Моральне і естетичне виховання молодших школярів

Важливою соціально-педагогічною проблемою всебічного розвитку особистості В.Сухомлинський вважав виховання потреб, культури, бажань, шо є моральним сенсом шкільного життя. У сучасній школі ця проблема набуває неабиякої ваги через те, що значна частина дітей сповідує низькоморальні потреби та бажання. Це в свою чергу сприяє розбещенню вихованців, якими поповнюється наше суспільство. Запобігти такому злу можна завдяки багатогранному духовному життю школи. Щоб сформувати культуру бажань, необхідно, вважав Сухомлинський, навчити школярів азбуки моральної культури.

У науково-методичній праці "Як виховати справжню людину" йдеться про моральний ідеал, який увібрав в себе найкращі риси менталітету українського народу. В ній розкриваються конкретні принципи, істини, повчання, настанови, рекомендації тощо. Подаються вони у вигляді чотирнадцяти Законів дружби, правил "Десять не можна", "Дев'ять негідних речей" та ін. Тут розкриваються зміст і методика роботи щодо виховання у дітей любові до Батьківщини і громадянства, ставлення до людей, батьків, рідних, близьких і обов'язку перед ними, розуміння життя, добра і зла в ньому, виховання високих моральних якостей і норм поведінки. У цій праці вперше у вітчизняній педагогіці автор глибоко розкриває суть таких понять як людяність, патріотизм, відповідальність, гідність, терпимість, тактовність та ін. На конкретних прикладах подається методика утвердження у юних душах почуття совісті, сорому, справедливості, скромності, щедрості, милосердя.

Засвоєння дітьми азбуки моральної культури дає їм змогу олюднювати свої вчинки, опановувати духовні цінності свого народу, розуміти мету і сенс життя.

Народна філософія і народна педагогіка — невичерпне джерело науково-педагогічної думки та практичної діяльності В.О.Сухомлинського.

Педагог був переконаний, що виховання духовності школярів немислиме без процесу усвідомлення народних зяичаїв. обрядів та традицій, а виховання національної свідомості учнів — без формування у них емоційного ставлення до народних джерел, В. Сухомлинський уважно вивчав історико-культурні і педагогічні традиції українського народу, а також мав глибокі енциклопедичні знання з людинознавства і народознавства. Ці знання про людину, народ і націю педагог зумів використати у роботі з формування складного і багатогранного внутрішнього світу дитини.

Важливе місце в системі педагогічних поглядів та практичній діяльності В. О.Сухомлинського посідає використання народної міфології — важливого засобу морально-етичного виховання школярів та формування творчої особистості. Особлива роль тут відводиться народній казці - яка охоплює дітей оригінальністю свого змісту, високим польотом творчої фантазії, знайомить дітей з духовними надбанням народу. "Казка — це духовні багатства народної істини, пізнаючи яку, дитина пізнає серцем життя народу". — писав В. О. Сухомлинський у книзі "Серце віддаю дітям". Педагог стверджував, що головне в народних казці те, що в них закладені глибокі філософські істини, послухавши і сприйнявши які діти замислюються над проблемами життя.

Діти знаходять глибоке задоволення в тому, що їхня думка живе у світі казкових образів. "П'ять, десять разів,— пише В.О. Сухомлинський, — дитина може переказувати одну і ту саму казку і щоразу відкривати в ній щось нове. В казкових образах перший крок від яскравого живого - конкретного до абстрактного" ("Серце віддаю дітям").

Наші діти водночас шукають відповідь на сто і більше запитань різного змісту: як женуть зорі і чому плаче дощ? Звідки взялася дівчинка і як у лелеки з'явились червоні чобітки? Що чує стрибунець? Чому павуки хотіли закрити сонце? Чому півень встає раніше за всіх? Щоб дати відповідь на всі ці запитання в ранньому дитячому віці треба звернутись до мудрої і благородної народної казки, яка вмить і виховує.

Діти Педагога знали і переказували різноманітні казки, створені народом і окремими авторами; самі складали казки.

Талановитий педагог гостріше інших розумів небезпеку перевантаження дитячої особистості розумовими та фізичними видами діяльності і зв'язане з ним передчасне вмирання дитинства. Він всіляко розширював, піднімав стелю дитячості свідомості шляхом творення казки.

У школі В. О. Сухомлинського всі до одного вчителі - талановиті. Він розробив разом із ними систему підготовки школярів до створення власних казок через уроки-роздуми. Мета яких познайомити дітей із навколишньою дійсністю, з природним, тваринним і рослинним світом.

Це цікаво:

Основи методики роботи
Таким чином, для розвитку пам'яті треба розвивати мислення, що в свою чергу підвищуватиме навчально-пізнавальну активність, Цей процес завжди починається у молодшому шкільному віці із здивування, з констатації чогось нового, невідомого, незрозумілого. Це незвичайне, невідоме формулюється в мові у в ...

Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів, вимоги до його організації та проведення. Державна підсумкова атестація школярів із біології
Тематичне й підсумкове оцінювання є обов'язковими. Тематичне оцінювання націлює на перевірку знань учнів з однієї теми. Проте оптимальною вважається перевірка засвоєння навчального матеріалу, який вивчався протягом 6-8 уроків, бо реалізує не лише контрольну функцію, а й стимулюючу та коригувальну й ...

Місце табличного і позатабличного множення і ділення в змісті початкового курсу математики
Практична й духовна значущість математики в навчанні, розвитку та вихованні молодших школярів визначає такі основні компоненти початкової математичної освіти: знання про натуральні числа і дії над ними, вміння використовувати ці знання в повсякденному житті; початкові алгебраїчні й геометричні уявл ...