Теоретичні основи проблеми розвитку пам’яті

Сторінка 2

Пам’яттю з давнiх-давен цiкавилися фiлософи, психологи та фiзiологи, але про явища пам’ятi – складнi, феноменальнi – ще багато потрiбно дiзнатися. А поки що уточнимо вiдоме i почнемо з визначень понять, в своїй рiзнобарвностi доповнюючих одне одного. У Великiй Радянськiй Енциклопедi сказано: пам’ять – це «здатнiсть до вiдтворення минулого досвiду, одна з основних властивостей нервової системи, що виражається в можливостi довгостроково зберiгати iнформацiю про подiї зовнiшнього свiту та реакцiї органiзму i багаторазово вводити її у сферу свiдомостi та поведiнки.

Радянський психолог О.Р. Лурiя говорить про пам’ять: «Кожне наше переживання, враження та рух залишає певний вiдбиток, який зберiгається достатньо довгий час i при вiдповiдних умовах проявляється знову i стає предметом свiдомостi. Тому пiд пам’яттю ми розумiємо запис, зберiгання i вiдтворення вiдбиткiв минулого досвiду, що дає людинi можливiсть накопичити iнформацiю i мати справу зi слiдами минулого досвiду пiсля того, як явища, що породили їх, зникли».

І ще одне визначення: зберiгання та наступне вiдтворення iндивiдом його досвiду називається пам’яттю. В пам’ятi розрiзняють такi основнi процеси: запам’ятовування, зберiгання, вiдтворення i забування.»

З того, що мiститься в цих визначеннях, видiлимо найбiльш iстотне, а саме:

1. Явища пам’ятi спричиненi нервовою системою, викликаються нею, складають одну з основних її якостей, властивостей.

2. Будь-який вплив – подiї зовнiшнього свiту або внутрiшнi реакцiї – залишають вiдбиток, iнформацiю у сферi наших рухiв, емоцiй або думок.

3. Пам’ять забезпечує довгострокове зберiгання одержаної iнформацiї.

4. Те, що стало надбанням цам’ятi, при вiдповiдних умовах оживас, становиться предметом свiдомостi.

5. Процеси пам’ятi – запам’ятовування, зберiгання, вiдтворення та забування (Часто, кажучи про процеси пам’ятi, говорять про сприйняття, запам’ятовування, вiдтворення.).

Отже, пам’ять – поняття багатозначне. З його не побутових, а наукових ознак – фiлософських, фiзiологiчних, психологiчних – вчитель повинен видiлити свiй аспект їх розгляду – педагогiчний, вирiшальний у впливi на школяра при органiзацiї його складно учбової дiяльностi.

Проблема пам’ятi є традицiйною для психологiї i iнтенсивно розробляється нею як в експериментальному так i в теоретичному планi вже з першої половини ХХ столiття, що, очевидно, пов’язане з великою важливiстю процесiв пам’ятi в рiзних видах людської дiяльностi – в навчаннi, в спiлкуваннi, в грi, в працi та iн. За цей перiод створено значну кiлькiсть рiзних теорiй пам’ятi, методик її вивчення, отримано певнi результати наукових дослiджень.

Однак, не дивлячись на вагому кiлькiсть наукових розвiдок щодо даної проблеми, по вiдношенню до iнших психологiчних проблем, вона продовжує широко дослiджуватися як у зарубiжнiй так i у вiтчизнянiй психологiчнiй науцi. Разом з цим, ряд актуальних проблем психологiї пам’ятi залишаються в станi недостатнього вивчення.

Досить iнтенсивно в Росiї та Українi дослiдження пам’ятi проводилося в зв’язку з такою актуальною проблемою, як проблема навчання i вдосконалення методiв органiзацiї навчального процесу.

В 20-х на початку 30-х рокiв широко проводилися описовi дослiдження пам’ятi. Найбiльш яскравим представником цього напряму був П. Блонський, в працях якого детально проаналiзованi питання щодо етапiв розвитку пам’ятi, зв’язку її з iншими психiчними процесами, закономiрностями органiзацiї процесiв пам’ятi в шкiльному вiцi, зокрема, у молодшому.

В 30–40-х роках ХХ ст. розвивається дiяльнiсний пiдхiд до проблеми пам’ятi (П. Зiнченко, А. Смирнов). Дослідження пам’ятi, як психiчної функцiї, взаємозалежної вiд людської дiяльностi показали, що на ефективнiсть запам’ятовування та його особливостi має вплив мiсце матерiалу, який слiд запам’ятати, в структурi дiяльностi. Тобто, чи запам’ятовування конкретного матерiалу входить в мету певного виду дiяльностi, а також i те, наскiльки ця мета тiсно пов’язана з мотивами людини. Науково доказано, що найбiльш ефективно запам’ятовується той матерiал, змiст якого повнiстю роэкриває мета дiяльностi, тобто на що спрямована ця дiяльнiсть.

Страницы: 1 2 3 4 5

Це цікаво:

Аналіз диференційованого підходу у навчанні математики молодших школярів у педагогічному досвіді
Одне з головних завдань, яке закладено в Державному стандарті початкової загальної освіти – це орієнтація системи освіти на дитячу особистість, її розвиток. Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. Практика доводить, що особистісно-розвивальна спрямованість освіти неможлива без диференційованого ...

Ознайомлення з учнями 11-го класу та їх класним керівником
Наступного дня своєї практики я ознайомився з учнями 11 класу. Їх виявилось аж п’ятнадцять. До них у клас, під час свого уроку, мене привела їх класний керівник Гнена Ніна Володимирівна. Поспілкувавшись з десятикласниками я зраділа, побачивши перед собою досить цікавих, вихованих та щирих підлітків ...

Контроль і оцінювання знань у професійній освіті
Контроль дозволяє оцінити ступінь засвоєння навчального матеріалу, забезпечує міцність знань, стимулює діяльність студентів. Функції контролю – контролююча, навчаюча, розвиваюча, виховуюча, організуюча, стимулююча. У вищій школі застосовують наступні види контролю: попередній (тестування перед теор ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com