Соціально-педагогічна діагностика поведінки дітей «групи ризику»

У зв'язку з цим дослідженням особливостей і соціального статусу сімей можна зробити наступні висновки: емоційне ставлення батьків до дітей байдуже, відсутня турбота, діти надані самі собі, що говорить про бездоглядності дітей, чимало батьків ставляться до дітей як до додаткової проблеми. Стосунки між дітьми та батьками настільки напружено-конфліктні, що батьки нерідко застосовують різні форми насильства. Поведінка підлітків у школі незадовільна. Через відсутність дозвіллєвої бази для підлітків, спілкування дітей будується на основі порожнього проведення часу, відсутності позитивних цілей. У зв'язку з цим життєві цілі дітей розпливчасті і невизначені у більшості піддослідних.

Перераховані вище показники дозволяють віднести даних дітей до категорії «групи ризику».

Дітям «групи ризику» характерна специфічна форма дій, що характеризується демонстрацією переваги в силі чи застосуванням сили по відношенню до іншої особи чи групи осіб, яким суб’єкт прагне завдати шкоди. Таким дітям притаманна агресивна поведінка, яка може виражатися в різних формах: від грубої фізичної сили (фізична агресія) до насмішливих і принижувальних слів (вербальна агресія).

Отже, спостерігається велика кількість підлітків з низькою адаптацією, нестійкою поведінкою у стресових ситуаціях та схильністю до агресії чинниками, яких є сім’я.

Висновки до другого розділу

Вивчення методичних джерел з питань соціально-педагогічної роботи з дітьми «групи ризику» дало змогу зробити такі висновки.

Питання щодо діагностики та корекційної роботи з дітьми девіантної поведінки досліджували Н.П. Бондарчук, М.О. Докторович, Л.М. Завацька, О.І. Рассказова, С.Я. Харченко, В.М. Шахрай.

Сьогодні профілактична спрямованість є однією з провідних функцій соціально-педагогічної діяльності. Це зумовлено, у першу чергу, зростанням кількості девіантів серед підлітків та молоді, посиленням асоціальних рис молодіжної субкультури, зростанням темпів розповсюдження ВІЛ-інфекції серед населення. Тому робота соціального педагога – це практично завжди робота в умовах проблемної ситуації.

Ця функція необхідна для уточнення соціальних і психолого-педагогічних особливостей кожної дитини, відомості про який надійшли до банку даних. Для цього педагоги працюють з дитиною, з класним керівником, вчителями, батьками з метою з'ясування ситуації, в якій перебуває дитина.

У сучасному українському суспільстві відбуваються кризові процеси, які негативно впливають на психологію людей, особливо підлітків, породжуючи девіантну поведінку. Про це свідчить наша діагностика школярів, яка доказує, що сучасна молодь схильна до низької адаптації, нестійкості, схильності до швидкої зміни настроїв (лабільності), почутті вини та занепокоєння, заклопотаності, депресивних реакціях, неуважності уваги, нестійкості в стресових ситуаціях. Нейротизму відповідає емоційність, імпульсивність, нерівність в контактах з людьми, мінливість інтересів, невпевненість в собі, виражена чутливість, вразливість, схильність до дратівливості. У осіб з високими показниками за шкалою нейротизму в несприятливих стресових ситуаціях може розминутися невроз. Причиною всьому цьому є байдужість з боку батьків, про що свідчить наша бесіда із соціальним педагогом.

Це цікаво:

Виникнення системи розвивального навчання та етапи її становлення
В середині 20 століття в усіх розвинутих країнах спостерігалася криза у сфері шкільної освіти. Більш – менш успішно навчаючи школярів знанням, вмінням і навичкам, необхідним для функціонування в стандартних ситуаціях, школа виявилася не в змозі дати суспільству людину, яка може не тільки адекватно ...

Автоматизована система оперативного контролю знань учнів
Контроль якості засвоєння навчального матеріалу є невід'ємною частиною процесу навчання, і в той же час це найбільш складний вид взаємодії викладача і студента. В наш час, найширше розповсюдження знаходять методи контролю знань шляхом тестування. Тестування є однією з форм контролю знань, вмінь та ...

Педагогічна культура батьків – запорука успішного виховання дітей та молоді
Ще до народження дитя відчуває свій зв'язок з мамою. І не тільки фізичний, а й психічний, соціальний. Не позбавлена дитина й відчуття присутності тата. Він лагідною рукою доторкається до лона мами — своєї дружини, розмовляє з нею, психологічно позитивно впливає на стан дружини й своєї майбутньої ди ...