Види та критерії пізнавальної діяльності

Для виявлення рівня сформованості активності особистості необхідно встановити ті критерії, які відбивають сутність явища в працях учених знаходимо не лише критерії активності, а й вимоги до них: критерій повинен фіксувати діяльний стан суб'єкта; має нести інформацію про самостійний характер діяльності людини, відповідати діяльності, в якій виявляється активність, цих вимогах частково знайшли відображення і самі критерії активності, які відбивають об'єктивні результати і характер діяльності, а також суб'єктивні фактори: мотиви, інтерес. В.С. Гурін вважає, що критерій повинен враховувати три параметри: чому і в ім'я чого суб'єкт діє, що він чинить і як, якими засобами користуєтеся й за яких умов, тобто складається відповідно казуальному (чому і для чого), змістовного або результативного (що) та динамічного (як) показників.

Слід відзначити, що серед названих критеріїв визначальним є змістовний показник, тобто врахування результатів діяльності та її характеру. Критерії повинні відбивати ставлення людини до об'єкту пізнання, самого процесу пізнання, тобто суб'єктивні моменти у навчанні учнів. У той же час показники пізнавальної активності мають бути об'єктивними. Важливо враховувати те, як відбувається пізнавальна діяльність, але разом з тим не можна зводити показники якості лише до динамічних показників, бо в пізнавальній діяльності важливе значення оптимальних шляхів досягнення пізнавальної мети, творчий характер діяльності.

Проаналізувавши дослідження з проблем пізнавальної активності, можна виділити різні показники активності. Найчастіше автори називають такі показники: ініціативність, енергійність, інтенсивність діяльності, позитивне ставлення до діяльності (інтерес, допитливість, сумлінність); самодіяльність, саморегуляція, усвідомлення діяльності, воля особистості (наполегливість, завзяття в досягненні мети); цілеспрямованість діяльності, творчість, (в деяких дослідженнях деталізовані критерії інтелектуальної активності школярів: запитання учнів до вчителя; схильність до аналізу помилок, критичність здібність до перенесення знань, оперування здобутими знаннями, уміннями; ступінь участі учня в колективній пізнавальній учбовій діяльності класу; прагнення виявити причини явищ; характер занять у вільний час, виявлення підвищеного інтересу до предмету, прагнення глибоко зрозуміти зміст навчального матеріалу, захоплення новим матеріалом, використання у відповідях додаткової

інформації, вибір складного варіанту завдань; участь у роботі гуртків, відсутність необхідності контролю, прагнення, незважаючи на будь-які труднощі, виконувати завдання. Ці дані свідчать про те, що визначення критеріїв активності автори здійснюють без обґрунтування основи, підстав саме такого підходу. Думаю, що активність — поняття широке, багатоаспектне. Як риса особистості активність перебуває у стані постійної зміни, що також ускладнює її характеристику. Все це вимагає визначення певних видів активності, що дасть змогу більш конкретно говорити про критерії. Як бачимо активність особи лише в її готовності прагненні до діяльності, то це ще не виконання певних дій. Тому назвемо цю активність потенційною. Такий термін зустрічається і в деяких дослідженнях автори розрізняють активність актуальну (дійсну) і потенційну (можливу).

В учбовій діяльності готовність, прагнення до оволодіння об'єктом пізнання виявляють себе в усвідомленні мети, яку поставив учитель або сам учень, а також у певному інтересі до проблеми, допитливості. Але готовність до діяльності, інтерес ще не означає реалізації потреб у конкретних умовах.

У таких випадках важливим є механізм волі—однієї із властивостей людської психіки, яка виявляється в здібності досягти здійснення поставленої мети та прагнень. Воля при необхідності може переводити потенціальну активність у реальну, тобто сприяє виконанню діяльності (реалізована активність).

Напевне, варто говорити лише про реалізовану активність. У залежності від ставлення особистості до характеру діяльності, яку виконує, можна говорити про її репродуктивну (виконавчу) або творчу активність. Такий підхід знаходимо в багатьох дослідженнях, в яких названі види розглядаються як її рівні. Переважно виділяють такі рівні інтелектуальної активності в залежності від характеру пізнавальної діяльності суб'єкта:

1. Репродуктивний, нижня межа якого характеризується пасивністю, інертністю, відсутністю інтелектуальної ініціативи: ті, що навчаються, залишаються, в основному, в рамках з самого початку знайденого способу дії.

2. Евристичний, котрий характеризується прагненням удосконалити дану діяльність, прагненням шукати нові засоби вирішення завдань.

3. Креативний, найвищий рівень інтелектуальної активності, який характеризується ініціативою в постановці завдань, у прагненні виявити причинні зв'язки та залежності, в умінні переходити до теоретичних узагальнень.

У залежності від характеру пізнавальної діяльності суб'єкта визначають рівні активності. Виділяють чотири рівні пізнавальної активності:

Це цікаво:

Дидактичний процес, його сутність, етапи, закономірності і принципи
Виходячи з позицій сучасного підходу до сутності навчання, розглянемо поняття дидактичного процесу. Оскільки дидактика – це теорія навчання, то дидактичний процес – це процес навчання. Визначення процесу навчання відповідає тієї концепції навчання, що визнається. Авторитарний підхід обумовлює розум ...

Народна педагогіка як наука. Поняття «народна педагогіка» та «етнопедагогіка»
Термін «народна педагогіка» був впроваджений українським педагогом Олександром Духновичем. Вперше він зустрічається у підручнику «Народна педагогия в пользу училищ и учителей сельських». Народна педагогіка – це галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах ...

Автоматизована система оперативного контролю знань учнів
Контроль якості засвоєння навчального матеріалу є невід'ємною частиною процесу навчання, і в той же час це найбільш складний вид взаємодії викладача і студента. В наш час, найширше розповсюдження знаходять методи контролю знань шляхом тестування. Тестування є однією з форм контролю знань, вмінь та ...