Контроль за розвитком витривалості

На основі теоретичного дослідження були зроблені висновки про те, що :

1. Надзвичайно високий рівень розвитку витривалості не підвищує рівень здоров’я, а призводить до зниження імунітету людини.

Надмірний цілеспрямований розвиток витривалості в молодшому шкільному віці, відносно до звичайних життєвих потреб є недоцільним.

2.Більшість авторів зазначають, що повільний біг у чергуванні з ходьбою на початковому етапі та безперервний біг на наступних уроках є досить дієвими засобами розвитку витривалості у молодших школярів, але для учнів не дуже цікавими, що ускладнює практичне застосування. Тому необхідно це проводити в ігрових формах роботи.

3.Підвищення рівня фізичної працездатності досягається тільки при регулярному і поступовому збільшенні навантаження на уроках.

4.Починати бігати відносно довгі дистанції необхідно в дуже повільному темпі.

5.Тривала ігрова діяльність учнів сприяє підвищенню рівня витривалості.

6.Застосовуючи рухливі ігри, спочатку необхідно вибирати таку інтенсивність роботи, щоб дихання було рівним і глибоким.

7.В процесі розвитку витривалості необхідно спочатку збільшувати довжину дистанції, а вже потім – інтенсивність роботи (швидкість пробігання).

8.ЧСС не повинна перевищувати в кінці робочого інтервалу 170 уд./хв.

9. Діти 9 - 10 років мають достатньо розвинуті здібності до довготривалої роботи, якщо вона виконується на рівні помірної інтенсивності.

10.Отримані результати дослідження підтверджують висновки більшості авторів, щодо проблеми розвитку витривалості у молодших школярів. Доцільність використання ігрових засобів розкривається у більшості робіт присвячених застосуванню рухливих ігор на заняттях з молодшими школярами.

Таким чином, витривалість - здатність організму людини долати наступаюче стомлення. Характеризується воно часом виконання роботи певної інтенсивності. За характером розрізняють емоційне, сенсорне (чутливе) , розумовий, фізичне стомлення. Фізичне стомлення проявляється у різній роботі, і відповідно, розрізняють силову, швидкісну, загальну (глобальну) витривалість, при якій в роботі беруть участь 2/ 3 всіх м'язів, і місцеву (локальну). Витривалість визначається властивостями ЦНС і процесами, що відбуваються в ній при м'язовій діяльності, насамперед енергетичним обміном. Мірилом розвитку витривалості зазвичай служить тривалий біг .

Для скорочення м'язів потрібна енергія , яка звільняється при певних хімічних процесах. Основне джерело енергії – аденозин три фосфорна кислота (АТФ), запаси якої в м'язах дуже невеликі, її вистачає на кілька десятих часток секунди. Її ресинтез (відновлення) забезпечує ряд проміжних реакцій , що завершуються окисленням глікогену до молочної кислоти і води при анаеробному (без кисневому) режимі роботи і до вуглекислого газу і води при аеробному (кисневому) режимі. При тривалій мало інтенсивної роботі тривалістю більше 25-30 хвилин, у зв'язку з вичерпанням запасів глікогену (запасу глюкози), в енергетичний обмін вступають жири. Процес заміщення вуглеводів жирами може бути настільки інтенсивним, що 80 % всієї необхідної в даних умовах енергії звільняється в результаті розщеплення жиру. Ось чому в рекомендаціях по боротьбі із зайвою вагою завжди називається біг, ходьба, їзда на велосипеді, ходьба на лижах, веслування і тому подібні вправи невеликої інтенсивності , але тривалістю не менше 30 хвилин.

Це цікаво:

Педагогічне керування пізнавальною діяльністю учнів
Розбудова національної системи освіти активізувала педагогічні пошуки, зокрема пошуки оптимальної організації навчально-виховного процесу, який поєднує практичні дії й аналітичний процес: планування, педагогічний аналіз, коригування, збір інформації, аналітичне оцінювання інформації, контроль, стим ...

Типологія навчальних телекомунікаційних проектів
Знання типології проектів допоможе вчителям при розробці проектів, їх структури, при координації діяльності учнів в групах. До типологічних ознаками можна віднести: 1.Домінуючий у проекті метод: дослідницький, творчий, пригодницький і т.д. 2.Домінуючий в проекті змістовний аспект: літературна творч ...

Зміст, структура, засоби та уміння усвідомленої саморегуляції музично-виконавської діяльності
Здатність до саморегуляції, як узагальнене вміння особистості досягати високої результативності шляхом самостійного ініціювання цілеспрямованої активності та управління нею в процесі оволодіння новими видами і формами діяльності, постає предметом уваги представників різних психологічних та педагогі ...