Методичні рекомендації вчителям щодо використання системи комплексних вправ в контексті проблеми мовленнєвого розвитку учнів 1-4 класів

Розгляд мовних знань у функціонально-комунікативному аспекті відкриває широкі перспективи для конструювання методики розвивального навчання.

Провідні принципи розвивального навчання (Л. Занков) знаходять методичну конкретизацію в розробленій системі комплексних вправ та їх послідовності в навчально-виховному процесі

Розвивальна сутність комплексних вправ полягає в тому, що:

1) будуються вони на основі зв'язних текстів із врахуванням їхніх культурологічних, розвивальних та дидактичних можливостей;

2) способи добору й використання зв'язних текстів (як матеріалу комплексних вправ) зорієнтовані на структуру процесу формування мовних знань у єдності їх засвоєння і застосування та сукупність дидактичних цілей уроку, активізують механізми мовлення;

3) тематична єдність дидактичного текстового матеріалу до уроку рідної мови та інших навчальних предметів є засобом організації міри допомоги:

а) дає змогу поєднати різні види мовленнєвої діяльності (сприймання тексту, відновлення, поширення, переконструювання, редагування, переказування, побудову тексту) з грою, драматизацією, предметно-практичною та дослідницькою діяльністю, спілкуванням з музикою, картиною, природою, завдяки чому підвищується емоційно-естетичний струмінь у пізнанні як необхідний компонент успішної навчальної діяльності та її мотивації;

б) сконструювати систему пізнавальних та проблемних завдань за мірою допомоги, рівнем творчості (з орієнтацією на зону найближчого розвитку), систему алгоритмів, пам'яток, опор; поєднати абстрактне (словесно-графічне й графічне унаочнення) та емоційно-образне, чим досягається гармонізація педагогічних впливів, підвищується результативність навчання, індивідуалізація, розвивальна (креативна) спрямованість;

в) домогтися оптимального співвідношення колективної, групової (парної) та індивідуальної діяльності на різних етапах оволодіння комунікативними, граматичними вміннями й правописними навичками;

4) послідовність комплексних вправ визначається з огляду на опорні вміння – базовий компонент програми.

Розвиток мовлення розглядається як основоположний розділ Програми з навчання грамоти, як провідний принцип опанування грамоти, що пронизує і об’єднує всю мовленнєву діяльність учнів. У Програмі окреслено основні напрямки роботи з розвитку мовлення, у руслі яких має працювати вчитель.

1. Удосконалювати звуковимови і культуру мовлення.

2. Робота над збагаченням, уточненням і активізацією словника.

3. Удосконалення граматичного ряду.

4. Розвиток зв’язного мовлення.

Обґрунтованість цих завдань та важливість їх розв’язання є безперечною. Підпорядковуючись одній меті – розвитку мовлення, але впливаючи на цей процес з різних боків, захоплюючи різні рівні мови – фонетичний, лексичний, граматичний та зв’язне мовлення, – ці завдання служать оптимальному розвитку мовлення першокласників. Але як показала практика роботи в школі та аналіз педагогічного досвіду, більшість вчителів розв’язує ці завдання ізольовано один від одного, безсистемно. Як наслідок, у дітей не закладається уявлення про мову як про єдину сукупність мовних знаків, систему категорій, граматичних форм і норм, про мовлення як процес вираження своїх думок у фонетично, лексично і граматично правильній формі.

Всі наведені нижче вправи побудовані відповідно до Програми з розвитку мовлення.

Так, зокрема, розглядаючи урок за темою “Звук [o]”, слід врахувати його мету і завдання, які спрямовані на розвиток мовлення і реалізуються за допомогою комплексу вправ.

Це цікаво:

Внесок провідних спеціалістів в галузі документознавства
Відповіді на запити ринку праці, суспільства, держави, вимоги модернізації освіти у рамках загальнонаціональної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття) дозволяють нам стверджувати про об’єктивну раціональність обраних підходів і їх перспективність. Із цього погляду, документознавча професіологія м ...

Особистісно-орієнтована стратегія педагогічної взаємодії
Особистісно-орієнтована стратегія педагогічної взаємодії характеризується такими особливостями: ставленням до учня як суб'єкту власного розвитку; орієнтацією на розвиток і саморозвиток його особистості; створенням умов для самореалізації і самовизначення особистості; установленням суб'єкт-суб'єктни ...

Методика застосування засобів навчання географії
Наочність у викладанні географії має першорядне значення. Коли вчитель ілюструє своє пояснення на класній дошці графічно, а учні слідом за вчителем змальовують ці нескладні малюнки в зошиті, відбувається мимовільне запам'ятовування явища, пов'язаного з конкретною діяльністю школяра. Незалежно від м ...