Спочатку дітям пропонується розв’язати другу задачу. Коли частина класу виконає завдання, вчитель дає таку вказівку: «Учні, які розв’язали другу задачу, починають розв’язувати третю задачу. Хто не зміг розв’язати другу задачу, хай спробує розв’язати першу.
2) Спрощення одного з варіантів самостійної роботи. Завдання для самостійної роботи готують у двох однакових за навчальною метою варіантах. Проте в одному варіанті дається легша задача. Це може бути задача, яку вже розв’язували в класі, або аналогічна, де змінено числові значення. Числові дані добираються так, щоб прийоми виконання дій над ними були вже добре засвоєні, оскільки учні повинні зосереджувати увагу не на обчисленні, а на зв’язках між величинами. Наведемо зразок такої роботи.
Варіант 1.
Задача № 388 (3 клас)
У 6 однакових ящиках 30 кг лимонів. Яка маса лимонів у 4 таких ящиках?
Другий (полегшений) варіант полягає в тому, що учень виконуватиме дії над одноцифровими та круглими цифрами (10 : 5 = 2, 2 · 3 = 6), тим часом як основний (перший) передбачає ділення іменованого числа на двоцифрове, множення на двоцифрове або трицифрове число.
Варіант 2
Задача.
За 5 партами сидить 10 учнів. Скільки учнів сидить за 3 партами?
Диференційовані завдання при розв’язуванні задач випливають з тих чи інших несформованих вмінь і навичок. Це може бути:
диференціація за ступенем складності (індивідуалізація вимог до загального завдання):
на які запитання можна ще дати відповідь, користуючись умовою задачі, запишіть їх і дайте на них відповідь;
складіть задачу, обернену даній і розв’яжіть її;
складіть вираз до задачі;
складіть за одержаним виразом свою задачу.
Індивідуальна допомога. Завдання для самостійної роботи пропонується у 2 - 4 варіантах. В одному чи двох з них міститься додаткова інформація, розрахована на допомогу в розв’язуванні задач. Реалізується цей вид диференціації через індивідуальні картки.
2) Диференціація за ступенем допомоги:
додаткові запитання;
додаткові вказівки;
додаткова конкретизація (короткий запис змісту задачі);
вибір правильного розв’язування;
виконання деякої частини завдання;
додаткові вправи.
3) Розв’язування задач за готовим планом
Способи письмового розв’язування текстових задач
Записати розв’язання (окремі арифметичні дії чи числовий вираз), а пояснення ходу розв’язання подати усно.
Записати окремі дії і коротко коментувати кожну з них, записуючи, що знайшли цією дією.
Скласти послідовний вираз, за допомогою якого розв’язується задача, коротко письмово пояснюючи кожну його частину.
Записати розв’язання з письмовим планом: перше запитання і одразу дія, друге запитання і дія і так далі.
Прийоми перевірки правильності розв’язання задачі
Звірення відповіді (дає вчитель)
а) дати конкретне число;
б) дати лише числові межі результату.
2) Встановлення відповідності результату й умови (знайдене число підставляється в умову задачі).
3) Розв’язування задачі різними способами.
4) Складання і розв’язування оберненої задачі.
5) Прикидка відповіді.
6) Взаємоперевірка.
Форми роботи при розв’язуванні задач
1.Колективна (для розв’язування задач нового виду)
а) бесіда вчителя і учнів з елементами зв’язного пояснення;
б) зв’язний виклад самого вчителя (щоб продемонструвати хід міркувань при розв’язуванні задач нового виду);
в) напівсамостійна (один учень розв’язує задачу на дошці або коментує її розв’язування з місця з одночасним записом задачі на дошці)
1) В процесі первинного закріплення.
2) При розв’язуванні задач підвищеної складності.
3) Для порівння різних способів розв’язування тієї самої задачі.
4) Для аналізу помилок, допущених учнями при самостійному розв’язанні.
5) У ході підготовки учнів до сприймання нового матеріалу, в тому числі задач нового виду.
2. Індивідуальна. В процесі розвитку вмінь розв’язувати задачі того чи іншого виду.
Під час виконання самостійної роботи на уроках математики у сильних учнів нерідко з’являється «резерв часу». Досвідчені вчителі заздалегідь готують індивідуальні картки, які діти можуть самостійно брати з конверта, що завжди лежить на постійному місці. Завдання в цих картках мають бути поставлені чітко, лаконічно, щоб не доводилося виконувати великих записів, але треба було добре «поламати» голову.
3. Групова форма
Групи учнів не постійні, їх кількісний і якісний склад може здійснюватися залежно від рівня досягнень учнів, змісту теми тощо. Об’єднуючи учнів у групи, вчитель одержує можливість організувати навчання різне за змістом, рівнем складності, обсягом завдань, тобто враховує індивідуальні запити школярів за певних умов.
При диференціації учителю необхідно:
враховувати загальну готовність учнів до наступної діяльності;
передбачати труднощі, які можуть виникнути в учнів під час засвоєння матеріалу;
використовувати диференційовані завдання індивідуального та групового характеру в системі уроків;
Це цікаво:
Вимоги до текстів для навчання аудіювання
Аудіювання використовується як засіб ознайомлення учнів з новим мовним або мовленнєвим матеріалом. Матеріальною основою аудіювання є аудіотекст. Як і всякий текст, він має свою композицію, структуру і смислову організацію. На відміну від письмового тексту він інтонаційно оформлений, а його відтворе ...
Гра - активна форма пізнання навколишньої дійсності
Психологічні дослідження О. Леонтьєва, О. Запорожця, Д. Ельконіна, А. Люблінської та інших показали, що грі притаманні риси, характерні для будь - якої діяльності. Гра - активна форма пізнання навколишньої дійсності. Різноманітність її форм вводить дитину в коло реальних життєвих явищ. Дитина пізна ...
Праця, як один з основних компонентів формування особистості з досвіду В.О.
Сухомлиського
Для Сухомлинського виховання в праці – це, насамперед, виховання любові до праці. Але, звичайно, одночасно ця робота вихователя допомагає йому вирішити ще багато задач. Підтримка любові до навчання, до знань; виховання любові до людей, до природи, до всього живого і прекрасного; розвиток схильносте ...
На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.