Володимир Великий

Сторінка 3

Серед численних князівен, одружених з відомими й могутніми монархами Середньовіччя,згадаємо дочок князя Мстислава Володимировича і онук князя Володимира Мономаха Євпраксію-Зою та Єфросинію. Євпраксія Мстиславівна (Зоя, Добродія) була дружиною візантійського царевича (після шлюбу мала ім'я Зоя). Вона зналася на народній медицині, лікувала хворих (звідси — Добродія). Написала перший медичний трактат "Алімма" (мазі). Книга зберігається в бібліотеці Медичі у Флоренції.

Єфросинія була за королем угорським Гейзою II. Вона мала значний вплив на політику і сприяла поширенню української культури в Угорщині. Описані факти дають певне уявлення про освічених українських жінок першого періоду державності України, які своїм розумом, високою культурою, тактом здобули пошану й любов і в особистому житті, і в державних справах.

Жінки з княжого роду активно організовували громадську опіку дітьмими-сиротами, каліками. Літа Всеволодівна заснувала в Києві виховну установу для дітей (в тому числі калік). Сиріт утримували та навчали елементів грамоти й ремесла. Було дві форми опіки дітей-сиріт — громадська й індивідуальна. Світська влада доручила монастирям справу опікунства і відповідно створювала певні матеріальні умови. Запроваджуючи книжну освіту, князі дбали також про виховання та чуйне ставлення до калік і знедолених. "Блаженні", "юродиві" завжди вважалися божими людьми. Вони знаходили симпатії і захист в народу, про що свідчать церква й світська література.

У першій половині XI ст. за ініціативою ігумена Феодосія Печерського (бл. 1036—1074) поблизу монастиря було відкрито дім для сиріт і калік. Як свідчать писемні джерела, "о доме сем шла большая слава". Безумовно, такі поодинокі опікунські заклади неспроможні були дати прихисток та виховання усім дітям, які цього потребували. Відомо, що для малят-підкидьків общини створювали притулки при скудельницях-ямниках (будови, куди звозили взимку померлих). Коло цих громадських місць були сторожки, які розширювали й перетворювали на будинки для сиріт. В етнографічних матеріалах ці будинки називають "божедомками", а дітей-підкидьків — Богданами, тобто тими, що дав Бог. У літописі згадують скудельниці в Новгороді, Смоленську, Торжку. Археологічні розкопки давніх дитячих поховань засвідчують існування таких притулків у Києві, Львові, Межибожі та інших містах. Скудельниками ставали сумлінні бабусі й дідусі, які охороняли ямники й доглядали малолітніх сиріт. Звісно, вони могли дати дітям лише побутове виховання. За притулками наглядали міські общини. Існували вони на міські пожертви. Сюди зносили продукти, одяг, взуття, іграшки. Так народ виявляв милосердя до знедолених дітей. Індивідуальна опіка часто була пов'язана з успадкуванням сиротою батьківської власності. Така опіка регламентувалася законами "Руської правди".

Після смерті Ярослава, коли держава розпалася на окремі землі, не відомі приклади, щоб місцеві князі доводили школи. (Основним осередком "книжної" науки у великих містах була церква. Готували тут переважно священиків. Стародавні українські вчителі (члени кліру), підручники (богослужбові книги) пов'язували з церквою українську школу, гак само як і у Візантії та на Заході. Школи були розміщені в парафіяльних храмах, монастирях та при єпископських кафедрах. Ці школи далекі від сучасних своєю організацією, порядками, методами, завданнями. В них навчали читати й писати, давали елементарні загальні відомості з різних галузей знань. Тут за вчителів було освічене духівництво. 1068 р. ігумен Києво-Печерського монастиря Феодосій запровадив для ченців студитський статут, який був 798 р. складений візантійським богословом Федором Студитом. За цим статутом ченці чорноризці зобов'язані були знати грамоту. Згодом і в інших монастирях Русі також почали дотримуватись цієї вимоги. За таких умов виникли школи при монастирях. Навчання було індивідуальним і припинялося в міру опанування ченцем грамоти. У кафедральних і монастирських школах вчили читати, писати, а також церковного співу, початків віри, християнської моралі, тобто того, що потрібне було майбутньому "вчителю пастви". Монастирські школи виховували суворий аскетизм і покору, терпіння, відмову від земних радощів, застосовуючи при цьому спеціальні засоби, пости і молитви. У відповідності з майновим та соціальним станом навчання було диференційованим. Молодих заможних чорноризців готували до високих церковних посад, а малоімущих — до церковної служби і господарської праці в монастирі.

Навчання вважалося потрібною і важливою справою, нехтування ним піддавалося осуду та покаранню як злочин. За церковними статутами попович, який не вчився грамоти, втрачав свій соціальний статус і ставав ізгоєм. З кінця XI — початку XII ст. у пам'ятках давньоруської писемності з'являється поняття "навчання грамоти", що на той час означало опанування читання, письма, лічби й хорового співу. Школи грамоти були платними, а отже доступними лише дітям із заможних сімей. Це підтверджують новгородські берестяні грамоти, більшість яких знайдено в садибах бояр, посадників, купців, лихварів, заможних ремісників. Школи діяли переважно в містах.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Це цікаво:

Сутність особистісно орієнтованого підходу у навчанні іноземної мови
Одним із найефективніших підходів до реформування сучасної освіти названо особистісно-орієнтований підхід. Проте робота щодо розробки теорії і методики особистісно-орієнтованої освіти поки ще далеко від завершення і в першу чергу це стосується її концептуальної основи. У працях класиків української ...

Використання занять з психолого-педагогічного та професійно науково-предметного циклів дисциплін для формування професійно-значущих якостей учителя
Ми вважаємо за необхідне організувати навчальний процес таким чином, щоб студенти були в змозі адекватно оцінювати рівень своїх професійно - значущих якостей. Робота має складатися з двох взаємопов`язаних етапів. Так, на першій стадії студенти мають навчитися оцінювати своїх однокурсників, на другі ...

Розробка змісту професійної підготовки фахівця
Тактичні цілі являються на етапах загально технічної і професійної підготовки, які полягають в освоєнні загально технічних і професійних дисциплін. Тактичні цілі діляться на такі цілі дисциплін як: гуманітарний, соціально-економічний і фундаментальний професійної підготовки теоретичного навчання пр ...

Інтерактивні уроки

Інтерактивні уроки

На початку ХХІ століття соціокультурний розвиток людства визначив закріплення складної та суперечливої тенденції, що дістала назву глобалізації.

КАТЕГОРІЇ

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.novapedahohika.com