Підготовча до школи група

Педагог продовжує формувати співецьке дихання: учить робити видих за рахунок поступової витрати дихання на усю тривалість музичної фрази; навчає короткому, енергійному, обов'язково з невеликою затримкою вдиху, не допускаючи при цьому підняття плечей. В даному випадку може бути використана наступна гра. Дитина кладе праву руку на живіт. По команді педагога "Вдих" і одночасному підняттю руки вгору він робить вдих і затримує дихання. При цьому дихати необхідно носом. Слід пам'ятати, що основною вимогою, що пред'являється до художнього вокального виконання, є правильний красивий співецький звук. Головними методами вокальної роботи є вокальний показ усне пояснення і співецькі вправи. Не слідує дітям співати погано вивчений матеріал і дозувати тривалість співу без супроводу; на кожному занятті необхідно закріплювати засвоєний матеріал.

Необхідно звертати увагу дітей на активність губ, чітку вимову приголосних, особливо у кінці слова; виробляти дикцію за допомогою спеціальних вправ - жартів-примовок, скоромовок: "Йшла Саша по шосе і смоктала сушку".В ході роботи над співом велика увага приділяється творчим завданням, які умовно діляться на три цикли.

Перший цикл - закріплення досвіду, що вже мається, наслідування звуків, які дитина не раз чула (як звучить барабан, грає труба і так далі); твору своєї мелодії колисковою.

Другий цикл завдань - це питання і відповіді в ігровій формі. При цьому важливо активізувати дітей в передачі різних інтонацій : тужливих, прохальних, сердитих, радісних. Наприклад, виконання пісеньки кози з казки "Вовк і семеро брикаються" - то від імені кози, то від імені вовка.

Третій цикл - це імпровізація на заданий текст, який має бути контрастним по настрою, коротким і образним (можна використовувати вірші С. Маршака і А. Варто). Спочатку діти вигадують на текст мелодію, потім самі придумують слова і мелодію, а надалі імпровізують в одному певному жанрі: марш, пісня, танець.

Музично-дидактичні ігри

Вони залишаються ефективним засобом формування ритмічного, тембрового і динамічного слуху у дітей 6-7 років. Ці ігри, як і в попередніх групах, розучуються на заняттях, потім переносяться в самостійну ігрову діяльність. У цій віковій групі особливе місце займають дидактичні ігри, придумані дітьми аналогічно, з якими вони знайомляться на заняттях.

Ігри бажано проводити перед співом, оскільки вони сприяють розвитку слухової зосередженості, такої необхідної саме в співі.

Музично-ритмічні рухи

Вони мають особливе значення в роботі з дітьми цього віку, оскільки діти вже здатні за допомогою рухів розвинути і передати художній образ, в якому обов'язково відбиваються зіставлення контрастних і схожих структур твору, забарвленість ладу, розмір, ритмічний малюнок, динаміка, відтінки, темпові зміни. Педагог повинен навчити дітей передавати свої емоційні переживання через рухи. Для цього необхідно сприяти розвитку у них здібності володіти своїм тілом. Усвідомлений рух дозволить глибше сприйняти музику і виразніше передати те емоційний стан, який викликає музичний твір. Існують вправи, що розвивають уміння танцювати, гнучкість, стійкість або злиту рухів. Так, вправа "Передача хусточки" розвиває ритмічну чіткість рухів, готує до виконання плавних рухів.

Не менш важливою залишається проблема вибору прийомів і методів навчання, покликаних створити на заняттях атмосферу захопленості, щоб діти займалися музично-ритмічними рухами не з примусу, а тому, що це цікаво і подобається ім. Тут можна використовувати ігровий метод, сприяючий органічному проникненню дитини в художній задум, що налаштовує його на емоційне освоєння рухів і допомагає скоординувати рухи з музикою. Наприклад, вправа "Поїдемо на каток", згідно з яким діти повинні уявити, на якому виді транспорту поїдуть на каток, і зображувати, як вони "їдуть", передаючи характер руху; а потім показати, як катаються на ковзанах.

Це цікаво:

Психолого-педагогічна характеристика пізнавальних можливостей учнів у навчанні історії
Сучасними істориками досвід школи 30–40-х рр. XX в. характеризується як «бездітна педагогіка» із властивим їй відношенням до дитини як до «матеріалу», а до освіти й виховання – як до «озброєння знаннями» і «виробленню» певних якостей – заданих параметрів особистості. Не дивно, що в теоретичних прац ...

Історія методів навчання грамоти
Найпоширенішими методами навчання грамоти в минулому вітчизняної школи були такі: буквоскладовий, складовий, звуковий і цілих слів. Буквоскладовий метод. Найдавнішим методом навчання грамоти, який довгий час застосовувався в школах Росії, був буквоскладовий метод. Це синтетичний буквений метод. Про ...

Течії зарубіжної педагогіки. Їхні методологічні основи
В зарубіжній педагогіці багато різноманітних течій: 1. філософські напрямки: екзистенціалізм, що проповідує вирішальну роль внутрішніх, спонтанних запитів; неотомізм, що пропагує ідеї над розуму і Бога, закликає до виховання духовності; прагматизм, що вважає необхідним засвоєння знань тільки в проц ...