Підготовка майбутніх учителів до виховання школярів у дусі нових ґендерних стратегій

орієнтація на підкреслення розбіжностей між статями, на „особливе призначення” чоловіка й жінки, заохочення видів діяльності, що відповідають статі;

виховання в дусі твердого (визначеного) вибору статевої ідентичності і як наслідок вибір видів поведінки, що виходить із статевої приналежності;

обґрунтування доцільності роздільного за статтю навчання;

наявність твердих культурально сформованих ґендерних схем і осуд відступів від традиційних патріархатних моделей будови суспільства

Отже, проаналізувавши статеворольовий підхід можна сказати, що він обмежує всебічний розвиток особистості, що суперечить гуманістичним стандартам в освіті.

Всупереч означеним підходам взятий нами за основу ґендерний підхід у освіті й вихованні виступає як індивідуальний, що не перешкоджає прояву дитиною своєї ідентичності. Цей підхід дає людині більшу волю вибору й самореалізації, допомагає бути досить гнучким і вміти використовувати різні можливості поведінки. Основними складовими ґендерного підходу в освіті є:

орієнтація на нейтралізацію й пом’якшення розбіжностей між статями, відсутність орієнтації на „особливе призначення” чоловіка й жінки, заохочення видів діяльності, що відповідають інтересам особистості;

виховання в дусі вільного вибору ґендерної ідентичності;

вибір видів поведінки виходячи з конкретної ситуації;

обґрунтування недоцільності роздільного за статтю навчання;

тенденція до розмивання культурно сформованих ґендерних схем, можливість відступу від традиційних патріархатних моделей будови суспільства;

Треба взяти до уваги, що ґендерне виховання є спеціальною, спрямованою, систематичною й організованою взаємодією агентів виховання (усвідомлено діючих осіб) з вихованцями. У процесі ґендерного виховання створюються умови для ефективного розвитку й самореалізації особистості дитини як застава максимальної самореалізації особистості дорослого в майбутньому.

Наше дослідження виявило, що однією з проблем сучасної педагогіки є неоднозначне розуміння науковцями нової для них ґендерної термінології. Використання терміна „ґендер” як синоніма слова „стать” досить часто зустрічається у вітчизняних дослідженнях, підручниках. Саме це обумовлює необхідність створення нової педагогічної парадигми.

Аналіз педагогічної літератури показав, що максимально сприяти формуванню педагогічної парадигми, яка ґрунтується на ідеології рівноправ’я буде впровадження ґендерної концепції в освіту, а це, в свою чергу, сприятиме здійсненню особистісного (індивідуального) підходу в навчанні й вихованні дітей, підсилить потенціал педагогічної взаємодії, створить більш сприятливу ситуацію як для педагогів, так і для вихованців.

Нова педагогічна парадигма – усталена точка зору, що стала б взірцем у рішенні освітніх і дослідницьких завдань, повинна складатися з:

надання інформації про існування ґендерних стереотипів, можливості змінити обізнаність, знання, навички та поведінку школярів щодо ґендеру;

викривання механізмів дискримінації в існуючому навчально-виховному процесі;

формування ґендерної культури дітей та молоді, яка б стала підґрунтям для рівноправних відносин і вільного розвитку особистості.

Для наших вихованців впровадження ґендерної парадигми в освіту означатиме покращення індивідуальної ситуації розвитку, потенційне розширення можливостей самореалізації, самовираження у різноманітних сферах діяльності (за рахунок змін у поведінці педагогів – на етапі початкової школи, у середній і старшій школі – за рахунок накопиченого потенціалу розвитку та свободи від власних статеворольових бар’єрів (схем) сприйняття інформації).

Уважно розглянувши можливі методи та засоби формування ґендерночутливого світосприйняття в учасників навчально-виховного процесу, ми вважаємо за необхідне запропонувати наступні кроки:

Це цікаво:

Сучасні концепції постановки даної проблеми
Вчені давно цікавилися тим, що зумовлює поведінкові відхилення у дітей і що можна зробити, щоб попередити виникнення цих відхилень. Грецькі філософи Демокрит, Платон, Аристотель були переконані в тому, що виховання шляхом переконань має позитивний вплив на розвиток вихованців. Так, Демокрит вважав, ...

Використання проблемних завдань та запитань для перевірки знань
У світлі тих вимог, які висуваються до школи на сучасному етапі розвитку суспільства, ще недостатньо розроблене питання перевірки та оцінки знань учнів, виявлення рівня їх сформованості. У багатьох дидактичних працях зазначається, що перевірку знань часто проводять одноманітними методами, що вона н ...

Проблемне навчання і його значення для активізації пізнавальної діяльності школярів
Як відомо, процес навчання дуже близький до процесу пізнання. Подібна мета пізнання і навчання: пізнати нове явище, обміркувати його або пізнати предмет у його нових, раніш невідомих якостях через визначення тих відносин, в системі яких виступає предмет. Але учні пізнають нове під керівництвом учит ...