Пошук шляхів вдосконалення методики формування вмінь молодших школярів розв’язувати текстові задачі

Спочатку дітям пропонується розв’язати другу задачу. Коли частина класу виконає завдання, вчитель дає таку вказівку: «Учні, які розв’язали другу задачу, починають розв’язувати третю задачу. Хто не зміг розв’язати другу задачу, хай спробує розв’язати першу.

2) Спрощення одного з варіантів самостійної роботи. Завдання для самостійної роботи готують у двох однакових за навчальною метою варіантах. Проте в одному варіанті дається легша задача. Це може бути задача, яку вже розв’язували в класі, або аналогічна, де змінено числові значення. Числові дані добираються так, щоб прийоми виконання дій над ними були вже добре засвоєні, оскільки учні повинні зосереджувати увагу не на обчисленні, а на зв’язках між величинами. Наведемо зразок такої роботи.

Варіант 1.

Задача № 388 (3 клас)

У 6 однакових ящиках 30 кг лимонів. Яка маса лимонів у 4 таких ящиках?

Другий (полегшений) варіант полягає в тому, що учень виконуватиме дії над одноцифровими та круглими цифрами (10 : 5 = 2, 2 · 3 = 6), тим часом як основний (перший) передбачає ділення іменованого числа на двоцифрове, множення на двоцифрове або трицифрове число.

Варіант 2

Задача.

За 5 партами сидить 10 учнів. Скільки учнів сидить за 3 партами?

Диференційовані завдання при розв’язуванні задач випливають з тих чи інших несформованих вмінь і навичок. Це може бути:

диференціація за ступенем складності (індивідуалізація вимог до загального завдання):

на які запитання можна ще дати відповідь, користуючись умовою задачі, запишіть їх і дайте на них відповідь;

складіть задачу, обернену даній і розв’яжіть її;

складіть вираз до задачі;

складіть за одержаним виразом свою задачу.

Індивідуальна допомога. Завдання для самостійної роботи пропонується у 2 - 4 варіантах. В одному чи двох з них міститься додаткова інформація, розрахована на допомогу в розв’язуванні задач. Реалізується цей вид диференціації через індивідуальні картки.

2) Диференціація за ступенем допомоги:

додаткові запитання;

додаткові вказівки;

додаткова конкретизація (короткий запис змісту задачі);

вибір правильного розв’язування;

виконання деякої частини завдання;

додаткові вправи.

3) Розв’язування задач за готовим планом

Способи письмового розв’язування текстових задач

Записати розв’язання (окремі арифметичні дії чи числовий вираз), а пояснення ходу розв’язання подати усно.

Записати окремі дії і коротко коментувати кожну з них, записуючи, що знайшли цією дією.

Скласти послідовний вираз, за допомогою якого розв’язується задача, коротко письмово пояснюючи кожну його частину.

Записати розв’язання з письмовим планом: перше запитання і одразу дія, друге запитання і дія і так далі.

Прийоми перевірки правильності розв’язання задачі

Звірення відповіді (дає вчитель)

а) дати конкретне число;

б) дати лише числові межі результату.

2) Встановлення відповідності результату й умови (знайдене число підставляється в умову задачі).

3) Розв’язування задачі різними способами.

4) Складання і розв’язування оберненої задачі.

5) Прикидка відповіді.

6) Взаємоперевірка.

Форми роботи при розв’язуванні задач

1.Колективна (для розв’язування задач нового виду)

а) бесіда вчителя і учнів з елементами зв’язного пояснення;

б) зв’язний виклад самого вчителя (щоб продемонструвати хід міркувань при розв’язуванні задач нового виду);

в) напівсамостійна (один учень розв’язує задачу на дошці або коментує її розв’язування з місця з одночасним записом задачі на дошці)

1) В процесі первинного закріплення.

2) При розв’язуванні задач підвищеної складності.

3) Для порівння різних способів розв’язування тієї самої задачі.

4) Для аналізу помилок, допущених учнями при самостійному розв’язанні.

5) У ході підготовки учнів до сприймання нового матеріалу, в тому числі задач нового виду.

2. Індивідуальна. В процесі розвитку вмінь розв’язувати задачі того чи іншого виду.

Під час виконання самостійної роботи на уроках математики у сильних учнів нерідко з’являється «резерв часу». Досвідчені вчителі заздалегідь готують індивідуальні картки, які діти можуть самостійно брати з конверта, що завжди лежить на постійному місці. Завдання в цих картках мають бути поставлені чітко, лаконічно, щоб не доводилося виконувати великих записів, але треба було добре «поламати» голову.

3. Групова форма

Групи учнів не постійні, їх кількісний і якісний склад може здійснюватися залежно від рівня досягнень учнів, змісту теми тощо. Об’єднуючи учнів у групи, вчитель одержує можливість організувати навчання різне за змістом, рівнем складності, обсягом завдань, тобто враховує індивідуальні запити школярів за певних умов.

При диференціації учителю необхідно:

враховувати загальну готовність учнів до наступної діяльності;

передбачати труднощі, які можуть виникнути в учнів під час засвоєння матеріалу;

використовувати диференційовані завдання індивідуального та групового характеру в системі уроків;

Це цікаво:

Сутність поняття «активізація пізнавальної діяльності учнів»
У дидактичних дослідженнях є різні визначення поняття активізація. Активізація навчання — поліпшення методів і організаційних форм навчальної роботи, яка забезпечує активну і самостійну теоретичну та практичну діяльність школярів у всіх ланках навчального процесу» Активізація навчально-пізнавальної ...

Модель виховної системи Старобільського обласного медичного училища
В умовах розбудови Української державності надзвичайного значення набуває інноваційний розвиток школи як важливої складової загальної середньої освіти, бо саме інноваційна діяльність є вимогою шкільного сьогодення. Розробляючи структурно-змістові варіанти моделей процесу навчання (як цілісного, на ...

Зміст формування соціокультурної компетенції учнів середніх класів
Положення про необхідність вивчення ІМ у нерозривному зв'язку з культурою народу – носіями даної мови вже давно сприймається у методиці ІМ як аксіома. Використання країнознавчої інформації у процесі навчання забезпечує підвищення пізнавальної активності учнів, сприяє розвитку їхніх комунікативних н ...