Формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища

Педагогіка і виховання » Формування соціально-позитивної поведінки старшокласників » Формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища

Сторінка 2

Духовна цінність є багатовимірним феноменом, пов’язаним з особливими механізмами в емоційній сфері особистості. Емоційному сприйняттю об’єктів передує когнітивний акт, раціональна оцінка і тільки згодом - емоційна реакція. У соціально-педагогічних дослідженнях наголошено на істотних її ознаках: здатність задовольняти яку-небудь потребу; здатність викликати емоційне ставлення до об’єкта (матеріального або духовного); значущість або корисність для суб’єкта; стимулювання активності особистості; регуляція поведінки на підставі ідеалів, норм.

Здійснений аналіз тлумачень семантики духовних цінностей дозволив сформулювати робочі дефініції духовності та духовних цінностей. Під духовними цінностями розуміємо особистісні якості людини, які своєрідно, у контексті культурно-історичних ідеалів людства, спонукають, регулюють індивідуальні вчинки і поведінку. Загальна схема співвідношення між дефініціями, що розглядаються, така: духовність - духовні цінності - ціннісні орієнтації.

Вивчення стану проблеми формування духовних цінностей старшокласників дозволяє констатувати, що головним у формуванні духовних цінностей є особистісно орієнтований підхід, який передбачає спрямованість соціально-педагогічної діяльності на формування духовної особистості.

Загальноприйнятим є той факт, що старший шкільний вік є сенситивним періодом для становлення структури особистості, зокрема системи її духовних цінностей. Тому достатню увагу приділено розгляду соціально-педагогічного портрету старшокласників. Це період активної соціалізації особистості. Серед соціально-психологічних якостей старшокласників найважливіше місце посідають соціальні і духовні характеристики. Соціалізуючись та засвоюючи інтелектуальний досвід людства, учні готуються до процесу відтворення засвоєних знань, норм, цінностей на наступних етапах життєвого шляху. Підготовка до самостійної життєдіяльності значною мірою визначає формування Я-образу і його місце у системі життєвих стосунків. Сфера життєдіяльності старшокласників значно розширюється, збільшується діапазон ролей, які повинні і можуть бути освоєні ними у цьому віці. Соціальна ситуація становлення старшокласників загострює їхню потребу в самоствердженні, це вік професійного самовизначення, вибору трудового покликання. Старшокласник спрямований у майбутнє, живе майбутнім, мріє про нього, ідеалізує його. Головною потребою цього віку є визначення власної значущості, пізнання сенсу життя, щастя. У цьому віці створюються сприятливі умови для активізації внутрішньої суперечності особистості старшокласника: між реальним та бажаним "Я”. Це найбільш продуктивний час для формування відповідальності за своє самовдосконалення, моральний та естетичний вигляд своєї особи.

Необхідно визначити сутність та структуру соціально-виховуючого середовища та висвітлити його вплив на формування духовних цінностей старшокласників, розкрито етапи формування цінностей та обґрунтовано соціально-педагогічні принципи цього процесу; розробити та експериментально перевірено методики діагностування рівня сформованості духовних цінностей і методики формування духовних цінностей старшокласників.

Теоретичною основою для визначення сутності поняття "соціально-виховуюче середовище” є концепції сучасних дослідників, які висвітлюють різноманітні аспекти категорії "середовище” (В. Бочарова, Л. Буєва, Ю. Мануйлов, Л. Новикова, Н. Селіванова, В. Семенов), сутність понять "навчально-терапевтичне середовище” (Г. Любимова), "спосіб життя школи" (О. Тубельський), "спосіб життя закладу освіти”, "дух школи”, "корпоративний дух школи”, "організаційний клімат школи" (О. Гуменюк), "освітній простір" (А. Валицька, І. Фрумін, Б. Ельконін), "виховний простір”, "виховна система" (Л. Новикова, Н. Селіванова та ін.), "творче освітнє середовище” (В. Ясвін). Аналіз наукової літератури дозволяє розглядати поняття "соціально-виховуюче середовище”, по-перше, у вимірах соціальної педагогіки як єдність дій школи, сім’ї, позашкільних державних та громадських елементів, інформаційно-культурного середовища; по-друге, як сукупність матеріальних вимог відповідно до педагогічних, ергономічних, санітарно-гігієнічних вимог до навчально-виховного процесу.

Страницы: 1 2 3

Це цікаво:

Організаційні методичні аспекти застосування методу Case Studies
Учбові ситуації надають групі можливість удосконалювати навики вирішення проблем і ухвалення рішенні. Це один з найбільш перевірених засобів досягнення активної участі студентів в груповій роботі. Вони також допомагають усвідомити, що рідко коли реальні проблеми мають єдино правильні або неправильн ...

Розвиток видів і процесів пам`яті у дітей молодшого шкільного віку
У сучаснiй системi виховання молодший шкiльний вiк охоплює перiод життя дитини 7–11 рокiв (1 – 4 класи школи). Найбiльш характерна риса даного перiоду полягає в тому, що в цьому вiцi дошкiльник стає школярем. Це перехiдний перiод, коли дитина поєднує в собi риси дошкiльного дитинства з особливостям ...

Сучасні концепції постановки даної проблеми
Вчені давно цікавилися тим, що зумовлює поведінкові відхилення у дітей і що можна зробити, щоб попередити виникнення цих відхилень. Грецькі філософи Демокрит, Платон, Аристотель були переконані в тому, що виховання шляхом переконань має позитивний вплив на розвиток вихованців. Так, Демокрит вважав, ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com