Основні актуальні завдання профілактики асоціальної поведінки та формування соціально-позитивної поведінки старшокласників

Ця тактика заснована на особливо важливих у роботі з важковиховуваними підлітками принципах педагогічного оптимізму, поваги до підлітка, розуміння його душевного стану, зацікавленості у його долі.

Аналіз педагогічної літератури дозволив визначити такі етапи процесу перевиховання:

перший етап - налагодження контакту з вихованцем, пробудження у нього бажання змінитися;

другий етап - спостерігається процес зміни на краще і закріплення позитивних якостей. Під впливом різноманітних прийомів педагогічного впливу, які застосовуються у взаємодії з усією навчально-виховною роботою, підліток поступово включається в життя і діяльність колективу. Цей стан є мовби своєрідним тренінгом на спроможність налагодити здорові взаємостосунки з педагогами, учнями, батьками; третій етап - поступове набуття позитивними якостями міцності і стабільності завдяки вольовим зусиллям вихованця, оволодіння досвідом правильної поведінки.

Позитивна спрямованість процесу перевиховання можлива лише за умови налагодження довірливих відносин між підлітком і фахівцем. Підтримка такого складного психологічного стану, як вихованість, є головним завданням соціального педагога по суті на всіх етапах здійснення процесу перевиховання.

Варто зазначити, що моральне становлення підлітка визначається не лише характером тієї широкої системи суспільних відносин, в яку він включається, але й системою міжособистісних стосунків, які з'являються у нього у найближчому оточенні, у мікросередовищі. Особливості особистості не лише формуються і розкриваються у стосунках з іншими людьми, але якраз через взаємини з людьми їх можна змінити. Вивчаючи ставлення підлітка до дорослих, однолітків, його до самого себе, соціальний педагог має змогу визначити джерело позитивного чи негативного впливу, судити про їх силу, стійкість і на цій основі будувати свою тактику, щоб управляти ними, прогнозувати майбутнє підлітка. Звичайно, що перші паростки взаємостосунків закладаються у сім'ї, коли дитина стає свідком конфліктів між дорослими. Складність взаємостосунків підлітка і дорослої людини полягає ще й у тому, що протидія підлітка породжує у відповідь протидію педагога.

Саме взаємостосунки є мінімальною метою у виховному процесі. Засобом вибудови цих стосунків є спільна діяльність педагога, інших дорослих і підлітків. Із зміною видів діяльності змінюється і характер спілкування, стосунків, які, до речі, також змінюються під впливом вікових знань.

Тому слід сказати, що окрім постійної уваги до особистості підлітка, аналізу його поведінки, педагог повинен постійно контролювати і аналізувати прояв власного ставлення до конкретного підлітка (які можуть сприяти чи перешкоджати взаємодії).

Важливим аспектом виховання є індивідуалізація. Це не лише досконале знання кожного підлітка, але й досить бережне ставлення до особистості. Адже, як зазначає І.С. Кон, ”особистісний підхід у вихованні - не просто врахування індивідуальних особливостей учнів, які відрізняються один від одного. Це перш за все послідовне завжди і у всьому ставлення до нього як до особистості, як до відповідального і самосвідомого суб'єкта діяльності”.

"Культурно-виховний простір школи в умовах демократизації суспільства має будуватися на принципі самоуправління, тому провідна роль в оновленні соціального виховання належить таким виховним сферам: самоуправління (парламент, рада, шкільний кооператив, загальні збори), право і політика (писані закони школи, суд, боротьба за досягнення бажаних змін шкільної життєдіяльності законними і моральними засобами), громадська думка (моральні закони, соціальні цінності школи), соціальна робота (самозахист та самодопомога дітей)"

Для вирішення складних завдань у процесі перевиховання підлітка педагог має володіти відповідними знаннями і вміннями. До них можна віднести:

1. Наукове педагогічне мислення, яке дозволяє правильно орієнтуватися у найбільш складних педагогічних ситуаціях, швидко визначити основне педагогічне завдання. Використовувати ефективні засоби впливу, можливості мікросередовища, громадськості і спонукати підлітка до самовиховання.

2. Висока педагогічна грамотність і психологічне чуття, яке необхідне для з'ясування причин важковиховуваності, рівнів виховуваності підлітка, розуміння особливостей його поведінки в різних ситуаціях.

3. Педагогічний такт і педагогічна етика, завдяки яким складаються нормальні стосунки з важкими підлітками, з'являється можливість взаємовиховання, самовиховання, успішного усунення причин важковиховуваності.

Це цікаво:

Мета та функції контролю
Головною метою контролю є забезпечення ефективності фор­мування знань, умінь, навичок учнів, використання їх на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти. Елементами контролю знань учнів є: перевірка - виявлення рівня знань, умінь та навичок; оціню ...

Управління навчальною діяльністю. Навчальний менеджмент
Навчальна діяльність та її особливості, роль спільної діяльності у навчанні Визнання навчальної діяльності учнів в якості провідної, смислоутворюючої складової процесу навчання, вимагає від викладача глибокого знання і розуміння її сутності, структури, психологічних механізмів її реалізації, а тако ...

Вплив активних методів навчання на формування позитивної мотивації студентів
Одна з найважливіших проблем дидактики - проблема методів навчання - залишається актуальної як у теоретичному, так і безпосередньо в практичному плані. Залежно від її рішення перебувають сам навчальний процес, діяльність викладача й студентів, а отже, і результат навчання у вищій школі в цілому. Те ...