Емоції та їх значення в пізнавальної діяльності

Сторінка 1

На сучасному етапі реформування національної системи освіти емоційність процесу навчання школярів визнано одним із важливих напрямів його гуманізації, забезпечення особистісно зорієнтованого навчання, за яких особистість учня, розвиток його пізнавальних здібностей, потреб, інтересів, емоцій та почуттів перебувають у центрі уваги педагога. Однією із актуальних психолого педагогічних проблем сьогодення є проблема взаємозв'язку афективних процесів та мислення.

Погляд на інтелектуальні почуття як важливий елемент пізнання бере свій початок з моменту появи перших філософських вчень. Ще Арістотель зауважив, що мислення починається із здивування. Вплив емоцій на мислення найбільш ґрунтовно вивчали Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв та інші вчені. Зокрема видатний психолог Л.С. Виготський виділяв серед найважливіших питань психології проблему єдності афекту та інтелекту [6]. Він розглядав її як наріжний камінь теорії психічного розвитку дитини. Вчений піддавав критиці спроби ізолювати мислення від емоційної сфери. „Відрив інтелектуальної сторони нашої свідомості від її афективної, вольової сторони є однією із основних і корінних вад традиційної психології, — писав Л.С. Виготський. — Хто відірвав мислення з самого початку від афекту, той назавжди закрив собі дорогу до пояснення причин самого мислення.

Проблема єдності афекту та інтелекту знаходить своє подальше висвітлення у працях С.Л. Рубінштейна. Видатний психолог вважав, що відображення об'єкта суб'єктом складне за своєю будовою і включає єдність двох протилежних компонентів — знання і ставлення, інтелектуального та «афективного», з яких переважає то один, то другий. С.Л. Рубінштейн доходить висновку, що не тільки емоція перебуває у єдності і взаємозв'язку з інтелектом чи навпаки, а й «саме мислення як реальний психічний процес є єдністю інтелектуального та емоційного, а емоція — єдністю емоційного й інтелектуального». Виходячи з цього, психологи розглядають інтелектуальну емоцію як єдність емоційного та інтелектуального, в якій емоційний компонент виступає провідним.

Зауважимо, що існують різні погляди на співвідношення мислення і емоцій. Ряд учених вважають, що емоції є регулятором інтелектуальної діяльності людини. Суть іншої точки зору зводиться до того, що емоції виникають, коли з'являється інформаційний дефіцит, і саме завдяки цьому відбувається «поштовх», наступає «відправний момент мислення», тобто емоції є пусковим механізмом і якоюсь мірою двигуном мислення. Однак попри відмінності точок зору на співвідношення мислення та емоцій, вчені єдині у тому, що між даними процесами існує безпосередній зв'язок.

Розкриття потенційних можливостей емоцій у регуляції пізнавальної діяльності становить одне із важливих завдань сучасної психопедагогіки. Особливої значущості набувають дослідження сутності інтелектуальних почуттів, їх зв'язку з мислительною діяльністю; місця і значення інтелектуальних почуттів у навчанні; впливу їх на якість знань учнів і результативність навчання.

Інтелектуальні емоції і почуття — це насамперед емоційні процеси, які підпорядковуються загальним закономірностям емоційної сфери людини, але разом із тим мають і свої особливості. Головне, що зумовлює їх своєрідність, — це тісний генетичний і функціональний зв'язок з мислительною діяльністю. Встановлено, що вони пов'язані з потребою в пізнанні, з пошуками істини, з розв'язанням мислительних завдань. Вчені стверджують, що предметом їх є як сам процес здобуття знань, так і результат пізнання.

Відомо, що інтелектуальні почуття (поряд з моральними та естетичними) входять до складу вищих почуттів і притаманні виключно людині.

В.Л. Поплужний дійшов висновку, що інтелектуальні почуття відображають ставлення суб'єкта до предмета пізнання і до самого процесу пізнання. Якщо в естетичних і моральних почуттях ми переживаємо те, що пізнаємо, то в інтелектуальних почуттях — те, що і як пізнаємо.

Страницы: 1 2 3 4

Це цікаво:

Розвиток творчої активності школярів у процесі вивчення хімії
Утвердження демократичного стилю відносин між учителями й учнями, взаємодовіра і взаємоповага між ними – ось провідні стрижневі ідеї нової організації навчально-виховного процесу. Визнання учня рівним собі партнером, коли вчитель вбачає в кожній дитині передусім особистість працює з ним на рівних з ...

Передові дидактичні технології
1. Індивідуалізація і диференціація навчання. 2. Алгоритмізація навчального процесу. Програмоване навчання. 3. Проблемне навчання. 4. Оптимізація педагогічного спілкування в навчальному процесі. 5. Методика інтенсивного навчання. 6. Збільшення дидактичних одиниць. Ключові поняття: індивідуалізація ...

Методичні рекомендації вчителям щодо використання системи комплексних вправ в контексті проблеми мовленнєвого розвитку учнів 1-4 класів
Розгляд мовних знань у функціонально-комунікативному аспекті відкриває широкі перспективи для конструювання методики розвивального навчання. Провідні принципи розвивального навчання (Л. Занков) знаходять методичну конкретизацію в розробленій системі комплексних вправ та їх послідовності в навчально ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com