Поняття психоемоційного стану

Сторінка 2

А.А. Реан, А.Р. Кудашев, А.А. Баранов зазначають, що адаптована особистість – це особистість, яка знаходиться не завжди, але в більшій мірі в адаптованому стані і володіє високорозвинутими здібностями і уміннями до виходу із дезадаптованого стану, «зняттю» дезадаптованих факторів.

Б.М. Теплов вважав, що адаптація залежить від загальних і парціальних властивостей нервової системи, від індивідуальної здатності до саморегуляції, а між загальними і парціальними властивостями нервової системи існують функціонально-психологічні відмінності: загальні властивості є основою темпераменту, а парціальні – спеціальних здібностей.

Адаптація носить колективний характер (конкретні умови окремого вузу), це безперервний процес, який не припиняється ні на день, також цей процес відбувається з коливаннями, навіть впродовж одного дня відбуваються перемикання в найрізноманітніші сфери (діяльність, спілкування, самосвідомість).

О.В. Анякіна, Л.Н. Юр’єва, В.Є. Семеніхіна вважають, що період переходу від шкільного стереотипу навчання до студентського відіграє важливу роль у подальшому стані рівня здоров’я молодого організму. Напруга адаптаційно-компенсаторних механізмів через значне збільшення об’ємів нової та різнопланової інформації, стресових ситуацій, пов’язаних із заліками, іспитами, порушення режиму життя, адаптація до нового, «дорослого» колективу, дефіцит часу може призводити не тільки до тимчасових порушень психічної адаптації, але й до формування хвороби, особливо невротичного рівня.

Варто відзначити, що навчання у вищому навчальному закладі є природною моделлю, яка дозволяє спостерігати й вивчати розвиток процесів пристосування зростаючого організму до умов, які змінилися, або дезадаптації у випадку невідповідності чи виснаження компенсаторних можливостей організму, що зростає, при зміні вимог до рівня психічного здоров’я студентів.

На фоні розвитку хронічної перевтоми ( за О.Г Морозом) формуються спочатку реакції психічної дезадаптації, тобто погіршення психоемоційного стану, а потім – невротичні психічні розлади.

Ю.А. Александровський, А.В. Крижанівський зазначають, що спочатку ці розлади позбавлені чіткої клінічної форми й відрізняються невизначеністю своїх меж, що робить їх важкими для ідентифікації. Їх важко відмежувати не тільки від хвороби, але й від норми, тому, що не існує безперечних визначень хвороби, норми та здоров’я. Їх позначають як «явища, схожі на патологічні», «аналоги симптому», «неповний синдром», «компонент синдрому».

У механізмі порушень психічної адаптації провідне місце займають порушення в психоемоційній сфері (за О.Г. Морозом).

Неповна адаптація студентів, нерідко призводить до розвитку тривалої психоемоційної перенапруги, яка супроводжується нестійкістю різних систем організму (нервово-психічні, соматичні порушення).

Таким чином, можна зробити висновок, що психоемоційний стан – один з можливих режимів життєдіяльності людини, на фізіологічному рівні відрізняється визначеними енергетичними характеристиками, а на психологічному рівні – системою психологічних фільтрів, що забезпечують специфічне сприйняття зовнішнього світу. Вони є одночасно як зрізами динаміки особистості, так і інтегральними реакціями особистості, обумовленими її відносинами, поведінковими потребами, цілями активності й адаптивності в оточуючому середовищі. Психологічна адаптація розуміється як один із провідних чинників і як необхідна умова соціалізації. Особливою групою ризику у формуванні розладів психоемоційного стану є особи, праця яких пов'язана з нервовою та психічною напругою. До цієї групи, перш за все, треба віднести студентів, особливо перших курсів, тобто осіб, які займаються напруженою розумовою працею.

Страницы: 1 2 

Це цікаво:

Основні шляхи виховання дисципліни
Коли після однієї з лекцій Макаренко поставили питання «Які основні шляхи виховання свідомої дисципліни?», він відповів гранично коротко: «Основний шлях виховання дисципліни — це весь виховний процес», а «головні засоби виховання — це хороший колектив педагогів і добре організований, єдиний колекти ...

Постановка навчально-методичних цілей вивчення теми
В.П. Безпалько запропонував чотири рівня засвоєння знань, які характеризують критерії навчання і визначають етапи пізнавальної діяльності: рівні репродуктивної діяльності, об'єктно-продуктивної і суб'єктно-продуктивної діяльності, рівень пізнаваності. Характеристика рівнів: 1-й рівень - вміння дізн ...

Проблема методів класифікації навчання. Багатогранність поняття
Класифікація методів по характеру (ступеню самостійності й творчості) діяльності тих, яких навчають Цю досить продуктивну класифікацію ще в 1965 р. запропонували И.Я. Лернер і М.Н. Скаткін. Вони запропонували виділити п'ять методів навчання, причому в кожному з наступний ступінь активності й самост ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com