Підготовка майбутніх учителів до виховання школярів у дусі нових ґендерних стратегій

Педагогіка і виховання » Гендерне виховання у школі: Теорія та практика » Підготовка майбутніх учителів до виховання школярів у дусі нових ґендерних стратегій

Сторінка 3

Дослідниця підкреслює, що на відміну від „тоталітарного” викладання, що апелює до „абсолютного суб’єкту” та „монологу”, основою ґендерного курсу повинна виступати не лекція, а перфоманс, діалог, поліфонія (полілог). Серед них назвемо соціально-комунікативні тренінги, сценарні та рольові ігри, психодраму (за Дж. Морено), психосинтез (за Р. Ассаджіолі), евристичні діалоги, вправи по розширенню свідомості та арсенал сучасних практик самоактуалізації. Це не відміняє традиційної лекції, але суттєво модифікує її, розширює можливості впливу навчального матеріалу на свідомість студентів, обумовлює його сприйняття на більш глибоких рівнях психіки, що відповідають за формування ідентичності. Спираючись на свій досвід, авторка зазначає, що подібні нестандартні для учбової аудиторії вправи та методи викликають живу та зацікавлену реакцію студентів не тільки інформативною новизною, але й умовами зміни лідерських ролей, що утворюються, деконструкцією стереотипів не тільки на інтелектуально-логічному, але й на тілесно-екзистенціальному рівні. Це дуже важливий фактор, що походить від ідеї про те, що при викладенні ґендерної теорії необхідно усвідомлено використовувати і тіло, і емоції як „будівельний матеріал”, конструювати в аудиторії мікропростір ґендерної свободи та альтернативної ідентичності, залучати студентів до психосоматичного реагування, творчого експромту, міні дискусій всередині лекційного процесу. Побічним ефектом подібного дійства є психотерапевтична розрядка: зняття утисків та комплексів, травматичного досвіду минулого, пов’язаних із ґендерною стратифікацією.

В. Суковатая пропонує ще одну стратегію, яка може успішно використовуватися у викладанні ґендерних курсів в силу свого трансформуючого впливу, – це реферування студентами оригінальної літератури з її обов’язковим подальшим обговоренням. Виключаючи непрямі наслідки – підвищення професіоналізму студентів, даний прийом вирішує загальнокультурне завдання, а саме: формування у студентській аудиторії більш толерантного, ґендерно-створюючого дискурсу, який дозволяє обговорювати проблеми, які з трудом вербалізовувалися у патріархатному суспільстві, наприклад сексуальну культуру, шлюбний та сімейний етикет, феномен кохання, сексуальну свободу, ґендерну рівність і т.д., які представлені у західних феміністських та академічних виданнях.

Отже, впроваджуючи курси щодо ґендерної проблематики в систему освіти студентів педагогічних вузів, ми зможемо впливати на регулювання процесів творення та регулювання соціально-статевих відносин на нових ґендерних принципах, спрямованих на забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок. А це означатиме, що поступово прийдемо до ґендерної демократії в державі – системи виявлення двох статей – жінок і чоловіків у громадянському суспільстві як рівних у правах і можливостях, що законодавчо закріплені й реально забезпечені в усвідомленні політико-правових принципів, діях, розбудові суспільних і державних структур з урахуванням ґендерних інтересів та потреб.

Ідея впровадження ґендерного компоненту в систему вищої освіти України почала реалізовуватися вже на початку 90-х рр. ХХ століття і ми маємо оцінити той досвід, який вже напрацьований в цій сфері. Л.С. Кобелянська відмічає, що біля витоків наукового та освітнього руху за впровадження ґендерного компонента в систему освіти стояли центри жіночих та ґендерних досліджень. Впровадженням інноваційних курсів з ґендерної проблематики займались фахівці Київського національного університету, Харківського державного університету, Сумського педагогічного університету, Львівського державного університету та інших вузів. Результатом стала розробка цілої серії програм з ґендерних питань: експертиз навчальних програм та підручників, проведення наукових конференцій, шкіл, семінарів і т. ін.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8

Це цікаво:

Застосовувані методи та форми організації навчальної та виховної роботи
В педагогічній практиці метод – впорядкований спосіб діяльності з досягненням навчально-виховних цілей. Методи навчання – це способи спів діяльності викладача і учнів, направленої на розв'язок задач навчання (дидактичних задач) і дає позитивні наслідки у засвоєнні знань учнями. Існує безліч методів ...

Місце та сутність змагальних методів у системі активних методів
До активних методів, що пов’язані зі стимулюванням і мотивацією навчально-пізнавальної діяльності належать методи, спрямовані на формування позитивних методів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню учнів навчальною інформацією. До них належать методи формування пізнаваль ...

Сюжетно-рольва гра як засіб виховання моральних якостей старших дошкільників
Сюжетно-рольова гра старших дошкільників, як правило, колективна. Вона відрізняється більшою розмаїтістю тематики, складністю й розгорненням сюжетів. Діти відбивають в іграх події та ситуації, що далеко виходять за рамки їхнього особистого досвіду, прагнуть відтворити те, що відбувається в житті кр ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com