Проблема організації естетичного розвиваючого середовища в ДНЗ

Естетичне виховання – цілеспрямований процес формування творчої особистості, здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне і створювати художні цінності.

Таке визначення Б.Т.Ліхачева має відношення до зрілої особистості. Однак і діти в дошкільному і навіть у ранньому віці здатні реагувати на прекрасне в оточуючому їх середовищі, музиці, поезії, творах образотворчого мистецтва, природі, самі прагнуть малювати, ліпити, співати, танцювати, складати вірші. Ці спостереження за дітьми дають підстави вважати, що естетичне виховання можливо і необхідно вже стосовно до дітей дошкільного віку.

Естетичне виховання – найважливіша сторона виховання дитини. Воно сприяє збагаченню чуттєвого досвіду, емоційної сфери особистості, впливає на пізнання моральної сторони дійсності (відомо, що для дошкільника поняття «гарний» і «добрий» майже ідентичні), підвищує і пізнавальну активність, навіть впливає на фізичний розвиток. Результатом естетичного виховання є естетичний розвиток.

Складовою цього процесу є художня освіта - процес засвоєння мистецтвознавчих знань, умінь, навичок, розвиток здатності до художньої творчості.

Завдання естетичного виховання дошкільнят, виходячи з його мети, можна представити двома групами:

Перша група завдань спрямована на формування естетичного ставлення дітей до оточуючого. Передбачається наступне: розвивати вміння бачити і відчувати красу в природі, вчинках, мистецтві, розуміти прекрасне; виховувати художній смак, потребу в пізнанні прекрасного.

Друга група завдань спрямована на формування художніх умінь у сфері різних мистецтв: навчання дітей малюванню, ліпленню, конструюванню, співу, рухам під музику; розвиток словесної творчості.

Для реалізації завдань естетичного виховання дітей дошкільного віку необхідні певні умови. Насамперед, це середовище, в якому дитина живе і розвивається. Вона надає на дитину вплив, який за своєю силою та значенням навряд чи може зрівнятися з іншими.

Художньо-естетична середовище, що включає в себе як матеріальне, так і духовне, соціальне, народжує в дитини сприйняття краси, вміння демонструвати свою творчість, порівнювати з еталонами, згодом дає можливість включення в загальн\е творче середовище. Занурення в світ мистецтва вже вимагає від дитини усвідомлення краси навколишньої дійсності.

Матеріальна середовище: художній матеріал, естетика оформлення – стимулює інтереси дитини.

Духовне – це світ почуттів, взаємин, знайомство з кращими духовними зразками мистецтва, такими як музика, література, театр і т. д., представляють дитині можливість «оживляти» образи, одухотворяти красу, давати їй розвиток і творче творення.

Соціальне – встановлює взаємозв'язок у мистецтві, вихід творчості в зовнішнє соціальне середовище, внесення образу в розвиток суспільства, його історичні процеси. Своїми малюнками і виробами дитина без певного наміру відображає ідеологічну та культурну спрямованість суспільства, що його оточує. Перебуваючи в пошуку внутрішнього змісту власного світу, дитина привласнює цінності, властиві тій країні, тому регіону, де вона живе. Звідси і зростаючий інтерес до національної культури, здатної значно підвищити духовний потенціал особистості дитини.

Таким чином, коли ми застосовуємо термін «художньо-естетична середовище», то маємо на увазі простір, в якому відбувається самостійна художня діяльність, і матеріали, посібники, предмети, що дозволяють дітям здійснювати свої художні задуми.

Організація просторового середовища для художньо-естетичної діяльності – складне питання, яке вимагає і теоретичного обгрунтування, і практичного вирішення. У своєму дослідженні Г. Н. Пантелєєв, спираючись на аналіз мистецтвознавчої літератури, показав, що просторове середовище повинне постачати дитину певною художньою інформацією і враховувати характер її художньої діяльності. З'являється необхідність функціонального підходу до просторового середовища дошкільника. Відомо, що потрібні умови для занять, ігор, відпочинку, їжі дітей. Створюючи різну обстановку для рухливих ігор або для спокійних занять, ми зобов'язані пам'ятати, що самостійна художня практика дітей – реальність, вона існує, незважаючи на умови, в яких вона відбувається. Ось чому виникає питання про зонування –виділення «малих» просторів у великому приміщенні групової кімнати, в якій протікає життя дитини в дитячому садку. Зрозуміло, це не маленькі приміщення, розділені перегородками, це і не так звані куточки, а зони, які «натякають» на те, чим тут можна зайнятися. Тому всі елементи, що входять в ту чи іншу зону, повинні відрізнятися полегшеним рішенням. Невисокі пересувні ширми, витончений екран, легкі меблі, конструкції, пристосовані для зберігання театралізованих костюмів, ляльок, складаний мольберт – все повинно бути не тільки красивим, але і портативним, легко транспортабельним. Зміни в обстановці вносять не тільки дорослі, але й діти.

Власне предметне середовище прямо пов'язане з практичними художніми діями дітей. Природно, що номенклатура предметів, матеріалів визначається, насамперед, специфікою кожного виду і підвиду художньої діяльності. Колектив дослідників працював над класифікацією посібників та їх різних модифікацій у зв'язку з художньо-словесною, музичною, образотворчою та театралізованою діяльністю (Л.Н. Коміссарова, Г.Н. Пантелєєв. Л.В. Пантелєєва, Л.С. Фурміна, А.Є. Шібіцкая). Класифікація всього предметного світу, пов'язаного з художньою діяльністю, складна в силу її багатозначності. Тому при обгрунтуванні були підкреслені різні можливі до неї підходи.

Це цікаво:

Традиційні "безстатеві" теорії виховання
У сучасній педагогічній науці співіснують три основні теорії виховання і навчання школярів: традиційна ("безстатева") виховна теорія сформована в радянські часи, у якій йдеться про виховання дитини як такої; статеворольовий підхід до виховання, якій акцентує увагу на статі дитини і окремо ...

Формування екологічної культурияк психолого-педагогічна проблема
Необхідність подолання екологічних проблем сучасності поставила перед педагогічною теорією та шкільною практикою завдання: на основі біосферного підходу підготувати екологічно грамотну людину, яка розуміє значення життя як найвищої цінності, здатна визначати своє місце у світі, брати участь в охоро ...

Значення казки у літературному розвитку молодших школярів
Одним із найважливіших умінь дитини є вміння читати. Обсяг інформації постійно зростає, а щоб отримати її з книг, преси, Інтернету, потрібно вміти читати. Сьогодні як ніколи актуальні слова Василя Сухомлинського: «без високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці, читання — ...