Осінні календарно-обрядові пісні

Учитель: Нарешті настає час, коли хлібороби бачать результати своєї праці — жнива. До них у давнину готувались, як до великого урочистого свята. Уявіть собі теплий ранок. Сонечко ще не зійшло, а люди, охайно вдягнені, вже йдуть на роботу. Це — перший день жнив. Як, на вашу думку, діти, працювати на полі важко? Звичайно. Особливо жінкам. Тому в перших піснях-зажинках величають працьовитих жінок, перший сніп, бажають почати роботу в добрий час, провіщають хороший врожай. Але хто ж допоможе людям? Адже ж у полі тільки пташки/ На їхню допомогу й сподіваються!

Ось сонечко вже високо, стає жарко. Як тяжко працювати — від зорі до зорі! Люди в ті часи були працьовитими, вони втомилися, але роботу не кидають. Адже «хліб — всьому голова!» Кому ж розповісти, як важко ? Хто краще за всіх зрозуміє? Звичайно ж, сонечко! Адже воно завжди розуміло людей.

Вслухайтеся в ці ласкаві слова. Скільки в них чарівності:

Яке ти, сонечко, недогадливе.

Та й на мене, молоду, а неспогадливе.

Ой чому ти да пізненько не зіходило?

Ой чому ти да раненько не заходило?

Да вже ж мої рученьки наробилися,

Да вже ж мої да очечки надивилися,

Да вже ж мої да ніжечки находилися,

Да вже ж моя головочка од вітру шумить,

Да вже ж моє біле личко од сонця горить.

Але ось усі труднощі позаду. Дожинають останній сніп, зв'язують його червоною стрічкою і з піснями несуть додому. Останній сніп — запорука нового хорошого врожаю: вилущене з нього зерно першим ляже в землю під час осінньої сівби. За стародавнім звичаєм женці після роботи лягали на землю й качалися, щоб повернути собі силу — ми ж пам'ятаємо, що люди вірили в животворну силу землі. Із останнього колоса плели ще й вінок, який символізував завершення роботи; його несла в село найкраща жниця. У піснях величали працьовиті руки, знов лунали урочисті поетичні порівняння: віночок — як сонце, як золото; він світить, як зірка.

Ось одна з пісень-обжинків (на початку жнив пісні називалися зажинками, у кінці — обжинками). В цій пісні віночок ніби оживає й розмовляє з людьми. Послухайте, діти, що ж віночок говорить:

Ой котився віночок по полю, по полю.

Та й просився в женчиків додому, додому.

Ой ідіте, женчики, ходою, ходою,

Візьміть мене, женчики, з собою, з собою.

Щоб не припав я в полі росою, росою.

Бо як в полі росою припадете,

То й додому на вечерю не дійдете .

— Віночок каже женцям, що вже час іти додому та його з собою брати, — адже незабаром роса з'явиться, і люди не встигнуть до вечері.

Зверніть увагу, діти: віночок не просто говорить, а просить женчиків. Це пісня-прохання.

Роботу закінчено, і свою радість люди виражають у піснях, наприклад:

Ой до кінця, женчики,

До кінця, до кінця,

Щоб вижати пшениченьку

За сонця, за сонця.

Не барися, господарю,

Не барись, не барись.

Ой вийди-но на нивоньку

Подивись, подивись.

Нехай твоє серденько

Радіє, радіє,

Бо вже наша пшениченька

У снопах жовтіє.

Спробуймо заспівати цю пісню?

— Після жнив у традиційній ході можна було побачити музикантів, які жваво роздували волинки, дзвеніли цимбалами, завзято грали на скрипках. Радісним святом закінчувався трудовий рік землероба (слухання інструментальної музики).

Це цікаво:

Дидактичні вимоги до використання наочності
Пізнання завжди починається з безпосереднього споглядання, з спостереження речей, явищ, тобто з безпосередньої взаємодії людини з виучуваними предметами за допомогою органів чуття. Щоб пізнати невідомий предмет, дитина повинна його з усіх боків оглянути, визначити форму, колір, твердість, смак, зап ...

Життєвий і творчий шлях
Велика народна вчителька, яка все життя віддала справі народної освіти, народилася 4 (6) квітня 1841 р. в Борзі – повітовому містечку Чернігівської губернії в сім’ї поміщиків. Батько – Д.Л. Журавльов, викладач міського училища, мати – дочка героя Вітчизняної війни 1812 р. генерала Вуїча. Д.Л. Журав ...

Метод самовиховання як ефективний метод у процесі формування здорового способу життя учнів ПТНЗ
Самовиховання - процес, в якому взаємопов'язано проявляється весь духовний світ людини. У ньому взаємодіють моральність, інтелект, воля й емоції. Це максимальна усвідомленість себе, свого місця в навколишньому світі і своєї поведінки. Це вольове зусилля, яке регулює увесь спосіб життя; це стан, над ...