Формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища

Педагогіка і виховання » Формування соціально-позитивної поведінки старшокласників » Формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища

Сторінка 1

Нині проблема виховання духовності не лише не втрачає актуальності, а ще й загострюється, оскільки вироблені в попередні десятиліття суспільні ідеали мали узагальнений, регламентований, державницько-класовий характер і не були зорієнтовані на внутрішній, особистісний світ кожної людини як основу вирішення проблеми. Тому перехід від глобальних суспільних категорій, від публічної риторики про моральність до розуміння духовності як складного психічного феномена самоусвідомлення особистості повинен здійснюватися через взаємозв’язок суб’єктивного фактора та соціального.

Аналіз філософської психолого-педагогічної і соціально-педагогічної літератури з питань сутності духовних цінностей дозволив зробити такі висновки: по-перше, семантичне наповнення поняття "цінність” ускладнює його однозначну дефініцію; по-друге, більшість дослідників звертає особливу увагу на цінності в структурі особистості, вважаючи їх одним із детермінуючих факторів у процесі її формування; по-третє, через цінності, які є індивідуальними для кожної людини, особистість пізнає навколишній світ, визначає власне місце в ньому та взаємини з іншими людьми; по-четверте, на формування духовних цінностей особистості впливає багато чинників, серед яких головну роль відіграють соціальні інститути: сім’я, школа, найближче соціальне оточення, засоби масової інформації.

Духовні цінності кваліфікуються, як вершинні досягнення людства, що являють собою цілеспрямовуючі ідеали для формування особистості, які в повсякденному житті трансформуються у ціннісні орієнтації, що упорядковують поведінку особистості.

Виховання - це педагогічне керівництво індивідуальним становленням людської особистості, формуванням її рис і якостей, що відповідають вимогам суспільства, його ідеалам. Виховання духовної творчої особистості учня як суб’єкта соціальних відносин передбачає педагогічне керівництво розвитком потенційних (креативних) можливостей кожної дитини, формування у неї таких мотивів, рис, якостей, які притаманні творчій, освіченій високоморальній людині і забезпечують індивідуальне становлення духовних цінностей особистості.

Таким чином, у педагогічному плані феномен духовності традиційно співвідноситься з когнітивно-інтелектуальними, чуттєво-емоційними процесами, самосвідомістю та волею особистості, що відображається в її діяльності та поведінці. Характерним показником духовності є моральна, естетична та етична спрямованість особистості.

Концептуальним положенням дослідження є загальноприйнята думка, що механізм формування духовних цінностей розглядається як ріст особистості: від формування високодуховних потреб і мотивів у сфері спрямованості, пошуку та засвоєння відповідної значущої інформації - до формування задумів, цілей, планів, програм високодуховної діяльності, поведінки, дій і вчинків та отримання відповідних результатів перетворення особистості (зміна ставлень, самооцінки, досвіду тощо). Завдяки цьому відбувається розвиток якостей високодуховної особистості за всіма її підструктурами, формування готовності до подальших високоморальних, пізнавальних і творчих дій.

Науково-педагогічний аналіз досліджень, присвячених питанню формування духовних цінностей старшокласників свідчить про соціально-педагогічну значущість окресленої проблеми. Метою формування духовних цінностей старшокласників є виховання у них високих інтелектуально-моральних інтересів і запитів, ціннісних поглядів, орієнтацій та переконань, створення таких умов, які б сприяли розвиткові моральної активності старшокласників, формуванню моральної спрямованості їхньої психічної діяльності, потягів, інтересів, поглядів, думок, переконань. Вирішальною умовою формування духовних цінностей старшокласників є цілеспрямована багатоаспектна і всебічна діяльність у контексті ціннісного самоусвідомлення особистості. Забезпечити це може цілеспрямована система соціально-педагогічної і психологічної взаємодії педагогів з учнями.

Страницы: 1 2 3

Це цікаво:

Роль спадковості і середовища в розвитку і формуванні особистості
Спадковість – це відновлення у нащадків біологічної подібності. У спадковість передаються: тип нервової системи, деякі безумовні рефлекси (оборонний, орієнтовний), конституція тіла, зовнішні ознаки та власне людські задатки (високоорганізований мозок, задатки до мови, ходіння у вертикальному положе ...

Система навчання у вищій професійній освіті
У 1632 році у "Великій дидактиці" Ян Амос Коменський обґрунтував доцільність форм та систем навчання. До ХVІІ ст. було індивідуальне навчання студентів. Нині є три системи навчання: індивідуальна, класно-урочна, лекційно-семінарська. У вищій школі вони всі використовуються: індивідуальна ...

Вимоги до текстів для навчання аудіювання
Аудіювання використовується як засіб ознайомлення учнів з новим мовним або мовленнєвим матеріалом. Матеріальною основою аудіювання є аудіотекст. Як і всякий текст, він має свою композицію, структуру і смислову організацію. На відміну від письмового тексту він інтонаційно оформлений, а його відтворе ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com