Поняття психоемоційного стану

Психоемоційний стан – один з можливих режимів життєдіяльності людини, на фізіологічному рівні відрізняється визначеними енергетичними характеристиками, а на психологічному рівні – системою психологічних фільтрів, що забезпечують специфічне сприйняття зовнішнього світу.

На сьогодні не існує єдиної точки зору на проблему станів, так як стани особистості можна розглядати в двох аспектах. Вони є одночасно як зрізами динаміки особистості, так і інтегральними реакціями особистості, обумовленими її відносинами, поведінковими потребами, цілями активності й адаптивності в оточуючому середовищі. Процес адаптації – надзвичайно важливий аспект повноцінного існування особистості. Психологічна адаптація розуміється як один із провідних чинників і як необхідна умова соціалізації. Саме так її розглядав Л.С. Виготський, аналізуючи процес входження особистості у нові соціальні ситуації та процес формування у неї певного ставлення до суспільного оточення.

Так як психоемоційні стани є системними явищами, то системо утворюючим фактором для станів можна вважати актуальну потребу, яка ініціює той чи інший психоемоційний стан. Якщо вимоги зовнішнього середовища сприяють швидкому та легкому задоволенню потреби, то це сприяє виникненню позитивного стану – радості, натхнення, захоплення, а якщо імовірність задоволення низька або відсутня, то стан буде негативним по емоційному знаку. На думку А.О. Прохорова, на початку психоемоційні стани є неврівноваженими, а лише після отримання інформації або отримання необхідних ресурсів, вони набувають статичного характеру. Саме в початковий період формування стану виникають найбільш потужні емоції – як суб'єктивні реакції людини, що виражає своє відношення до процесу реалізації актуальної потреби .

Важливу роль в характері усталеного стану грає «блок цілепокладання», який визначає як імовірність задоволення потреби, так і характер майбутніх дій. В залежності від інформації, що зберігається в пам’яті, формується психологічний компонент стану, що включає в себе емоції, очікування, установки, відчуття та «фільтри сприйняття». Останній компонент є дуже важливим для розуміння характеру стану, так як саме через нього людина сприймає світ та оцінює його. Після встановлення відповідних «фільтрів», об’єктивні характеристики зовнішнього світу вже не можуть в повній мірі впливати на свідомість, натомість головну роль відіграють установки, переконання і уявлення. Після виконання тих чи інших дій з зовнішніми предметами чи соціальними об'єктами людина приходить до якогось результату. Цей результат або дозволяє реалізувати потребу, що викликала даний стан), або результат виявляється негативним. У цьому випадку виникає новий стан – фрустрації, агресії, роздратування і т.д., в якому людина отримує нові ресурси, а значить – нові шанси цю потребу задовольнити. Якщо ж і далі результат залишається негативним, то включаються механізми психологічного захисту, які знижують напруженість психічних станів, і зменшують вірогідність виникнення хронічного стресу.

Проблема психоемоційних станів особистості і їхньої регуляції вивчалася як у теоретико-методологічному ( за В.Ф Ганзен, Г.Д. Єремєєвою, Т.А. Кириленко, Е. Кіршбаум, А.О. Кузнєцовою, А.О. Прохоровим, В.Д. Юрченко), так і в прикладному аспектах ( за Г.А. Габдреєвою, І. Гольдваргом, А. Крягжде, В. Лоос, Н. Пейсаховим).

Л.М. Балабанова зазначає, що особливою групою ризику у формуванні розладів психоемоційного стану є особи, праця яких пов'язана з нервовою та психічною напругою. До цієї групи, перш за все, треба віднести студентів, тобто осіб, які займаються напруженою розумовою працею.

Дослідники Г.П. Левківська, В.С. Сорочинська, В.С. Штифурак вказують, що в умовах сучасного життя, коли постійно збільшуються вимоги до молодих фахівців і зростає інтенсивність процесу навчання, підвищується психоемоційне навантаження студентів і дуже важливо передбачити виникнення психічної дезадаптації.

На думку Т.В. Кружевої та Ю.В. Серьогіна, серед студентів найбільш уразливою з точки зору адаптації групою є студенти молодших курсів, бо саме на початку навчання вони зіштовхуються з незвично високими вимогами до розумової працездатності, досить високим рівнем відповідальності, різноплановістю інформації, яку одержують.

За дослідником А.К. Гришаковим, під адаптацією слід розуміти процес приведення основних параметрів, їх соціальний та особистісний характер у стан динамічної рівноваги з новими умовами вузівського середовища як зовнішнього фактора по відношенню до студента.

Це цікаво:

Поняття педагогічного спілкування
Педагогічне спілкування — система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для обопільної діяльності. Для цього педагогові потрібно уміти: оперативно і правильно орієнтуватися в постійно змінюваних умовах спілкування, ...

Вікові, статеві та індивідуальні особливості розвитку рухової витривалості
Вікові зміни здібностей школярів до тривалого виконання роботи різної потужності відбуваються нерівномірно та співпадають із закономірностями зміни показників, які характеризують діяльність всіх структур та систем організму, особливо дихальної, серцево-судинної та системи крові. З віком у дітей та ...

Використання комп'ютерних технологій
Залучення комп'ютерних технологій та Інтернету додає проекту більшого динамізму, змінює його часові межі та найголовніше навчає обробляти та аналізувати великий обсяг інформації. Під цим кутом зору вартий уваги так званий WWW-проект, який передбачає наступні етапи: отримання студентами завдання, по ...