Основні напрямки з розвитку мовлення молодших школярів

– будуються вони на основі системи текстів з огляду на їх культурологічні, дидактичні, розвивальні та виховні функції;

– програмують таку постановку завдань, яка спонукає дітей до словесної творчості та одночасно націлює на розв'язання лексичних, граматичних, правописних завдань.

Зміст, методи, прийоми застосування комплексних вправ визначаються вихідним принципом єдності на всіх етапах пізнання двох взаємопов'язаних процесів:

1) засвоєння мовних знань;

2) оволодіння вміннями використовувати мовні засоби для вираження думки.

Істотно важливим у змісті комплексних вправ є те, що ґрунтуються вони на дидактичних і розвивальних функціях опорних умінь як базового компонента програмового матеріалу та зорієнтовані на механізми мовлення.

Форми презентації навчального матеріалу програмуються раціональним співвідношенням емоційно-образного та логіко-понятійного компонентів, що є визначальною умовою гармонізації педагогічних впливів. Досягається цей методичний підхід розвивальними, дидактичними й культурологічними можливостями текстів і системним використанням міжпредметних зв'язків та засобів інтеграції.

Способи керівництва пізнавальною та мовленнєвою діяльністю передбачають поетапний характер управління, загальну спрямованість на зону найближчого розвитку (Л. Виготський), будуються з позицій педагогіки співробітництва (Ш. Амонашвілі).

Єдність розглянутих змістового, процесуального та мотиваційного аспектів вивчення рідної мови у контексті мовленнєвої діяльності знаходить вираження в тому, що комплексні вправи будуються за сукупністю означених параметрів і поділяються на такі види.

Такий системний підхід до організації навчально-виховного процесу програмує виділення відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти чотирьох змістових ліній – лінгвістичної, культурологічної, комунікативної, діяльнісної та реалізацію цих чотирьох змістових напрямків у їх взаємодії і взаємозумовленості.

Організація емоційно-образної діяльності учня в процесі опанування мовних знань

Розробляючи мотиваційну основу пізнання рідної мови в контексті мовленнєвої діяльності, виходимо із закономірностей розвитку пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери молодших школярів (В. Вернадський, О. Потебня, І. Огієнко, К Ушинський, В. Сухомлинський, Н. Маслова).

Для дитини стимулом розумових дій не може стати кінцева мета – оволодіння знаннями (як у дорослих). Джерело бажання вчитися – в емоційному забарвленні думки. її розум виховується серед наочних образів, насамперед серед природи – серед луків, лісів, полів.

Природа мозку дитини потребує переключення з конкретного образу на обробку інформації про нього. Тому навчання рідної мови в початкових класах має бути невіддільним від фантазії, гри, духовного спілкування з природою, самобутньої творчості, зокрема словесної.

Отже, духовне життя дитини, різні види її діяльності і передусім словесна творчість, стають засобами пізнання законів рідної мови.

Такий діяльнісний, комунікативний підхід до організації лінгвістичного матеріалу дає можливість представити мовні явища (фонетичні, лексичні, граматичні, інтонаційні) у процесі пізнання як функціонуючі. Завдяки цьому значно підсилюється функціонально-семантичний аспект характеристики мовних знань.

Під час формування мовних понять маємо змогу одночасно:

– вести спостереження за тим, як взаємодіють фонетичні, лексичні, граматичні засоби в процесі комунікації, яка їхня роль у вираженні думки;

– навчати дітей добирати влучні мовні засоби з огляду на мету та умови спілкування.

Цим досягається стійкий пізнавальний інтерес до опанування граматичних умінь та правописних навичок, бажання вчитися.

Основним засобом організації мовленнєвої діяльності дітей на уроці є тексти трьох джерел:

– народна мудрість, виплекана віками – казки, міфи, легенди, пісні, думи, загадки, прислів'я, приказки;

– натхненне, пристрасне слово майстрів української літератури – Г.Сковороди і Т.Шевченка, І. Франка і Лесі Українки, Б. Грінченка І Олени Пчілки, М. Коцюбинського і В. Винниченка, О. Олеся і М. Вороного, Л. Костенко і В. Стуса, О. Гончара і Г. Тютюнника, В. Симоненка і В. Сухомлинського;

– майстерні, захоплюючі зразки науково-пізнавальної літератури.

Матір'ю навчання стають, таким чином, не розрізнені слова і речення, а самі взірці красного письменства, одухотворені ідеалами правди, добра, краси, істини. Від уроку до уроку змінюється зміст граматичних знань, які опановують діти. Незмінною ж залишається владна сила художнього образу як втілення віри народної в торжество добра над злом. Цей могутній емоційно-естетичний струмінь викликає те почуття радісної схвильованості, без якого не може повноцінно розвиватися думка дитини, йти від наочних образів-до абстрактних узагальнень, успішно долати шлях від явища до сутності. Бажання вчитися, мотиваційний аспект пізнання значно підсилюється також завдяки тому, що тексти, дібрані для створення мовленнєвих ситуацій та побудови комплексних вправ, поєднуються з різними видами діяльності, в яких найповніше розкриваються нахили, інтереси дітей молодшого шкільного віку (грою, драматизацією, спостереженнями за довкіллям, дослідницькою діяльністю та художньою).

Це цікаво:

Школи Франції
Початкова освіта у Франції є обов'язковою і безкоштовною. Більшість дітей уже з 2-3 років відвідують так звані "материнські школи" (ecoles matemelles), у яких педагоги й психологи 3-4 роки готують їх до школи. У школу діти йдуть у віці 6 років. Прийнята у Франції система шкільної освіти р ...

Мотиваційно-ціннісна сфера особистості підлітка та роль сім’ї як соціального фактору у її формуванні
Родина, – пише Т. Бессонова, – це перший стійкий колектив у житті кожної людини. В процесі формування особистості родина відіграє чільну роль. Тут дитина здобуває уміння і навички в спілкуванні та людському взаєморозумінні, тут починає формуватися моральне обличчя і відбувається професійне самовизн ...

Наукове вивчення як основна форма наукової роботи
Будь-яке наукове дослідження від творчого задуму до кінцевого оформлення наукової праці здійснюється індивідуально. Проте можна визначити і деякі загальні методологічні підходи до його проведення, що прийнято називати вивченням у науковому сенсі. Сучасне науково-теоретичне мислення намагається дійт ...