4. впроваджувати нестандартні уроки;
5. використовувати яскраву динамічну наочність з метою організувати колективну учбову діяльність;
6. вести облік учнівських досягнень, залучаючи до цієї роботи самих учнів;
7. бути зорієнтованим на активну дидактичну взаємодію;
8. будувати урок так, щоб він забезпечував розвиток пізнавальних інтересів учнів
сприяє організації активного дидактичного спілкування на рівні «вчитель-учень».
Проблема організації активного дидактичного спілкування на рівні «вчитель-учень» викликала інтерес і розвивалась у працях багатьох педагогів, зокрема В. Кан-Калика, А.Лєонтьєва, Е. Страчова, Б. Антоньєва, Я. Корчака та ін. Продовжує вона досліджуватись і в наш час. Багато вчителів шукають способи підвищення ефективності дидактичного спілкування, можливості його оптимального поєднання з іншими методами навчання, що дало б змогу підвищити якість навчального процесу в цілому.
З психологічної точки зору, необхідною умовою організації активного дидактичного спілкування на рівні «вчитель-учень» є забезпечення атмосфери довіри і взаєморозуміння, максимальне зниження стану тривожності у дітей, що забезпечується демократичним стилем спілкування, позитивною, оптимістичною установкою вчителя щодо учнів; навчального процесу в цілому і учнів до вчителя; взаємною гуманістичною спрямованістю, особистісною орієнтацією спілкування.
Навчання повинно приносити дітям радість, позитивні емоції, що допоможе викликати у них інтерес, допитливість.
Особливу увагу слід звернути на мовлення вчителя. Воно повинно бути емоційним, зрозумілим, доступним, живим, образним і особистісно спрямованим. Крім того, важливе значення має рівень розвитку у вчителя, уваги, спостережливості, уяви, педагогічного мислення, вміння орієнтуватися у постійно змінюваних ситуаціях спілкування.
Щоб організувати активне дидактичне спілкування на рівні «вчитель-учень» у початковій школі вчителі використовують різноманітні розвивальні, рольові та ділові ігри, проблемні ситуації, «цікавинки», роботу «здобувачів знань», завдання творчого, пошукового характеру.
Як підтвердило наше дослідження для досягнення цієї ж мети вчителеві необхідно вміло поєднувати різноманітні методи навчання, при вивченні нового матеріалу опиратись на досвід, здобутий учнями на попередніх уроках чи в позаурочний час, що сприятиме встановленню асоціацій із уже відомим матеріалом; проводити нестандартні уроки, використовувати яскраву динамічну наочність з метою організації колективної учбової діяльності, ігрові моменти, вести облік учнівських досягнень, наприклад, у формі таблиці «Ти найкращий у…», залучаючи до цього самих учнів.
Урок повинен бути спрямований на забезпечення пізнавальних потреб учнів. Так, міміка, поза вчителя – усе повинно вказувати на те, що йому не байдуже до того, як учнями вирішуються різноманітні завдання, що він прийшов вчитися разом з дітьми, а не лише повчати. Таке спілкування відбувається на суб’єкт-суб’єктному рівні, тобто є особистісно-орієнтованим.
Це цікаво:
Педагогічне керування пізнавальною діяльністю учнів
Розбудова національної системи освіти активізувала педагогічні пошуки, зокрема пошуки оптимальної організації навчально-виховного процесу, який поєднує практичні дії й аналітичний процес: планування, педагогічний аналіз, коригування, збір інформації, аналітичне оцінювання інформації, контроль, стим ...
Лекційно-семінарсько-залікова технологія
Для школи це новий тип технології, що складає з форм навчальної діяльності, характерних для вузів. Оскільки старша школа орієнтована в більшій мері на вступ до вузу, у ній реалізується профільне навчання, тому старшокласників варто заздалегідь готувати до нового освітнього середовища. Для вчителя і ...
Суть контролю навчання як дидактичного поняття
Контроль, або перевірка результатів навчання, є обов'язковим компонентом процесу навчання. Він має місце на всіх етапах процесу навчання, але особливого значення набуває після вивчення якого-небудь розділу програми і завершення ступеня навчання. Суть перевірки результатів навчання полягає у виявлен ...
На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.