Система акредитації

Під акредитацією розуміють процедуру надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-медичного та матеріально-технічного забезпечення.

Вищій навчальний заклад України отримує певний рівень акредитації у відповідності до спроможності цього закладу проводити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

В нашій державі встановлено 4 рівні акредитації:

ВНЗ І рівня (технікум) – на базі повної загальної середньої освіти, особи здобувають неповну вищу освіту та кваліфікацію молодшого спеціаліста, на базі базової загальної середньої освіти, особи здобувають повну загальну середню освіту та кваліфікацію молодшого спеціаліста;

ВНЗ ІІ рівня (коледж) – здійснюють підготовку фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;

ВНЗ ІІІ рівня (інститут, коледж як структурний підрозділ, технікум як структурний підрозділ) – здійснює підготовку фахівців за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра та спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо кваліфікаційного рівня магістра;

ВНЗ IV рівня (університет, академія, інститут, коледж як структурний підрозділ, технікум як структурний підрозділ) – здійснює підготовку фахівців за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра та спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра.

В системі вищої освіти функціонують вищі навчальні заклади державної та інших форм власності. До мережі входить 979 вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети).

До мережі входить 979 вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, Інститути, академії, Університети).

Мережа вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації налічує 667 вищих навчальних закладів, у тому числі 593 державної форми власності із загальною чисельністю 528 тисяч студентів.

Мережа вищих навчальних закладів I1I-IV рівнів акредитації налічує 330 закладів, у тому числі 223 державної форми власності. Серед них функціонує 106 університетів, 59 академій, 150 Інститутів. Статус Національного надано більше 60 університетам та академіям. В університетах, академіях, інститутах навчається 1403 тис. студентів. Серед них вищу професійну освіту здобувають 1086 тис. студентів віком від 17 до 24 років включно, що складає 90 відсотків до загальної кількості студентів.

Вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої і фахової підготовки в Україні встановлюються Державними стандартами освіти. Державний стандарт освіти - це сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня. Державні стандарти освіти розробляються з кожного напряму підготовки (спеціальності) для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Офіційних рейтингів навчальних закладів у Франції не існує, але можна говорити про сформовані репутації. Так, у Страсбурзькому університеті, як вважається, кращий у Франції факультет німецької мови, а, наприклад, в університеті Монпелье особливо добре поставлена справа на факультетах природничих наук і медицини. Серед флагманів бізнес-освіти називають Вищу комерційну школу, Вищу школу економічних і комерційних наук, Паризьку вищу комерційну школу та деякі інші.

Принципової різниці між університетами й вищими школами не існує, мова може йти скоріше про історично сформовані типи. Диплом випускника однієї з вищих шкіл за престижем іноді цінується вище, ніж диплом університету.

Кваліфікаційна система ВЗО Франції досить складна. Усі види кваліфікацій розподіляються на дві групи, пов'язані з коротко- і довготерміновим навчанням. «Короткі» програми тривають переважно два, зрідка - три роки і закінчуються присвоєнням професійних кваліфікацій, які надають право праці у промисловості, торгівлі і в секторі послуг. Цей напрям вищої освіти обирають 30% усіх випускників шкільних бакалавратів. Є чотири головні види програм короткого навчання:

- програми університетських технологічних інститутів (IUТ) у 19 окремих профілях (дисциплінах) з тривалістю два роки І присудженням університетського диплома з технології (DUT), що дає змогу потрапити на керівні посади нижчого І середнього рівня. DUT достатньо популярний, а тому кількість кандидатів часто у багато разів перевищує кількість місць, що призводить до конкурсного вступу;

- програми секцій вищих техніків (STS), що тривають переважно два роки й надаються у частині ліцеїв з післясередніми профпрограмами, схожими на щойно описані програми IUT, але такими, що відзначаються вищою спеціалізацією і присудженням диплома вищого техніка (brevet de techni-cien superieur}. Звуженість фахового змісту стає серйозним недоліком у випадку вимушеної зміни заняття, тому STS менш популярні, ніж варіант університетських інститутів. У багатьох країнах аналоги STS не відносяться до вищої освіти;

Це цікаво:

Поєднання аудиторної і самостійної роботи студентів як чинник підвищення ефективності підготовки молодших спеціалістів в умовах модульно-рейтингової системи
Важливою складовою навчального процесу є самостійна робота студента. Вона є основним засобом оволодіння студентом навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять. Обсяг часу, відведеного для самостійної роботи студентів, регламентується робочим навчальним планом і становить ...

Сутність, форми та методи профорієнтаційної роботи соціального педагога
Для підсилювання профорієнтаційної діяльності у школі повинна вестися цілеспрямована робота по налагодженню цілісної системи профорієнтації з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей вихованців, рівня готовності мотивації до здійснення свідомого професійного вибору. Як вважає Т. Шишковець, ...

Оцінка виконаного проекту
Як зазначає Чечель З.І., на останніх етапах проектування і учень, і педагог аналізують і оцінюють результати діяльності, які часто ототожнюються лише з виконаним проектом. Насправді при використанні методу проектів існують, принаймні, два результати. Перший (прихований) – це педагогічний ефект від ...