Співвідношення невизначеностей

Сторінка 2

Надзвичайно плідним для квантової механіки стали 1925-1926 рр., коли було закладено математичні основи так званої нової квантової механіки. Саме тоді практично водночас було запропоновано два підходи до квантової фізики: у формі хвильової механіки та в матричній формі в працях В.Гейзенберга, М.Борна, Е. Жордана.

У 1926 році М.Борн, П.Вінер, П.А.М.Дірак, Г.Вейль сформулювали принцип, згідно з яким кожній фізичній величині ставиться у відповідність оператор. Як з’ясувалося пізніше, таке зіставлення не є простою процедурою, в питання однозначності “приписування” фізичним величинам операторів дискутується і досі.

У 1927 році В.Гейзенберг відкрив співвідношення невизначеностей для середньоквадратичних відхилень канонічно спряжених координати та імпульсу :

Інтерпретація гейзенбергівського принципу невизначеності та фізичний зміст хвильової функції як амплітуди ймовірностей були предметом дискусій на багатьох фізичних конгресах. Одним із результатів цих дискусій є принцип доповнювальності Бора (1927 р.): вимірювання імпульсно-енергетичних та просторово-часових характеристик є взаємнодоповнювальними в описі квантового об’єкта.

Завершився етап створення квантової механіки відкриттям англійським фізиком-теоретиком П.А.М.Діраком (1902-1984) в 1928 році релятивістського хвильового рівняння для електрона. На той час було відоме релятивістське квантове рівняння, яке тепер називають рівнянням Кляйна-Гордона-Фока, хоча вперше, як уже вказувалось, його запропонував Шредінгер. Воно не влаштовувало Дірака з двох причин. По-перше, хвильова функція в цій теорії має густину ймовірності, що може набувати від’ємних значень. По-друге, у це рівняння входять другі похідні за часом, що суперечить загальним принципам квантової механіки. У зв’язку з цим Дірака дивував той факт, що багатьох фізиків, у тому числі й Бора, до якого він звертався, влаштовувало це рівняння.

Несуперечливе об’єднання основних принципів квантової теорії й релятивістської механіки Дірак здійснив несподіваним способом добування кореня квадратного і отримав своє знамените рівняння для електрона. З цього рівняння Дірак винайшов на “на папері” позитрон, який відкрив експериментально американський фізик К. Андерсон у 1932 році.

У 50-х роках американський фізик Річард Фейнман запропонував ще одне формулювання квантової механіки на основі функціональних інтегралів по траєкторіях. Фейманове формулювання має низку технічних (практичних) переваг перед класичними теоріями Шредінгера й Гейзенберга

Страницы: 1 2 

Це цікаво:

Спрямовуюча роль батьків у адаптуванні підлітків до життя
Роль батьків у розвитку дитини У гарних батьків виростають гарні діти. Як часто чуємо ми це твердження, що важко пояснити, що ж це таке - гарні батьки. Майбутні батьки думають, що гарними можна стати, вивчивши спеціальну літературу чи опанувавши особливі методи виховання. Безсумнівно, педагогічні і ...

Роль наочності у процесі засвоєння навчального матеріалу учнями
Застосування наочних методів навчання на уроці обумовлене дидактич-ним принципом наочності і реалізується у використанні в навчальному процесі, в тому числі і в процесі навчання грамоти, різноманітних наочних посібників. Своє обґрунтування принцип наочності одержав у „Великій дидактиці” Я. А. Комен ...

Етапи формування середовищного підходу у педагогічній теорії
Виховні можливості середовища почали враховувати ще в первісному суспільстві, коли поступово відбувався перехід від пристосування до навколишнього середовища до його перетворення в своїх цілях. Соціальний досвід, що постійно накопичувався міг засвоюватися поколіннями тільки за умови цілеспрямовано ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com