свою специфіку, яка пов’язана з фізіологічними особливостями та історичним аспектом розвитку людини (виділено нами): праця чоловіків традиційно передбачає більші фізичні навантаження, ніж праця жінок. Зв’язок ґендерного виховання з моральним автор вбачає в ознайомленні дітей з елементарними поняттями про мораль, роллю в суспільстві людей різної статі, орієнтація дітей на майбутню соціальну функцію (виділено нами). Специфіка ґендерного виховання, на думку автора, полягає в тому, що людина як суб’єкт діяльності не може виступати як безстатева істота.

В.П. Кравець підкреслює, що способом прояву ґендерних особливостей дітей і відображенням сформованості їх ґендеру є гра. В ній діти через виконання певних ролей засвоюють уявлення про ґендерну поведінку. Хлопчики частіше вибирають для гри „силові сюжети” й у зв’язку з цим відповідні ролі. Дівчаткам більше імпонують ігри з традиційними жіночими ролями.

З цим не можна не погодитись, адже засвоєні ролі є наслідком ґендерної соціалізації. Однак викликає заперечення твердження автора, що якщо дівчинка ще задовго до реального вступу в роль нареченої і матері припиняє гратися в дочки-матері, тим самим вона придушує в собі те, що, на думку Кравця, є умовою розвитку жіночності.

Треба відмітити, що таких самих помилок припускаються й російські дослідники. У роботах таких авторів, як А.Н. Дахін „Наша социальная роль (или о гендерном подходе в педагогике)”, С.Н. Ениколопов та Н.В. Дворянчиков „Концепции и перспективы исследования пола в клинической психологии”, С. А. Коробкова „Учет гендерных различий учащихся в процессе воспитания и обучения как новая педагогическая проблема”, О. Луковицька „Половая социализация” та ін. термін „ґендер” зустрічається саме як синонім слова „стать”. Автори не відійшли від стереотипного мислення і, судячи з аналізу їхніх текстів, стоять на біодетерміністських позиціях.

Ми змушені визнати, що наші навчальні програми, курси, матеріали, підручники багато в чому мають, як і раніше, патріархатний у ґендерному відношенні характер і ще слабо враховують демократичні тенденції розгляду цих проблем. Разом з тим трансформація освіти з урахуванням ґендерного підходу розглядається як один з основних механізмів на шляху до впровадження принципу рівності статей. Нерозуміння ґендерних питань працівниками сфери освіти всіх рівнів загрожує не лише тим, що гальмує процес впровадження ґендерного підходу в систему освіти. Воно вже само по собі поглиблює наявну нерівність між чоловіками та жінками, посилює дискримінаційні тенденції.

На жаль, існуючий стан речей поглиблюється недостатнім рівнем розвитку українських ґендерних досліджень в освіті, які зустрічають ряд труднощів. Чухим Н.Д. у статті „Стратегії ґендерної освіти у вищій школі” [93] підкреслює, що як міждисциплінарна галузь знання, вони не виокремленні в самостійну наукову сферу, не мають відповідних інституцій, видань, слабо розробляються фаховими факультетами й кафедрами, які вважають їх периферійною науковою сферою. Українські університети неохоче йдуть на створення наукових ґендерних та жіночих центрів, які б стали дослідницькими базами розвитку даного напрямку в університетах.

Страницы: 1 2 3 4

Це цікаво:

Етапи навчання
1.Дошкільна освіта - розрахована на дітей віком від 2 до 6 років. “Материнські школи” розглядаються не тільки в плані загального розвитку і виховання дітей, але й важливий суспільний інститут підготовки їх до обов’язкового навчання. На “материнську школу” покладені завдання фізичного, естетичного, ...

Особливості середовищного підходу у вихованні за Ю. Мануйловим
Підхід у вихованні є способом пізнання і розвитку особистості дитини, системою дій із середовищем, що перетворюють його в засіб діагностики, проектування і продукування виховного результату. Ю. Мануйлов звертає увагу на ту обставину, що поняття середовище повинно, по-перше, бути ємним, багатовимірн ...

Історія формування середовищного підходу в педагогічній науці
Давно відомо, що предметом наукового дослідження може бути не тільки людина, але й середовище її життєдіяльності. Сучасні вчені вважають, що середовище є одним з вирішальних факторів у розвитку особистості, а людина своїми діями і вчинками активізує елементи середовища і тим самим створює його для ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com